Трохи більше місяця тому Руслан Жовтоніжко із села Комишанка Недригайлівського району Сумської області одержав атестат про середню освіту. А буквально кілька днів тому — направлення на навчання в Сумському національному аграрному університеті за спеціальністю «процеси, машини та обладнання в агропромисловому виробництві». Звісно, зарано загадувати, наскільки вдало складеться виробнича доля юнака, але достеменно зрозуміло — він одержав реальний шанс здобути вищу освіту завдяки фінансовій підтримці держави.  

Під час візиту на Житомирщину міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк закликав широко обговорювати законопроект «Про ринок землі», а також наголосив на потребі широкої роз’яснювальної роботи щодо впровадження ринку землі. Для цього, за його словами, в країні діятимуть штаби з вирішення земельних питань із залученням науковців-аграріїв, керівників сільгосппідприємств, фермерів, голів сільрад, представників ЗМІ.  

Хоча питання першого робочого місця (втім, не тільки першого) належить до цілорічно актуальних, однак літо особливо загострює і виокремлює його. Причому, якщо цієї пори випускники загальноосвітніх шкіл у мріях бачать себе студентами обраного вишу або  коледжу, училища тощо, то ті, хто вже здобули освіту, переймаються іншими клопотами. А саме — чи пощастить знайти роботу, яка б задовольняла бодай за мінімальними мірками?

  Останнє питання сьогодні  особливо актуальне не тільки для Сумської, а й інших областей України.

 Проект «Зимова агрошкола» був започаткований з легкої руки тодішнього голови Волинської ОДА, а нині міського голови обласного центру Миколи Романюка та директора обласного центру зайнятості Раїси Кучмук. Час показав, що ідея виявилася життєздатною.

Зараз сезон відпочинку. Кияни досить активно купаються. Пляжів у місті чимало. А оскільки  канікули  у студентів вишів, ми вирішили з’ясувати, чи реально молодим людям знайти собі тимчасову роботу. Адже хтось повинен прибирати території відпочинку, рятувати відпочивальників за потреби та розважати їх. 

Чи можна в умовах занепаду йти вперед, торуючи шлях іншим?

Треба, стверджують в Інституті профтехосвіти, відстоюючи престиж підготовки робітників на якісно новому рівні. Інститут нині — своєрідний локомотив, який фактично, по бездоріжжю в умовах хаосу витягує  систему проф-техосвіти на висоту вимог сьогодення.

Рівень безробіття за методологією МОП нині становить 8,1%, до кінця року  очікується 7,6%. А в 2012-му прогнозують поступове зниження його до 7,2–7,5%. Цьому сприятимуть істотні зрушення в економіці, пожвавлення інвестиційної діяльності, заявив на прес-конференції директор Державного центру зайнятості Володимир Галицький. Водночас посадовець висловив занепокоєння недостатнім попитом на робочу силу, професійно-кваліфікаційним дисбалансом на ринку праці, обмеженням можливостей працевлаштування молоді.

Понад дві тисячі старшокласників і безробітних відвідали Чернігівський музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка, де обласний та міський центри зайнятості влаштували ярмарок професій.

Коли людина, доброзичливо усміхаючись, обіцяє золоті гори, важко їй не повірити. От і Андрій піддався спокусі: у селі роботи немає, у місто щодня їздити не з руки - більшу частину заробітку "з'їдає" дорога. А тут раптом удача. Приязна жіночка підійшла просто до двору: "Ви хотіли б попрацювати на фермі у великому господарстві за кордоном? Там усе автоматизовано. Господар добрий, не зобидить. Жити будете як на курорті, триразове харчування матимете, - щебетала. - Проїзд, оформлення документів - коштом наймача".

Ринок праці в останні роки навстіж відкритий для фахівців робітничих професій. Кухар, перукар, швачка, муляр, столяр, верстатник деревообробних верстатів, електромонтажник з освітлення, маляр, слюсар, штукатур, електрогазозварювальник, водій автотранспортних засобів -тобто всі, хто, за словами начальника обласного центру зайнятості Лідії Падалки, тримає в руках інструмент, можуть розраховувати на вакантні місця на ринку праці. Але при тому, зауважує начальник управління освіти і науки облдержадміністрації Анатолій Заліський, лише 75% минулорічних випускників закладів ПТО Чернігівщини знайшли роботу. Як же воно так виходить, що начебто й затребувані нині професії лишаються на узбіччі економічного розвитку області?