Занедужав, а до лікарів — десятки кілометрів. Власного транспорту немає, а з району без особливих причин його навряд чи пришлють. Село без медичної амбулаторії чи пункту здоров’я (так тепер називають колишні ФАПи) і зовсім занепадає. Ця проблема виникла ще й у зв’язку з вимогами Національної служби здоров’я України до організації роботи сільських медзакладів. Працювати із громадами, де на чималих територіях щільність населення невелика, лікарям не вигідно. Наслідок — виникають проблеми з кадрами. Чи можна змінити ситуацію?

Тільки протягом листопада в ОРДЛО надрукували 109 тисяч примірників підручників для шкіл та професійно-технічних училищ. Використовуючи книжки «Історія Донбасу: від древності до сучасності» та «Історія Великої Вітчизняної війни. Ч. 1», юним жителям краю вперто нав’язують переписану, викривлену і спотворену правду. Тобто учні шкіл та ПТУ мусять вивчати і знати, що Донбас — це «ісконно» російська територія, і затямити інші ідеологічні тези «рускава міра». 

Нещодавно скористалася нагодою перебути прогнозований у листопаді пік захворюваності в невеличкому Моршині на Львівщині. У контексті вакцинації його розрекламували вже, здається, по всіх усюдах. Але все-таки вирішила придивитися до ситуації зсередини.

Із доцентом кафедри медико-профілактичних дисциплін Рівненської медичної академії кандидатом медичних наук Анатолієм РЕЗНІКОВИМ  говоримо про нові виклики, які висуває пандемія коронавірусу.

 Система державної санітарно-епідемічної служби виникла в країні через гостру в ній потребу і формувалася тривалий період завдяки подвижникам та ентузіастам цієї справи. Вагомий внесок у її розвиток здійснювали колективи медичних науково-дослідних установ, зокрема Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Я.В. Громашевського НАМН України, який Київське товариство боротьби із заразними хворобами створило 125 років тому. Цей інститут дуже багато зробив, щоб суспільство могло гідно протистояти різним інфекційним хворобам, його співробітники розробили ефективні профілактичні сироватки проти дифтерії, менінгококу, стрептококу, правцю, вакцини проти віспи, холери, черевного тифу, сибірки та інших і створили потужну школу епідеміологів. 

 У сучасних умовах  пандемії COVID-19 дедалі гостріше постає питання забезпечення громадян якісною медичною допомогою. Надавати її повинні високопрофесійні фахівці, дефіцит яких відчувається вже нині. Розв’язання проблеми можливе зокрема за умов постійного підвищення рівня підготовки медичних працівників середньої ланки. Ефективна освітня політика в галузі охорони здоров’я — важлива складова розвитку всієї медичної галузі. Крім того, устремління нашої країни до європейського співтовариства потребує підвищення рівня підготовки фахівців середньої ланки в галузі медицини, що має сприяти підвищенню конкурентоспроможності випускників закладів освіти на вітчизняному та міжнародному ринках праці.

Минуло 20 місяців від початку поширення коронавірусної хвороби в Україні та оголошення пандемії у світі. Зрозуміло, що люди вже доволі виснажені. І всіх цікавить, коли це врешті закінчиться. Погана новина: COVID-19 може не зникнути ніколи. Хороша: ми можемо повернутися до нормального життя з циркуляцією вірусу поміж нами. Як саме? Просто маємо вакцинуватися. На цьому акцентував міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко під час Години запитань до уряду у Верховній Раді.

З 23 жовтня «червоний» рівень епідемічної небезпеки встановлено ще на території Сумської області. Таке рішення ухвалила Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. А з 15 жовтня «червоний» рівень епіднебезпеки було встановлено на Херсонщині, а з 18 жовтня — на Запоріжжі, Одещині, Донеччині й Дніпропетровщині.

Із тривогою і болем прочитав у №197 «Урядового кур’єра» за 12 жовтня інформацію власного кореспондента газети в Рівненській області Інни Омелянчук про те, що в багатодітній родині на поліомієліт захворіли одразу семеро дітей, а у найменшої, якій ще й півтора року не виповнилося, через ураження небезпечним вірусом стався парез кінцівок. Як лікар-епідеміолог добре розумію, що дитяче здоров’я цілком залежить від дій батьків, спрямованих на профілактику небезпечних хвороб, чи їхньої бездіяльності. Тому хочу ще раз висловитися на цю важливу тему. 

Четверта хвиля COVID-пандемії прогнозовано набирає обертів. Та й сезонні захворювання на грип та застуду актуальні. Тож як закликають українців жваві підлітки з відомої телереклами: «Захворів — сиди вдома. Поводься свідомо!» А що ж далі?