Особистості

 Як свідчить історія становлення управління Пенсійного фонду в Харківській області, колектив успішно справляється з непростими завданнями стабільного наповнення бюджету фонду, забезпеченням належного нарахування, своєчасного фінансування і виплати пенсій, погашення боргів, легалізації доходів працівників для забезпечення їхніх прав як застрахованих осіб.

Рада адвокатів Закарпаття та регіональне відділення Спілки адвокатів України неодноразово організовували заходи, на яких обговорювали тематику, актуальну для професійного співтовариства. Цього разу на авансцену винесли питання, важливе для суспільного загалу: «Роль інтелігенції, місцевих еліт у розбудові Української держави». На круглий стіл до Мукачева приїхали гості з Києва, Львова, Ужгорода, інших міст Закарпаття та з-за кордону. 

Уманська міська територіальна громада багата на працьовитих, талановитих, мудрих людей. Відома культурними надбаннями, історичними пам’ятками далеко за межами нашої держави, громада живе цікавим насиченим життям, активно розвивається. Маючи розгалужену інфраструктуру, міцну соціальну сферу, чимало промислових підприємств, освітніх та культурних закладів, Умань приваблює дедалі більше людей. Багато молоді залишається жити й працювати в місті, адже бачить перспективи зростання. Комунальний комфорт, планомірне поліпшення благоустрою, залучення інвестицій у розвиток економіки, туристичної галузі, медицини, оновлення дитячих закладів — усе це дає підстави пов’язувати долю з цим чудовим містом. 

Ми часто живемо в полоні стереотипних уявлень. Один із таких стерео-типів — уявлення про бібліотеки як про консервативні заклади, зміни в яких відбуваються дуже повільно. Насправді бібліотечне життя нині насичене й цікаве. У них відбувається багато подій. Про це «Урядовому кур’єру» розповідає директор Полтавської міської ЦБС Таміла ДУЗЕНКО.

Доля подарувала мені тривалу, щиру, нічим не потьмарену дружбу з автором щемливих «Чорнобривців». Цими листопадовими днями йому могло б виповнитися 85. Могло б, якби не оте лиховісне 21 лютого 2013 року, коли його навік зборола невиліковна хвороба. А до того підірвала здоров’я раптова смерть дорослого сина Ярослава.

Із заслуженим майстром народної творчості України, лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка Михайлом Китришем ми востаннє зустрічалися 2013 року на Дні гончаря в Опішному. Уже тоді він погано бачив, і коли йшли до нього додому, то його дружина Галина Сергіївна підтримувала його під руку. П’ять років, як вона пішла у засвіти, а її чоловік, якому нещодавно виповнилося 85 років, все ще свистунців ліпить. По п’ять штук за день. У це важко повірити, бо він повністю втратив зір, але це щира правда. 

Хоч Харківський плитковий завод цього року відзначив 75-річчя, проте про вік підприємства нагадує хіба вивіска на центральній прохідній. В усьому іншому це сучасне виробництво з максимальною автоматизацією технологічних процесів та передовими конвеєрними лініями від відомого італійського бренда SACMI.

Наш ювіляр був ніжним ліриком і романтиком, а ще справжнім українцем, і ми це відчуємо навіть ще не ознайомившись із його творами, лише прочитавши уривок з оди батьківській рідній хаті, яка в нього асоціюється з рожевим досвітком дитинства. 

Щойно Україна проголосила відновлення державності, в Тернополі  при палаці культури тодішнього виробничого об’єднання «Ватра» поставили за мету створити камерний оркестр. За його організацію взявся Василь Феленчак. 1991 року маестро провів перші репетиції музичного колективу, в назву якого виніс слово «Галицький». Та економічна криза тих років позначилася й на житті оркестру. Здавалося, що ось-ось він зіграє прощальний концерт. Але добре, що в обласному центрі збагнули, що такий оркестр не можна втрачати: 2003 року на сесії Тернопільської міської ради депутати надали йому статус муніципального.

Цими днями в Україні розпочато програму Президента «Зелена країна». Про її особливості й перспективи на Сумщині читачам «Урядового кур’єра» розповідає начальник Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор ЧИГРИНЕЦЬ.

Життя Фрітьйофа Нансена — це неймовірна історія про великі досягнення в багатьох галузях. Фрітьйоф Нансен, що народився в Норвегії 1861 року, був науковцем, полярником, дипломатом і державним діячем. А передовсім — гуманістом із глибоким співчуттям і турботою про людей. Нині спадщина його самовідданості й мужності залишається надзвичайно актуальною, оскільки кількість людей, які були вимушено переміщені в усьому світі, досягла рекордних 82,4 мільйона осіб.

Це було фантастичне дійство. На заюрбленій центральній площі міста вишикувалися з дистанцією півтора метра одне від одного 375 учасників пересвисту — діти, підлітки, дорослі і навіть доволі літні люди — й за поданим сигналом піднесли до вуст знамениті валківські свищики. Що тут почалося! Унікальний, не схожий на звучання подібних забавок свист спочатку заполонив увесь майдан і незбагненним мелодійним вихором злетів до блакитної високості. Дехто з учасників свята від очікуваної, але все-таки — несподіванки, аж зажмурився та нахилив голову, а один із зовсім юних свистунів прикрив вуха долоньками.