Особистості

Такої урочисто-траурної процесії, яка охопила понад півтори тисячі кілометрів і тривала понад два тижні, ще не знала українська історія. Як відомо, останні півтора року Тарас Григорович жив у Петербурзі, а 10 березня 1861 року там і помер. 12 березня був похований на Смоленському кладовищі російської столиці. Але друзі й близькі прихильники Шевченка вже тоді знали, що той посмертний прихисток Великого Українця тимчасовий: ще в день смерті, 10 березня, зібравшись у помешканні одного з братів Лазаревських, вони заприсяглися згодом перевезти його тіло в Україну. Для здійснення задуманого потрібно було зібрати кошти й одержати дозвіл центральної влади. Тож і сороковини відзначали в Пітері.

Шевченківські роковини іноді змушують замислитися над повнотою нашої обізнаності з творчістю та життям поета. Попри, здавалося б, цілковите благополуччя у провідній галузі історії української літератури - шевченкознавстві, передчасно говорити про вичерпність нагромадженої інформації. 

Він - один із небагатьох українців, які про Голодомор 1932-1933 років знають із власного досвіду. А від нової хвилі голоду - вже у 1947-му - його врятувала Волинь. Нащадок козаків, родом із Запорізької області, віддячив краю тим, що впродовж усього життя по крихтах визбирував свідчення його героїчної історії. І в 1957-му, попри пильну увагу працівників НКВС, створив музей. За півстоліття існування його вже відвідали десятки тисяч екскурсантів, у тому числі і з зарубіжжя…

Загальновідомо, що Михайло Булгаков народився в Києві. А от згадка про обласний центр Житомирщини у шанувальників творчості Михайла Булгакова зазвичай асоціюється лише з образом Ларіосика - "кузена із Житомира".

Левко Симиренко - видатний український помолог та вчений-садівник зі світовим іменем. Цю людину прославляли і знищували, а зараз намагаються відродити пам'ять про нього і повернути його достойне ім'я в українську історію та науку. Ініціатором цього є Петро Вольвач - учений, громадський діяч, журналіст, симиренкознавець.

Відомого українського поета Степана Пушика нещодавно відзначили першою премією за кращу публікацію 2010 року журналу "Березіль" - документальну повість про співавтора пісень, композитора Володимира Івасюка "Блискавиці б'ють у найвищі дерева", яка ось-ось вийде окремою книжкою. Ці кошти іванофранківець віддав на передплату журналу школам та бібліотекам. Нам вдалося зустрітися зі Степаном Григоровичем й розпитати про ще не відомі сторінки життя і творчості Володимира Івасюка, описані в повісті, про його життєві пригоди в Івано-Франківську, де він часто бував і не минав хати нашого співбесідника. 

Затиснуті у згодом названому істориками "трикутником смерті" районі Любар - Шепетівка - Миропіль, збройні сили УНР та її уряд, здавалось, були приречені на знищення. З двох боків напирали загони більшовиків і денікінців, а тому чи не єдиним порятунком видавався перехід на територію, контрольовану польськими військами.  

У далекій Мексиці нашу землячку, випускницю Івано-Франківського університету 25-річну Тетяну Михайлюк нещодавно обрали президентом міжнародної молодіжної організації AІESEK. Цю посаду дівчина посідатиме з липня 2011-го до червня наступного року. "УК" вдалося поспілкуватися з юною лідеркою, яка нині працює за кордоном, та дізнатися, чому молодь різних країн світу покладається саме на неї.  

"Коротше, Скліфосовський!" - ця крилата фраза з культового кінофільму "Кавказька полонянка" зробила прізвище видатного хірурга відомим усім. От лише далеко не кожен з нас хоч щось знає про життя цієї непересічної і талановитої людини, яку відразу три народи - росіяни, українці і молдавани - вважають своїм.  

Перенесімося в уяві на півтораста літ назад - в останні лютневі (за старим стилем) дні 1861 року. 24 лютого (8 березня - за н. ст.) - Тарасові тяжко, завтра (9 березня за н. ст.) йому сповниться 47 років. А післязавтра, на світанку 10 березня, назавжди обірветься нитка його стражденного життя - невблаганна доля чітко розписала, коли й що має бути.

6 березня, але 60 років тому, у французькому містечку Мужен помер Володимир Винниченко: наш найперший прем'єр-міністр, автор державних законів Української Народної Республіки і художніх та публіцистичних творів, живописець і надзвичайно цікава людина, пишатися якою в Україні не поспішають... Про це і не тільки наша розмова з відомим літературознавцем Галиною Сиваченко, причетною, зокрема, до романів Винниченка "Лепрозорій" та "Нова заповідь", які наприкінці 2010 року вперше в Україні побачили світ окремими книжками у столичному видавництві "Знання".

Кожному з нас нібито добре відоме ім'я поетеси, якій судилося стати в один ряд зі світочами українського народу - Тарасом Шевченком та Іваном Франком. От лише чим більше знайомишся з біографією і творчістю Лесі, тим краще розумієш, як мало про неї відомо. Усі знають, що Леся Українка народилася на Волині. Однак при цьому слід обов'язково пам'ятати, що йдеться про територію колишньої Волинської губернії, землі якої тепер належать до Житомирської, Волинської, Рівненської та частково до Київської і Вінницької областей. А мала батьківщина великої поетеси - місто Новоград-Волинський, що підтверджується не лише спогадами Лесиної матері, а і беззаперечним документом - записом у метричній книзі, яка нині зберігається у Державному архіві Житомирської області.