Непроголошена, ніби сама собою зрозуміла і неминуча «війна» на дорогах у світі триває — щороку в дорожньо-транспортних пригодах гине 1 млн 300 тис. людей, близько 50 млн отримують травми. В цьому контексті Україна вже давно «воює» в першому ешелоні — упродовж останніх 20 років на наших автошляхах загинуло 137 тис. співгромадян, ще майже мільйон зазнали тяжких тілесних ушкоджень.

 100 млн євро готова вкласти група компаній «Air Liquide» разом із Європейським Банком Реконструкції та Розвитку в будівництво повітрянорозподільчої установки на металургійному заводі в Єнакієвому.

Непомірне податкове навантаження і розбалансована державна регуляторна політика кладуть вітчизняне газовидобування на обидві лопатки. Якщо сьогодні уряд і Верховна Рада не змінять свого ставлення до стратегічно важливої галузі, то вже у 2020 році Україна видобуватиме власного газу, що йде на потреби населення, майже вдвічі менше.

Про це йшлося на конференції «Видобуток нафти та газу в Україні: економічні, фінансові та юридичні аспекти», яка пройшла у Торгово-промисловій палаті України. Більше сотні представників державних і приватних видобувних компаній, урядовці, депутати, науковці, експерти обговорювали непростий стан справ у галузі, яка гарантує економічну безпеку держави, але сама вже потребує з боку останньої і розуміння, і допомоги.

«Цивілізований ринок землі — це єдиний спосіб відібрати ефективного власника і залучити інвестиції, які принесуть на українські лани найуспішніші агротехнології та забезпечать всім селянам достойний рівень життя», — наголосив на черговому засіданні уряду Прем’єр-міністр Микола Азаров, представляючи схвалений напередодні Кабінетом Міністрів законопроект «Про ринок землі», розроблений Міністерством аграрної політики та продовольства. Фактично він дав старт початку земельної реформи, і стосується загальнонаціонального ресурсу, цінність якого, за влучним висловом глави уряду, «визначається не тільки грошовим еквівалентом». 

Влада зважилася на одну з найсерйозніших реформ — земельну. Її завдання — підняти добробут села, перетворити аграрну галузь на прибутковий бізнес, а фермерські господарства — на успішні підприємства зі сталим доходом. Це можливо за умови, якщо селяни стануть справжніми власниками паїв, а земля буде не лише родючим чорноземом, а й фінансовою цінністю, котра, як кажуть економісти, «приведе у село гроші». 

Нині про земельну реформу не говорять хіба що ледачі. Але далі балачок поступу немає. Та й суть майбутньої  реформи далеко не всі розуміють однаково. Тим часом очевидно, що пора нарешті прийти до єдино правильної державної концепції, яка б відповідала інтересам тих, хто на землі працює. 

 Скасування мораторію на купівлю-продаж землі неможливе без прийняття законів про Державний земельний кадастр і про ринок землі. Перший законопроект Верховною Радою прийнято за основу і рекомендовано профільним комітетом затвердити в цілому. Другий схвалено урядом і вноситься до Верховної Ради. На прохання оглядача «Урядового кур’єра» законопроекти коментує заступник голови Державного агентства земельних ресурсів України Микола Калюжний.

— Остання версія документа, яку я бачив десь тиждень тому, має задовольнити багатьох суб’єктів земельних відносин. Поясню, чому. Справа в тім, що фермери, сільгоспвиробники, великі агрохолдинги, інші власники землі по-різному бачать реформу, у них різні цілі. Уряд обрав шлях, спрямований швидше не на розвиток ринку купівлі-продажу (торгівлі) землею, а на врегулювання проблемних питань, які склались у господарюванні. 

Вважається, що земельна реформа стартувала в Україні ще наприкінці 1990 року, коли Верховною Радою тодішньої Української ССР була прийнята постанова «Про земельну реформу та Земельний кодекс Української ССР». Ще тоді спеціалісти звертали особливу увагу, що земельна реформа є істотною та невід’ємною частиною, підгрунтям загального процесу радикальних економічних реформ в Україні.

Таким чином, зараз країна може, якщо хоче, звісно, святкувати двадцяту річницю початку реформування в аграрному секторі. Отакий собі адміністративний довгобуд! Цікаво, що в 1997 році на офіційному рівні було заявлено, що земельна реформа успішно завершила другий етап і перейшла до третього. І знов усе вщухло. І тільки зараз за ініціативи Президента Віктора Януковича ця реформа, нарешті, отримала потужний імпульс для переходу в фінальну стадію.

Україна — не перша і не єдина країна у світі, якій доводиться проводити земельну реформу. Над питанням «Кому володіти сільськогосподарськими угіддями?» замислювалися у багатьох державах, де сільське господарство успішно функціонує. Що об’єднує Болгарію, Румунію, Угорщину, Литву та деякі штати США? Те, що земля там перебуває у приватній власності, але іноземцям її не продають. Аналогічну модель планують запровадити і в Україні.