Із першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну голова відділення Національного олімпійського комітету в Черкаській області, почесний президент Федерації триатлону України Андрій Більда став на захист рідної землі. Це вже його другий похід до ЗСУ від 2014 року.
Андрія Більду знаю вже багато років. У Черкасах й усій Україні багато людей поважають його за активність, невтомну роботу на благо молоді, допомогу спортивним школам. 

 Упродовж доби русня неодноразово намагалася штурмувати позиції бійців відділення 52-річного старшого солдата 92 об ТрО 107 окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України з позивним «Мойсей», але кожна спроба ворога вибити українців з окопів закінчувалася невдачею. Після останньої рашисти вирішили поховати бійців ЗСУ на позиції: вони так щільно почали крити їх артилерійським вогнем, що від вибухової хвилі наших захисників підкидало, як вареники в мисці.

 Четверта бригада оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука, відоміша як бригада швидкого реагування, або гостомельська «бригада майбутнього», — нині штурмова бригада гвардії наступу «Рубіж». Її було створено 2015 року як підрозділ нового зразка зі структурою, системою управління та навчання за стандартами НАТО.

 Жалобна церемонія відбулася біля Свято-Успенського собору. Віддати шану його подвигу прийшли рідні, побратими та небайдужі полтавці. Чин відспівування здійснили духівники Полтавської єпархії Православної церкви України на чолі з митрополитом Полтавським і Кременчуцьким Федором. У промові священник назвав Андрія Орлова представником української еліти: «Ми часто вживаємо в наших розмовах слово «еліта». Еліта — це ті люди, які беруть на себе відповідальність за долю своєї країни і свого народу. Андрій належав саме до такої еліти України».    

 Торік 25 вересня, виконуючи бойове завдання, в небі над Миколаївщиною загинув молодий льотчик майор Тарас Редькін. Йому було лише 25, хоч на той час хлопець обіймав посаду заступника командира ескадрильї — штурмана 204 Севастопольської бригади тактичної авіації і мав 44 бойові вильоти. 25 вересня був його останній виліт, з якого Тарас не повернувся на базу.

 Трагічна історія Бабиного Яру — місця масових розстрілів цивільного населення і військовополонених — пов’язана з нацистською окупацією міста Києва в роки Другої світової війни. Перші масові вбивства відбулися 29 і 30 вересня 1941 року, коли було розстріляно майже 34 тисячі євреїв. Упродовж двох років жертвами нацистських окупантів у Бабиному Яру стали майже 100 тисяч цивільних громадян єврейської, ромської, української та інших національностей, червоноармійців, діячів націоналістичного і радянського підпілля, в’язнів Сирецького концтабору, священнослужителів, пацієнтів психіатричної лікарні імені І. Павлова та інших.

 Закарпатська область тилова, і на неї лягають особливі обов’язки у країні, яка воює. Чим живе цей край і що робить влада для допомоги фронту? Про це, кореспондент «Урядового кур’єра» розмовляє з начальником Закарпатської обласної військової адміністрації Віктором МИКИТОЮ.

 Невеличке село Землянка лежить у поліській глибинці на Сумщині, на чималій відстані від великих міст і гомінких автострад. Однак упродовж кількох останніх років воно дедалі частіше заявляє про себе як перспективний туристський центр. І все завдяки знаменитій землячці Пелагеї Литвиновій-Бартош, чиє ім’я місцеві ентузіасти повертають у національну культуру. Масштаби її дослідницької роботи вражають. Важко знайти сегмент народознавства, яким не займалася б ця працелюбна жінка. 

 Минулого тижня Гаагу відвідали шестеро українських дітей, серед яких сироти. П’ятеро з них родом з Маріуполя, одна — з Харкова. Ідеться про чотирьох хлопчиків і двох дівчаток, яких вдалося повернути з росії. Маленькі українці закликали допомогти Україні повернути на батьківщину незаконно вивезених дітей.
Свої історії повернення діти розповіли в Гаазі в межах кампанії Bring Kids Back UA в супроводі уповноваженої Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’ї Герасимчук та уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця. 

 На думку соціального і військового психолога Олега Покальчука, умовне око урагану у вирі воєнних, політичних і геополітичних стихій кожен з нас може знайти у своєму внутрішньому світі. Але для цього треба навчитися відокремлювати реальні проблеми від тих, які продукує віртуальний світ.
Укрінформ поговорив з Олегом ПОКАЛЬЧУКОМ про те, як це зробити, а також чи треба намагатися повернути наших співвітчизників з-за кордону, чи потрібна в Україні військова цензура та де нині шукати позитивні новини.