Із доктором медичних наук, професором, заслуженим лікарем України та керівником обласної лікарні ім. І. Мечникова зустрічаємося на його робочому місці. За кілька годин до цього інтерв’ю в лікарню привезли майже 70 поранених військових. Але о 8:30 у закладі немає жодного натяку на те, що ніч була надважка. Кожен працівник спокійно робить свою справу.

Уже традиційно театральний сезон у Тернополі закінчують новою виставою. Цього разу режисер заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила звернувся до жанру комедії й запропонував шанувальникам Мельпомени п’єсу Джуліо Скарначчі та Ренцо Тарабузі «Моя професія — синьйор з вищого світу». На сцені Тернопільського академічного драматичного театру ім. Тараса Шевченка до цього твору вперше звернулися 40 років тому.

 12-річний Михайлик Малик навчається в ліцеї №2 Рівненської міської ради. Він з родиною приїхав до Рівного з Ізюма на Харківщині. Каже, там не було традиції на свята ходити у вишиванках. «А тут вона є. І це мені дуже подобається, бо додає настрою, піднесеності».  

Особисті внутрішні та зовнішні кордони. Які вони? Чи затишно нам в них? Що хвилює, бентежить, а то й тривожить нас нині? Суть і філософія життя постають з картин, які виставили 22 художники з різних куточків України в Тернопільському обласному художньому музеї. Експозицію так і назвали: «Особисті кордони». Її організатори заявляють, що прагнули візуалізувати усвідомлення матеріальних кордонів, інтелектуальні особисті межі, емоційні, фізичні, психічні, сексуальні та духовні.

 На робочому столі директорки Харківської наукової державної бібліотеки імені В.Г. Короленка Наталії Петренко — стосик свіжих книжок, фахових журналів і... старі проєкти з реставрації головного корпусу бібліотеки. Тут же в картонній коробочці лежать уламки іржавих осколків, які вдалося зібрати на даху бібліотеки після того, як торік на початку березня будівля зазнала ушкоджень внаслідок ворожих обстрілів і бомбардувань.

Подивись у минуле, щоб визначитись із майбутнім. Саме до цього спонукає щойно видана в Лубнах на Полтавщині книжка директора Чорнухинської публічної бібліотеки заслуженого працівника культури України Миколи Булди «Над Многою й Удаєм козацької сурми клич».

Безпека. Максимум очного навчання там, де це можливо. Доступність. Відбудова зруйнованого. Продовження реформи Нової української школи. Саме на таких п’яти пріоритетних напрямах, за словами Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, міністерства і обласні військові адміністрації мають зосередитися під час підготовки до наступного навчального року. 

У МОЗ України повідомили про одужання жителя Дніпропетровської області, який мав важку хворобу — у хлопця була апластична анемія у важкій формі (кістковий мозок людини перестає виробляти достатню кількість клітин крові). Лікарям Охматдиту вдалося його врятувати завдяки генетичному близнюкові з Українського реєстру донорів кісткового мозку. Як сказала мама того хлопця, на їхнє щастя, якась чужа людина підійшла як донор і дала єдиний шанс її синові на життя. Вона зазначила: «Що більше буде українців у реєстрі, то швидше знаходитимуться донори для наших діток». 

 Нинішній рік для Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки ювілейний. 80 років тому, коли гриміла Друга світова війна, його заснували. І нині кругла дата уславленого колективу випала на воєнний час, коли московити повномасштабно вторглися в Україну. Хор зайняв передові позиції на культурному фронті. Українські пісню, танець, музику він доносить слухачам, глядачам не лише в рідній країні, а й за кордоном. Концертними майданчиками для самобутнього колективу стають великі сцени палаців культури чи театрів і лісові галявини, на яких виступає перед нашими захисниками. 

 Він народився і ріс у тих місцях, що й Тарас Шевченко. Каже, що є місточок між його родиною та Шевченковою. Але присвятив свою наукову, творчу й адміністративну роботу іншому  великому українцеві —  Іванові Франку. Ідеться про Богдана Тихолоза, директора Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка. Оселю славетного письменника пан Богдан перетворює на дім науки, муз, діалогу, родини, «робить Франкову геніальність зрозумілішою».