Ця історія достойна голлівудських фільмів. На жаль, поки що з невідомим фіналом. Пекельна пожежа, що сталася на обійсті родини Данилів у минулі вихідні у віддаленому гірському селі Долинівка Сколівського району, що на Львівщині, забрала життя трьох дорослих і двох дітей. Життя єдиного 11-річного Андрійка, що вижив, але отримав 80% опіків тіла, рятуватимуть у бостонській клініці, де свого часу лікувалася Надійка Овчар. Ця українська дівчинка винесла свою сестричку з палаючого будинку і теж постраждала від вогню…

Цей день мало чим відрізнявся від інших. У гірських селах вечоріє швидко. А Долинівку ще й снігами замело та дошкуляли люті морози. В таку погоду на вулиці довго ніхто не затримується. Родина швидко впоралася по господарству: нагодували худобу, все позакривали на ніч, аби живність у стайні не мерзла. Діти, як завжди, ввечері сиділи у діда й баби: у літній кухні було тепло і затишно, та й гуртом — веселіше.

Не те, що у дерев’яній хаті (у гірському карпатському краю тільки з дерева й будують, бо все ж дешевше за цеглу обходиться) — хоч скільки б дров  спалив, усе одно прохолодно. А в люті морози ще й вітер швидко видуває тепло.

…Знайти це підприємство було непросто. Навіть у супроводі «галузевого» керівника місцевої держадміністрації. Покружлявши нашою редакційною машиною засніженими дорогами поміж десятків приміщень колишніх складів будівельних трестів, які 25 років тому зводили тут з нуля місто Славутич, потрапляємо нарешті на контейнерний завод. Його повна назва — «Комплекс з виробництва металевих бочок і залізобетонних контейнерів для зберігання радіоактивних відходів ДСП «Чорнобильська АЕС». Він належить до інфраструктури, потрібної для виведення ЧАЕС з експлуатації. Як і завод з переробки рідких радіоактивних відходів (ЗПРРВ) та завод з переробки твердих радіоактивних відходів (ЗПТРВ). Перший розташований власне на атомній станції, другий — практично поряд із його промисловим майданчиком. Тобто за 60—70 кілометрів від Славутича. Запам’ятаймо ці цифри. 

Пройшло трохи більше, ніж  півроку з часу вступу в дію Закону «Про доступ до публічної інформації» (з травня 2011-го), як прискіплива громадськість уже наприкінці минулорічної осені  почала досліджувати його виконання. Адже йдеться не про пересічний законодавчий документ, який зачіпає невелике коло зацікавлених: звертатися за інформацією, що має суспільний інтерес, і отримувати її має право будь-який громадянин.  

Незайве згадати, що народжувався він у боротьбі і муках. Та головне — його довгоочікувана з’ява знаменувала з одного боку перемогу вітчизняного громадянського суспільства, що добивалося  від чиновників, яких воно утримує своїм коштом, відкритості й прозорості. А з другого, засвідчила:  вітчизняна влада,   зрештою, зрозуміла, що декларації про європейський вибір потрібно підтверджувати створенням механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

У результаті такого дослідження на світ з’явився аналіз виконання центральними  та місцевими органами влади згаданого вище закону і привід  поговорити про його ефективність. 

У Криму такого ще не було. Шалений вітер і заметіль перевертають автівки на дорогах і вивертають білборди. Двадцятиградусні морози скували море і зупинили кораблі. Криголами та вертольоти рятують моряків із замерзлих суден. Обірвані електропроводи, 108 міст і сіл занурилися у пітьму. Картина із фільмів-катастроф. Але така вона, цьогорічна пекельна кримська зима!  

Останні події з файлообмінником EX.ua розділили інтернет-громадськість на  два полярні табори. Більшість з них обурювалася: мовляв, навіщо закривати майданчик для обміну контентом? З іншого боку, можна зрозуміти і прихильників такого вчинку правоохоронців. Правовласність у нас ніхто не відміняв, а з нелегальним використанням програмного забезпечення, відео- та музичної продукції у світі не бореться хіба що лінивий. Однак у цьому випадку нас цікавить інший аспект ситуації — прояви кіберзлочинності на захист файлообмінника. Тож нинішня розмова із завідувачем відділу досліджень інформаційного суспільства та інформаційних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України Дмитром ДУБОВИМ.

Ще не так давно європейців намагалися переконати, щоб вони не вірили своїм очам.  З одного боку, всі, хто дивиться російські телеканали, могли спостерігати, як майже в урочистій обстановці російська сторона закручує газовий вентиль, а з другого — через російські ЗМІ всім нав’язували думку, що у недопоставках блакитного палива в країни ЄС  винна Україна. Мовляв, саме тут крадуть газ, який має йти в Європу.  

Незабаром мешканці столичного гуртожитку, розташованого по вулиці Волкова, 10-А, зможуть створити у своєму будинку ОСББ. Це відбудеться після того, як вони приватизують свої кімнати. А цей процес розпочнеться приблизно через тиждень. Так пообіцяв голова КМДА Олександр Попов під час візиту до гуртожитку і зауважив, що міська влада Києва прискорює процес передачі на баланс міста відомчих та державних гуртожитків, аби їх мешканці швидше реалізували своє право на приватизацію житла. Гуртожиток на Волкова, 10-А було передано з балансу АК «Київенерго» до комунальної власності рішенням сесії Київради 26 січня.

Морози продовжують тримати у своїх лещатах практично всю територію України. Навіть у південній частині й на Закарпатті стовпчик термометра вночі опускається до 20 - 25 градусів нижче нуля, не кажучи вже про північні і західні регіони, де температура повітря місцями сягає 32 градусів зі знаком мінус. Вдень трохи «попускає», але холоди все рівно не відступають, випробовуючи на міцність не лише служби життєзабезпечення і житлово-комунальні господарства великих та малих міст, а й усіх нас.

Уже дев’ятий рік поспіль слобожанський бабак, який живе на біостанції  Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна в селищі Гайдари Зміївського району, зробив традиційний прогноз на майбутню весну. Озвучив його, як і завжди, хранитель Тимка ІІ доктор біологічних наук професор кафедри біології і екології тварин Харківського національного університету Віктор Токарський: «Весна буде ранньою, але затяжною. І будуть іще морози. Різке потепління настане аж 15—20 березня».

В останній день січня чимало завсідників популярного файлообмінника «ЕХ.ua» не повірили своїм очам чи, точніше, комп’ютерам — відомий своєю доступністю сайт виявився заблокованим, через що багато хто не зміг «скачати» уподобаний фільм, якусь візуальну музику чи знову ж таки безкоштовно завантажити потрібні комп’ютерні програми. Згодом з’ясувалося, що можливі технічні проблеми тут ні до чого — просто правоохоронні органи припинили діяльність означеного ресурсу.