Аграрні розписки, які успішно діють в Україні з 2015 року, дали змогу за цей час залучити в аграрний сектор 19,5 мільярда гривень, повідомляє пресслужба Мінекономрозвитку. У 2019-му видано аграрних розписок на загальну суму 11,8 мільярда гривень.

Уже найближчими роками виробництво зернових та олійних культур в Україні сягне 100 мільйонів тонн, а експорт — 70 мільйонів (2018/2019 маркетингового року ці показники становили 92 та 54 мільйонів тонн відповідно). Проте брак сучасних зберігальних потужностей (елеваторів) не лише стримує розвиток потенціалу аграрної галузі, а й може послабити експортні позиції України на світовому ринку, зау­важують в Українській зерновій асоціації (УЗА).

Державний аграрний реєстр — новий безкоштовний онлайн-сервіс для аграріїв, який поки що працює в пілотному режимі, повідомляє пресслужба Мінекономрозвитку. На цьому етапі новий сервіс об’єднує інформацію з чотирьох реєстрів: Державного земельного кадастру, Реєстру юридичних та фізичних осіб, Реєстру речових прав і Реєстру тварин.

Полтавцеві Володимирові Литвину любов до тваринництва прищепила мама. Вона працювала в колгоспі дояркою і телятницею, малим йому доводилося їй допомагати, тому рано пізнав усі тонкощі цієї галузі. Коли виріс, дізнався, що його прадід по батьковій лінії, слід якого загубився на будівництві Біломорканалу, мав в обробітку 400 десятин власної й орендованої землі, утримував 80 пар коней, 40 пар волів і багато іншої худоби. Тож цілком природним було бажання Володимира, очоливши господарство «Вітчизна» у селі Максимівка Карлівського району Полтавської області, продовжити справу життя предків і ґрунтовно зайнятися тваринництвом.

Основа тваринництва в розвинених країнах — потужні аграрні підприємства, а не особисті селянські господарства населення. Натомість в Україні більшість поголів’я ВРХ і свиней утримують у приватних обійстях, що потребує від ветеринарної служби і суто професійних вмінь, навичок співпраці з населенням.

Державна допомога аграріям — не лише інструмент збільшення продуктивності праці в АПК і суміжних галузях, а й розв’язання питання зайнятості та забезпечення адекватного рівня життя на сільських територіях. Це стосується бюджетної програми компенсації аграріям частини вартості вітчизняної сільгосптехніки.

Щоразу, буваючи в журналістському відрядженні, пов’язаному з роботою сільськогосподарських структур, неодмінно звертаю увагу на місцеву переробну базу. Помітив тенденцію: якщо раніше у сільських населених пунктах наявність млина, олійниці чи круподерні була винятком, то нині стала майже правилом. Тобто місцеві господарники вже не обмежуються вирощуванням чи виробництвом рослинницької або тваринницької продукції, а воліють її переробляти і пропонувати торгівлі готові до споживання власноруч виготовлені вироби.

Останнім часом припинили надавати державну допомогу на підтримку фермерських господарств. Мало того, серед сільгоспвиробників поширюються чутки, нібито вони муситимуть повертати кошти, отримані протягом 2018 року. Звідки такі чутки, варто пояснити докладніше.

Дедалі частіше аграрії вживають новий термін «нішеві культури». Він є в обласній комплексній програмі підтримки сільгоспвиробників Полтавщини, яка передбачає їхнє додаткове фінансування. Про важливість та перспективи цих культур щодо експорту «Урядовому кур’єру» розповів кандидат сільськогосподарських наук, професор кафедри землеробства і агрохімії імені В.І. Сазанова Полтавської державної аграрної академії Сергій ПОСПЄЛОВ.

У селі Клишки Шосткинського району на Сумщині обійстя Марченків покаже будь-хто з односельців. Адже його господар Андрій Миколайович місцевий: тут народився, закінчив школу, в селі живуть його батьки. А дружину Світлану Олександрівну, хоч вона родом із Шостки, вважають своєю, бо у Клишках живе й працює — викладає англійську в школі.