Нині лісове господарство — одна з небагатьох галузей, які показують приклад життєстійкості. Зокрема це стосується лісівників Полтавщини, які останніми роками стабільно виконують виробничі й соціальні зобов’язання, ще й розвиваються. Про те, як їм це вдається, розповідає начальник Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства заслужений лісівник України Юрій ТАРАНЕНКО.

Лісова політика України щодо реформування лісового господарства  та переведення його на засади ринкової економіки вже чверть століття турбує  громадянське суспільство, органи влади, науку й бізнес. Це пояснюється тим, що тривалий період у країні набував поширення й розвитку старий радянський принцип у лісовому господарстві «Державне управління лісами» замість «Державне управління у галузі лісівництва». 

Після накриття 29 листопада 2016-го аркою зруйнованого четвертого блока ЧАЕС слова «Чорнобиль» і «небезпека» поряд стали траплятися у ЗМІ набагато рідше. А дарма. Чорний привид радіації й досі ховається не лише у зруйнованому блоці. Він скрізь, де були отруйні опади,  передовсім у зоні відчуження. Зрозуміло, всю її аркою не накриєш.

Проте захист від розвіяних навколо станції нуклідів усе-таки маємо. Нас захищає сплетіння коренів, розлогість крон, шурхотіння трав, шелест листя. Саме природа зони стала нашим щитом проти віддалених наслідків аварії на ЧАЕС. 

Жити у промисловому Маріуполі й не перейматися причинами та наслідками тутешніх екологічних проблем просто нереально. Існує навіть версія про містичний характер таких поневірянь маріупольців. Її суть у тому, що влітку 1930 року, коли на околицях міста розпочалося будівництво металургійного підприємства, натрапили на прадавній колективний могильник Дніпро-донецької культури, в якому археологи виявили понад сотню поховань наших предків. 

Як лісоводи й екологісти гаряче дискутують, а то й сваряться, бачити доводилося не раз. А ось щоб одні нагороджували інших — таке на моїй пам’яті вперше.  Днями голова Українського товариства охорони птахів (ТОП) Олег Дудкін вручив грамоту першому заступникові начальника Київського обласного управління лісового господарства Русланові Гузенку. Руслан Володимирович безпосередньо брав участь у підготовці наказу облуправління про затвердження охоронних зон навколо гнізд рідкісних пернатих.

Ви досі не здогадувалися, що головний герой казки Єршова «Горбоконик» (українською чудово переклав Максим Рильський) має прототип у реальному житті? Авжеж, це наш лісовий красень лось не раз рятував Івана від лютої смерті. Де роги? Та ще молодий той лосик був. Вже з характерним горбом, але без галузистої зброї на потилиці.

Хто найефективніше сортує й збирає відходи упаковки? Вгадали — безхатьки. Невтомно перериваючи хто сміттєві баки, а хто — вже вивернуте вантажівками на звалища. Шерпи вторсировинного Евересту вибирають, пакують, несуть у пункти прийому. Скляні пляшки, папір, метал, пластик… Нерідко якусь копійчину намагаються так заробити й пенсіонери або інші малозабезпечені співвітчизники.

Є ще невелика група свідомих громадян, які відсортовують вторинну сировину, щоб зменшити забруднення довкілля або назбирати коштів на ліки пораненим в АТО. Та загалом більшість не переймається: все скидають в одне відро, а вміст — у контейнер. 

Відразу скажу, що ні мораторій, ні його скасування не врятують наші ліси від знищення. Врятує тільки грамотне і чесне виконання підрозділу «Реформування лісового господарства» з Коаліційної угоди. Але спробуймо про все по порядку.

Від 1 січня 2017 з України протягом десяти років не можна буде вивозити кругляк (необроблені колоди). Зокрема і в Європу. Така вимога Закону «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів», який було підписано Президентом України в липні 2015-го. 

«З такими лісниками природоохоронці точно будуть дружити, а не ворогувати», — заявили екоактивісти після ознайомлення з роботою Тетерівського лісгоспу на Київщині зі створення охоронних зон навколо гнізд рідкісних птахів. У цій держустанові до живої природи ставляться з повагою давно, а от іншим лісопідприємствам доведеться гуманізувати свою роботу, якщо не з доброї волі, то з примусу. 

Днями на Одещині було знищено 1300 гектарів заповідного Тарутинського степу. Тільки здійнятий екологічними активістами галас, матеріали в українських та закордонних ЗМІ та оперативна реакція на такі виступи профільного міністра Остапа Семерака не дали браконьєрам розорати другу половину унікального природного об’єкта.

Це не поодинокий випадок нищення природи, не єдиний приклад великих і маленьких катастроф, які трапляються в нашій країні останнім часом. Ось хоча б ліси. «Упродовж останніх трьох років через незаконне вирубування дерев невстановленими особами завдано шкоди на понад 150 мільйонів гривень. Проте цих грошей до бюджету не сплачено, винних не встановлено та не покарано. Заходів з відновлення завданих природі збитків не здійснено», — повідомляє сайт Мінприроди.