Нещодавно Кабінет Міністрів затвердив Концепцію державної цільової оборонної програми будівництва корветів. Підписано відповідне розпорядження, яким Міністерству оборони доручено підготовку проекту відповідної Державної програми. На цей крок уряду миколаївські кораблебудівники покладають великі сподівання. По-перше, за довгі роки стагнації Чорноморський суднобудівний завод нарешті отримає важливе державне замовлення. А як наслідок — роботу та гідні заробітки. По-друге, у Миколаєва з’явилася нагода відновити своє реноме міста корабелів.

Про ситуацію із собором, про який свого часу широкий загал дізнався з однойменного твору Олеся Гончара, ми докладно писали в матеріалі "У цьому творінні поєдналося все..." (від 20.01.2011). Церква, побудована запорізькими козаками без жодного цвяха, нині перебуває у критичному стані. Свято-Троїцький кафедральний собор, розташований у Новомосковську Дніпропетровської області, - шедевр дерев'яної сакральної архітектури козацького бароко XVІІІ сторіччя. Цей єдиний дев'ятибанний хрестово-купольний храм в Україні, внесений до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО, входить у сотню найкращих дерев'яних споруд світу.

 Об'єктивної статистики про кількість учасників Великої Вітчизняної війни, які стали інвалідами, на сьогодні немає. За словами військових хірургів, у ті часи, в умовах бойових дій, за браку чи повної відсутності антибіотиків і неможливості забезпечити належний догляд, лікар, перед яким стояв вибір - ампутувати чи залишати кінцівку пораненому, найчастіше робив вибір на користь першого. Так, Степан Кашурко, керівник пошукового російського центру "Подвиг" Міжнародного союзу ветеранів воєн і Збройних сил, посилаючись на документи з грифом "Совершенно секретно", наводить такі цифри. Згідно з ними, з фронтів Вітчизняної війни повернулося безруких - 1 мільйон 10 тисяч, безногих - 1 мільйон 121 тисяча, які втратили і руки, і ноги - 85 тисяч 942 чоловіки.

"Звертаються до вас жителі Новоселицького району. У червні 2008 року в нас сталося велике лихо: повінь знищила чимало будинків, споруд, змила городи, дороги, мости.

Зокрема, був зруйнований єдиний міст поблизу села Маршинці, який з'єднує Новоселицький та Герцаївський райони.

Після того як вода відступила, на місці старого мосту закипіло будівництво, з'явилася техніка, розпочали вбивати сваї і нашвидкуруч спорудили тимчасовий міст, виділивши на це величезні кошти.

Щоправда, будівництво дуже швидко закінчилося і майже 1,5 року ніякі роботи тут не проводилися. І коли в червні 2010-го повінь повторилася, розбурхана стихія знову принесла багато біди.

Зазнав руйнування тимчасовий міст, який не зміг пропустити велику воду і фактично став штучною перепоною для води, внаслідок чого затопило величезну територію довкола. Постраждало багато людей, завдано шкоди державі.

Відразу після повені до нас приїхав Прем'єр-міністр М. Азаров, який обурився темпами відновлювальних робіт і дав доручення чиновникам прискорити спорудження цього об'єкта, щоб у травні 2011 року відкрити новий міст для руху.

Та після його від'їзду будівельники припинили роботи і донині не з'являються в селі. Травень уже стукає в двері, ми знову потерпаємо від страху, адже після літніх злив сумна історія може повторитися, а тимчасовий міст "допоможе" річці вкотре затопити наше й інші села.

Жителі с. Маршинці
Новоселицького району
Чернівецької області".

Яка найбільша нині проблема при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС? Брак коштів. На зведення нового укриття над зруйнованим реактором, на лікування і оздоровлення потерпілих, відновлення спустошених земель... Нещодавно на зустрічі з віце-прем'єр-міністром Сергієм Тігіпком ліквідатори аварії порушували ці проблеми, додавши до них ще й тему безробіття. Відповідь урядовця лаконічна: "Маємо керуватись не емоціями, а забезпечувати прагматичний підхід". Ось його й бракує, зокрема, в чорнобильських зонах. 

Ні, не звикнути до обезлюднення сіл, заміни клубів і бібліотек генделиками, до розвалу ферм, здичавіння колись родючих ланів. А це спостерігається на полях, віднесених до Чорнобильської зони, уже за кілька десятків кілометрів від Києва вздовж трас, якими везуть до столиці заморську продукцію, що раніше виробляли в Україні. Це, так би мовити, ілюстрація до сучасного підручника економіки.

Якось в автобусі випадково почула розмову двох першокласників. Один запитав другого: "Чому ти сьогодні такий сумний?" А той, трохи поміркувавши, відповів: "Ну добре, ти - мій найкращий друг, розкажу... Знаєш, учора ввечері тато знову прийшов додому п'яний. Посварився з мамою, вони кричали, а я сховався у своїй кімнаті. Та коли він побачив у моєму щоденнику трійку з математики, то, замість пояснити рівняння, відшмагав паском - дуже боляче. Я плакав, просив не бити, обіцяв усе вивчити, та даремно. Татко розлютився так, що навіть маму, яка мене захищала, вдарив. А потім наказав іти спати ще засвітла. Та я ще довго не засинав: батько голосно кричав, а мама плакала..." На очах у малого виступили сльози, але він продовжував: "Та хоч він і б'ється, все ж я його дуже люблю. Але ж битися -погано. Татко мав би нас захищати - ми ж родина. А натомість... Думаю, його насварили на роботі. Та ми ж із мамою в тому не винні. Чому ж він з нами так?!" 

Історія свідчить, що не завжди політична система, суспільний та державний лад, зафіксовані в конституціях різних країн, на певних етапах їхнього існування відповідали реальному політичному режиму, правам і свободам громадян.

Кореспондент "Урядового кур'єра" разом з відомими фахівцями зробив спробу знайти об'єктивну відповідь на досить "незручне" запитання: чому за два десятиріччя в 30-кілометровій зоні ЧАЕС не введено в експлуатацію жодного промислового об'єкта, які мали б давно позбавити цю станцію, зупинену 2000 року, статусу діючої ядерної установки? 

Те, що часи отримання безплатного житла минули безповоротно, здається, усвідомили всі. Нині для черговиків пропонується інша схема покращення квартирних умов - програма "Доступне житло". Тут частину коштів доведеться сплачувати зі своєї кишені. Та чи значно вона зменшить кількість сімей, що стоять на квартирному обліку?