У місті Свалява на Закарпатті в перші вихідні грудня відбулися відкриття виставки творів сучасного українського мистецтва «Евакуйовані» та аукціон, на якому за день зібрали майже 100 тисяч гривень на потреби ЗСУ. Про те, як готувався цей мистецький захід, про його авторів і учасників із місця подій сьогодні наша розповідь.
Це був атмосферний світський захід. Твори сучасного українського мистецтва на свіжопофарбованих стінах нової галереї у Сваляві. Стильні освітлення й музика. Розповідь про кожну картину іноді з вуст самих художника чи художниці. Усе це замість смерті, сліз, горя і крові. Виявляється, спільна робота заради Перемоги в цій кривавій війні іноді може бути і такою.

 Терористичні атаки росії на інфраструктуру України призвели до значних ушкоджень енергетичної галузі. Багато населених пунктів залишилися без світла та опалення. Попри всі труднощі, фахівці швидко усувають проблеми, але відключення у країні стають дедалі частішими та довшими.

 Житлова проблема, й без того гостра у багатьох регіонах, під час війни загострилася ще більше. Наслідком російської агресії стали тисячі зруйнованих будинків і мільйони людей, які були змушені залишити місце свого проживання. Очевидно, вже зараз слід здійснювати весь необхідний комплекс заходів для кращого забезпечення українців житлом. І на перспективу, і сьогодні.

 Нині тут кипить робота: будівельники прокладають каналізацію та водогін до модульного містечка, що виростає в Радивилові. Затим візьмуться за електрику. За проєктом, саме нею мають обігрівати капітально утеплені модулі. Чотири будиночки з 12 вже споруджено. Решту робіт обіцяють завершити до кінця грудня, щоб новий 2023 рік перші пів сотні нових жителів громади зустріли в новому житлі. У кожному модулі може жити сім’я з чотирьох осіб.

Привітна, тендітна, немов вербиченька, а голубі озерця її очей, здається, ось-ось розхлюпають добро. І водночас цілеспрямована, тверда, мов криця, з незламною впевненістю в перемозі України. В особистості начальниці Рівненського ЦНАПу Євгенії Курсик переплелися ці, на перший погляд, протилежності. Здається, що переді мною збірний образ української  жінки —  матері, дружини, берегині життя на рідній землі.

У Донецькій області, блискавично «визволити» яку кремлівські стратеги планували і самовпевнено нахвалялися ще наприкінці минулої зими, бої тривають досі, з настанням нової зими. На авдіївському напрямку рашисти, навсебіч обстрілюючи довколишні населені пункти, не припиняють спроб бодай трохи поліпшити своє тактичне положення. На новопавлівському напрямку помітно виснажені загарбники змушені вести оборону і звично ведуть артилерійські та мінометні обстріли прифронтових міст і сіл. 

 Закарпатський обласний палац дитячої та юнацької творчості у складних умовах воєнного стану продовжує розвивати творчі здібності дітей різного віку. Останнім часом заклад освіти прихистив у себе понад 700 переселенців. Тут знайшли цікаві справи діти з тимчасово переміщених сімей. Про це, а також про внесок вихованців і педагогів у наближення омріяної перемоги розповідає кореспондент «Урядового кур’єра».

 23 листопада ворог випустив по Україні близько 70 крилатих ракет, з яких 51 збили сили ППО. Та навіть того, що долетіло, виявилося достатньо, щоб вивести з ладу об’єкти критичної та цивільної інфраструктури майже у всій країні. Усі області було переведено на режим екстрених відключень електроенергії щонайменше на добу. Тобто фактично вся країна вимкнулася, і навіть ті регіони, яких не обстрілювали. Виходить, що наша енергетична система надто вразлива?
Про ворожі ракетні удари, українську енергетику, можливості її захисту і не тільки Укрінформ поговорив з експертом з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, президентом Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайлом ГОНЧАРОМ.

 Шість років тому на Тернопільщині задля ефективного та оперативного реагування на повідомлення громадян про вчинення протиправних діянь уперше в Україні взялися впроваджувати проєкт зі створення поліційних станцій. Нині їх в області 39. Хоч їх мало бути трохи більше, адже планували цього року відкрити ще кілька, та завадив широкомасштабний напад рашистів.

 Про харківський торговельний центр «Барабашово» знають навіть далеко за межами України. «Барабан», «Барік», «Барабашка» — так між собою називають його жителі міста. Але нині він, як і весь Харків, переживає не найкращі часи.

Перші майданчики майбутнього ринку з’явилися 1995 року біля станції метро «Академіка Барабашова». Звідси й походить назва ринку, який до самого  Миколи Барабашова — харківського  вченого-астронома, не має жодного стосунку.