Коли про вітчизняну вугільну галузь  говорять на міжнародному рівні, то здебільшого згадують не про рекорди та якість сировини, а про  те, що ціна кожного виданого на-гора мільйона тонн «чорного золота» коштує Україні дуже дорого — два людських життя. На жаль це дійсно так — наша держава займає друге місце в світі після Китаю за трагічними випадками та кількістю загиблих. Буквально недавно рідні та близькі оплакували загиблих гірників двох шахт з Донецької та Луганської областей, а вже позавчора  у місті Димитрово Донецької області на шахті імені Стаханова стався обвал, під яким опинилося двоє шахтарів.

«Говорить Білозір’я!» На жаль, цих слів із радіорепродуктора вже понад рік не чують жителі вулиці Кірова. Не краща ситуація з дротовим радіо й на інших кутках села, розкиданих на чималій відстані. Та хіба тільки цього села! У Черкаському, Золотоніському, Драбівському та багатьох інших районах Черкащини виникають проблеми з дротовим радіо. «Ледь животіють», як написала нам із Корсунь-Шевченківського району Галина Савченко, радіоточки не тільки в багатьох жителів сіл, а й районного центру.

Вчорашні водії і кондуктори, а нині — без-робітні працівники КП «Міськелектротранс» знову вийшли на площу Свободи разом з незалежною галузевою профспілкою, яку не визнає місцева влада. Усі разом вони запевняють: звільнення робітників з підприємства — це помста за участь в акції протесту, яка відбулася у Харкові 2 серпня нинішнього року. Тоді на міські маршрути не вийшло 76 тролейбусів. У такий спосіб працівники «Міськелектротрансу» виступили проти незрозумілої їм реорганізації підприємства та невиплати боргів із зарплати і до Пенсійного фонду.

Хоч живемо вже в XXI сторіччі, та населених пунктів, де люди воду отримують за графіком, в Криму чимало. Є й такі, які вже не один рік не бачили ані краплини в своїх кранах. Кримська влада налаштована на серйозне вирішення проблеми. За останні кілька тижнів відбулися реальні зрушення щодо водопостачання в Форосі та Ленінському районі автономії.

Нові сорти зернових культур та їх значення для збільшення виробництва якісного зерна — цим питанням переймалися учасники науково-практичної конференції «День поля». Її для вітчизняних аграріїв провів Інститут фізіології рослин і генетики у своєму базовому господарстві ПрАТ «Зернопродукт МХП», що на Вінниччині. Це підприємство для показу обрали не випадково. Майже третину площ з-понад 120 тис. га ріллі підприємство засіває пшеницею, збираючи по 63 центнери зерна на круг, а подекуди — і по 100. «90% пшеничного поля засіваємо сортами інституту, і ще не було року, щоб ми програли на пшениці», — зауважив директор ПрАТ «Зернопродукт МХП» Микола Кучер. Тож що лежить в основі хліборобського успіху? Про це розмовляємо з директором Інституту фізіології рослин і генетики НАН України Володимиром Моргуном. 

Кам’янець-Подільський це унікальне місто. У старій його частині розміщено 145 пам’яток архітектури! Тож коли 1 серпня цього року частина вежі Нової Західної обвалилася, цей гуркіт почула вся Україна. Долею пам’ятки національного значення перейнявся уряд, виділивши кошти на її збереження. Зрозуміло, фахівці науково-реставраційного інституту «Укрзахідпроектреставрація» назвуть причини обвалу. Однак  «Урядовий кур’єр» провів власне розслідування.

—Того спекотного дня ніщо не віщувало біди. Аж уночі: лемент, їдкий запах диму — пожежа! — спохватилися ми, — гортає ще свіжі сторінки власної пам’яті підопічна стаціонарного відділення Дубровицького територіального центру надання соціальних послуг інвалідам і престарілим Ольга Бусько. — То я швиденько у вікно вискочила — так і врятувалася.

У цю середу спливає рівно два тижні відтоді, як Прем`єр-міністр Микола Азаров доручив Мінфіну і Мінагропроду прискорити надання виробникам держдотацій на молоко, м’ясо і зерно. Саме такий термін дав очільник уряду на «розбори польотів»: «чому цьогоріч виділено майже вдвічі більше грошей на підтримку села, а на шляху до виробника знову стоїть неповоротка чиновницька рать». А також на «розблокування надходження усіх  державних доплат у господарства».

Фахівці не квапилися із коментарями, а весь Інтернет облетіло відео, де шахтар «Суходільської-Східної» Ігор Сметанін розповів, як діставав з шахти загиблих товаришів і взагалі про важкі умови праці на підприємствах ПАТ «Краснодонвугілля».

«Я допомагав піднімати на-гора загиблих хлопців. І під вечір у мене психіка не витримала, я до третьої ранку плакав. Вони загинули, бо давай-давай видобуток, давай проходку, давай мільйони! — бідкався гірник. — Я чув розмову — 5% метану замість піввідсотка. Але ледь провітрюють і далі працюють. Платять нам сущі копійки. На вибірці дівчата тисячу гривень зарплати отримують! За пекельну працю в проходці, де ти шість годин «на лопаті», мені заплатили 1300 гривень. Вони платять копійки і забирають останнє!»

 Коли в Криму 1911 року зняли перший повнометражний фільм «Оборона Севастополя», Голлівуду як кіноструктури навіть не існувало. За кілька років потому режисер фільму, донеччанин Олександр Ханжонков офіційно відкрив літню кінознімальну базу, яка згодом стала Ялтинською кіностудією. За своє століття вона надбала багато стрічок у золотий фонд не тільки вітчизняного, а й світового кіномистецтва. У ній знімали свої фільми кінематографісти з понад 12 країн світу.