У суспільстві, де традиції земської медицини були настільки шанованими і міцними, що викорінювати їх довелося до середини минулого століття, щеплення сімейною медициною мало б виглядати як щось природне і органічне. Втім, нині навколо цього явища у вітчизняній сфері охорони здоров’я триває стільки суперечок, що виникають сумніви: можливо, йдемо не тим шляхом?

Чому сімейний лікар став ключовою фігурою збереження здоров’я населення у світі і без проблем вписується у різні медичні моделі, тоді як в Україні він тяжко пробиває собі дорогу до визнання? З цими запитаннями ми звернулися до головного позаштатного спеціаліста МОЗ за спеціальністю «Загальна практика — сімейна медицина» Лариси Матюхи. 

Про моральність держави судять за ставленням громади і влади до інвалідів, людей похилого віку. Відомо давно, сказано символічно. Я переконалась у цьому на власному досвіді. Коли моя мама народила наймолодшого брата, в сім’ ї була трагедія. Нашому Левкові діагностували синдром Дауна. В пологовому, а це було 38 років тому, запропонували залишити немовля в лікарні: «З такою дитиною ви не впораєтесь…»

У молодої матері Оксани Булавин у 1994-му народився первісток, теж даунятко. Порада медиків була така ж сама. Прогнози на життя цих дітей були діаметрально протилежні.  Ліки, які мала придбати за порадою медиків Оксана, могли  б стимулювати до року розвиток її донечки, та дістати їх не вдалося. Імпортні, дорогі… 

Принаймні у цьому під час урядового брифінгу запевнили віце-прем’єр-міністр Костянтин Грищенко та голова Державної служби з лікарських засобів Олексій Соловйов. Так, Костянтин Грищенко заявив, що немає жодних об’єктивних  підстав говорити про зникнення імпортних ліків із полиць українських аптек з 1 березня, коли набере чинності законодавча норма про ліцензування ліків.

«Уведення норм про ліцензування відбуватиметься поступово. Цей механізм простий і прозорий для імпортерів ліків, він не повинен спричинити негативних наслідків для пересічних громадян. Ми жорстко контролюватимемо наявність ліків в аптеках», — наголосив віце-прем’єр. У свою чергу Олексій Соловйов додав, що провідні імпортери мають на складах запаси ліків на 3—4 місяці і країна буде цілком забезпечена ліками іноземного виробництва.  

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо ліцензування імпорту лікарських засобів» ухвалено Верховною Радою 4 липня 2012 року. Він визначає термін «активний фармацевтичний інгредієнт», тобто підвищує вимоги до якості ліків, які продають українцям, і з 1 березня 2013 року запроваджує відповідальний підхід до імпорту лікарських засобів — ліцензування.

Оскільки досі вітчизняний фармацевтичний ринок працював за правилами, далекими від європейських, питання ліцензування такого імпорту спричинило дискусії: дедалі частіше почали звучати критичні зауваження і скарги на неможливість виконання закону. 

У Вороньківській лікарні тихо й затишно. Чисте приміщення, просторі коридори, де чекають своєї черги пацієнти. Стаціонар на 15 ліжок забитий ущерть. Тут лежать люди з різними захворюваннями: сердечники, діабетики, гіпертоніки.

Але ця тиша оманлива. Пацієнти й лікарі хвилюються, адже нині вирішується доля лікарні. Ні, установу не закривають. Так принаймні повідомляють чиновники. Її просто реорганізують — в центр первинної медико-санітарної допомоги. На практиці це означає, що в жителів сіл Вороньків, Головурів, Кийлів, Глибоке, Жовтневе Бориспільського району, яких тут обслуговують (а це майже 10 тисяч чоловік), не буде стоматологічного, рентген- і фізіокабінетів, акушера, лабораторії і, найголовніше, денного стаціонару на п’ять ліжок і нічного — на 15. 

Екстрена медична допомога — лакмусовий папірець стану надання медичної допомоги громадянам, передусім первинної. Тож не даремно ці дві ланки нині є піонерами в реформуванні.  Відтепер норматив надання екстреної медичної допомоги в межах 10-хвилинної транспортної доступності в містах та 20-хвилинної — в сільській місцевості з урахуванням чисельності та густоти проживання населення, стану транспортних магістралей, інтенсивності руху транспорту закріплено на законодавчому рівні.  

Біда сталася  рік тому.  Дев’ятнадцятирічна студентка запорізького вишу стала жертвою нетверезого водія: авто на повній швидкості врізалося в кіоск, біля  якого вона стояла. Постраждалу з переломом кісток черепа й розривом оболонок мозку доставили в нейрохірургічне відділення обласної клінічної лікарні. Фахівці не обнадіювали батьків дівчини, але ті не здавалися, й на хвилину не залишали доньку без своєї опіки: допоки тривали операції і реанімаційні заходи, сиділи під дверима, а потім довгими місяцями чатували  біля доньчиного ліжка. 

Чому в країні після вакцин, котрі повинні були пройти всі необхідні для реєстрації клінічні випробування, помирають діти? Чи можуть батьки бути абсолютно впевненими, що з їхньою дитиною після проведеного щеплення нічого не трапиться? Країна вкотре опинилася в епіцентрі скандалу, пов’язаного зі щепленнями, – після того як було заборонено вільний обіг препаратів, які Міністерство охорони здоров’я закупило у вітчизняного підприємства «Фармстандарт-Біолік», а ЗМІ опублікували депутатський запит Андрія Сенченка про те, скільки дітей отримали від них серйозні ускладнення і в скількох випадках вони призвели до смерті. Ми спробували розібратися, чим закінчилася перевірка, чому в дитячих закладах не було припинено вакцинацію та які препарати нині для неї використовують.  

Згідно з міжнародними стандартами, ненадання адекватного знеболювання вважається серйозним порушенням прав людини. Але в Україні сотні тисяч хворих жорстоко страждають через його брак. Тож цій темі присвятили увагу учасники першого національного конгресу з медичної безпеки, в роботі якого взяли участь представники 9 країн. У виступах зазначалося, що в Україні потрібно зняти заборону на використання опіоїдних анальгетиків.

Зимі абсолютно справедливо можна присвоїти титул «Найнебезпечніша пора року». Бо коли ще українці так активно звертаються по допомогу до лікарів із забиттями, переломами, переохолодженнями, застудами? І коли над головою поступово почала вичерпуватися проблема бурульок, нависла нова — грип і ГРВІ.
Попри те, що рівень захворюваності населення в межах норми, лікарі вважають, що епідемію варто очікувати з початком лютого. Крім того, зазначають, що цього року циркулюватиме знайомий пандемічний, котрого варто не так боятися, як двох нових: «Вікторію» і «Вісконсін». Про катастрофічність наслідків грипу «Вікторія» яскраво свідчить ситуація у США.