Курс гривні до долара 14 листопада побив рекорд чотирирічної давності від 15 грудня 2008 року і перевищив позначку у 8,3 грн за долар. А вже наступного дня кореспонденту «УК» не вдалося замовити доларів для купівлі у «Приватбанку». Причиною тому підвищений попит населення, пояснили на другому кінці дроту і порадили зателефонувати пізніше… 

Недарма кажуть: дорога не прощає недбалості… Якщо ж вона ще й погана, а недбалість виходить за всі мислимі рамки, це непрощення зростає в рази, виливаючись у жахливу статистику дорожньо-транспортних пригод. Цифри й справді вражають: щороку в майже 200 тисячах аварій гинуть понад 4 тис. людей і близько 40 тис. травмуються. За цими показниками ми попереду ледь не всіх цивілізованих країн, втрачаючи на своїх же автошляхах набагато більше за визначені Світовим банком суто економічні збитки в астрономічні п’ять мільярдів американських доларів на рік. 

У кабінеті Дмитра Леонова «живе» майже сотня сувенірних жаб (символ багатства і грошей). «Жаби є ще й нашим національним символом «небайдужості» до добробуту своїх сусідів, тому колекція дає змогу не втрачати відчуття адекватності суспільному середовищу», — жартує господар.

І хоч український фондовий ринок переживає нині тяжкі часи, коли гроші з нього… втікають, а не притягуються, мій співрозмовник упевнений, що ринок цінних паперів має працювати на економіку країни, і говорить про те, що цьому заважає. 

Нині важко навіть уявити, як люди могли колись обходитися без пошти, телеграфу, телефону, Інтернету. Адже ці речі стали для нас невід’ємною часткою життя, вони надають безмежні можливості для спілкування, обміну інформацією, пізнання нового та збереження інтелектуальних і наукових надбань, залишених нам у спадок попередніми поколіннями. А доступність до телекомунікаційних мереж та інформаційних ресурсів давно вже стала мірилом зрілості суспільства, його здатності адекватно реагувати на виклики часу. 

Лідії Федорівні Грановській незабаром 80. Майже півстоліття вона працює листоношею в рідному Радивилівському районі. Так, у свої роки не відпочиває, а активно працює, щодня об’їжджаючи 272 «підопічні» двори, в яких мешкають 775 жителів Гранівки і Тернавки. Її вірний помічник — велосипед, який нещодавно оновився: Укрпошта закупила для рівненських листонош 176 велосипедів. 

Більшість власників українських сімейних компаній не надто переймаються корпоративним управлінням. Більше того, за даними Міжнародного інституту бізнесу, 95% з них узагалі не знають, про що йдеться. Фахівці пов`язують це, насамперед, з тим, що в Україні і бізнеси, і сім’ї їхніх власників поки що відносно невеликі і молоді. 

У Миколаївському міськвиконкомі розпочав роботу Центр надання адміністративних послуг, в якому одночасно ведуть прийом майже 50 фахівців із 32 міських та обласних служб.

Початок практики розміщення в одному місці служб, що видають дозволи підприємцям, було покладено в 2001 році. Саме Миколаїв став тоді першим у цій справі. Спочатку з’явилася «єдина комісія», яка тоді здавалася фантастикою, тому що значно економила час бізнесменам і позбавляла їх необхідності нескінченного очікування біля дверей дозвільних служб. Пізніше ініціативу миколаївців підтримали на державному рівні, й дозвільні центри почали створювати у багатьох містах України за принципом «єдиного вікна». 

Для чого Україна йде на кооперацію з росіянами в авіапромі? До чого це приведе і які перспективи має «Антонов» на східному та інших ринках? Про нові вектори, проекти і плани — наша розмова з головою правління ДАК «Антонов», президентом — генконструктором ДП «Антонов» Дмитром КІВОЮ. 

Кабмін розробив і 7 листопада подав у парламент законопроект № 11404 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо посилення контролю за обігом товарів іноземного виробництва».

Як зазначається в пояснювальній записці до документа, з його прийняттям врегулюють проблемні питання, пов’язані з торгівлею на митній території нашої держави імпортними товарами, зокрема електронікою і ювелірними виробами. Під пильне око контролюючих органів потраплять суб’єкти підприємницької діяльності — платники єдиного податку, які й продають ці товари.   

Здавна село рухає вперед інших і водночас бореться за своє виживання. Сьогодні можна чути: «Не стане школи — не буде села». Школа — один із символів розвитку населеного пункту, міцність фундаменту якого насамперед залежить від того, чи мають люди роботу.

При в’їзді до села Жорнище Вінницької області стоїть гранітний круг від жорна. З кар’єру, розташованого неподалік, у сиву давнину жорна для млинів розвозили по всій Правобережній Україні.

Історія цього колись сотенного козацького селища мало чим відрізняється від схожих. Економічною основою, довкола якої оберталося життя людини і громади, тут була і є земля.  Як на ній  господарювати, селяни знали, як «Отче наш», потім — як «Кодекс будівника комунізму», а тепер... За нинішніми мірками місцеве господарство невелике, проте сюди їдуть на роботу навіть з довколишніх сіл.