Останнім часом стало модним проводити великі і малі інвестиційні форуми. Робиться це на широку ногу, з шаленим піаром, повітряними кульками та оркестрами, цяцянками-обіцянками з трибун і царським застіллям для грошовитих людей — потенційних інвесторів, на якому за давніми подільськими звичаями не обходиться без смажених коропів, карасів у сметані та фаршированої щуки.  

Багато років з цікавістю і задоволенням читаю «Урядовий кур’єр», але звернутися із запитанням вирішила вперше.
Моя дочка у лютому 2012 року народила трійню. Тож нині у трикімнатній квартирі мешкають фактично три родини: моя сваха, її молодший син з дружиною і дитиною, я та моя дочка з чоловіком, двома старшими дітьми 12 і 5 років і трьома немовлятами. Родина дочки (семеро осіб) займають одну кімнату, площею 17 кв. метрів. А у квартирі на одну людину припадає 3,4 кв. метра житлової площі або 5,5 загальної. 
Тож хочу дізнатися, які пільги має родина, де народилася трійня та на загал є 5 дітей, щодо поліпшення житлових умов? Та які ще пільги вони мають отримувати?

З 1995 року і донині працюю робітником млина з обробки зерна. Нещодавно звернувся до управління Пенсійного фонду в Ізяславському районі щодо призначення мені пенсії на пільгових умовах через шкідливі умови праці, але отримав відмову.
Я не згоден із таким висновком, адже умови, в яких доводилося працювати, були дійсно шкідливими — я багато років дихав пилом і від того моє здоров’я істотно погіршилося. До того ж, млин часто змінював власників, а перейматися питаннями охорони праці їм навіть не спадало на думку.
Тож хочу дізнатися, все ж таки маю я право на пільгову пенсію чи ні? 

Я — ветеран міліції. До останнього часу мав пільги з оплати за користування житлово-комунальними послугами згідно з чинним законодавством.

У січні 2012 року, при поновленні необхідних документів, у абонентській групі Гадяцької філії ВАТ «Полтаваобленерго» мене попередили, що я як ветеран міліції не маю права на безлімітне, до 150 кВт, споживання електроенергії. Пояснили, що пільга ця надається тільки пенсіонерам МВС, а ветеранам — ні. Тож хочу  дізнатися, маю я право на цю пільгу чи ні? 

Цілком логічно, що напередодні Євро-2012 західні колеги-журналісти переймаються проблемами безпеки перебування в Україні та Польщі своїх громадян-уболівальників, які хочуть стати свідками й учасниками великого європейського футбольного свята.

Та остання хвиля претензій до України і Польщі, стартом якої стали репортажі Бі-Бі-Сі, викликала в мене відчуття образи... Згадалися численні факти проявів расизму в «просунутих» країнах,  м’яко кажучи, неджентльменської поведінки тамтешніх футбольних фанів... Проте розумію, теза «на себе краще б подивилися» — не аргумент для полеміки. Так само тут не є аргументом і статистика на чиюсь користь. Радше статистика в подібних ситуаціях — та сама форма брехні, про яку колись влучно сказав академік П. Капіца («Є три види брехні — звичайна, нахабна і статистика»). Людині, яка стає жертвою насильства, однаково боляче, незалежно від того як часто це трапляється. 

Нещодавно «Урядовий кур’єр» писав про порушення законодавства в організації відпочинку дітей в «Артеці» та «Молодій гвардії» на Миколаївщині. Виявилося багато дивних «збігів»: діти саме працівників державних чиновників мали привілеї на відпочинок у «Артеці». Наприклад, донька одного з керівників районного масштабу відпочила за путівкою, заплативши лише 30% від вартості. Немає сумнівів, що спадкоємці чиновників талановиті та обдаровані. Але…  

Минулорічна публікація «Урядового кур’єра», (25 березня 2011 року «Були безробітними — стали роботодавцями), присвячена працевлаштуванню безробітних за допомогою Сумської обласної служби зайнятості, не залишилася непоміченою. Крім низки телефонних дзвінків на адресу корпункту «УК» в Сумах, автори яких цікавилися тими чи тими деталями матеріалу, аналітичне дослідження високо оцінили самі фахівці служби. Як сказав директор Сумського обласного центру зайнятості Володимир Підлісний, узагальнення досвіду на сторінках усеукраїнської газети стало додатковим стимулом у роботі, дало змогу надати їй нового позитивного імпульсу.

Хто хоч раз у житті був на кордоні, той назавжди запам’ятав це відчуття: невловимо витає дух незвіданого і прихованої небезпеки… Бо тут — ще твоя, українська земля, а через десяток метрів — уже чужа, іншої держави. І якщо тут ти — громадянин, права якого захищає Конституція, то там — лише гість. І ще невідомо, чи завжди бажаний.  

Якщо те, про що говорив на прес-конференції Генеральний прокурор Віктор Пшонка стане реальністю, то з нинішнього дня підприємці мають з полегшенням зітхнути. У цьому випадку без перебільшення можна стверджувати, що вперше з часів проголошення незалежності буде покладено край свавіллю силових структур стосовно бізнесменів і підприємців. Зокрема це стосується недопустимості зловживання застосовуванням спеціальних засобів спецпідрозділами, які одержали в народі назву «маски-шоу». Коли озброєний до зубів спецпідрозділ вривався  на підприємство чи  в організацію, клав усіх гамузом на підлогу, а інші представники силових структур починали виїмку.  

Поїзд «Шкода», що мав везти пасажирів з Харкова в Донецьк, «утік» від них — відправився на годину раніше, ніж було зазначено в розкладі. Останнім часом запізнення прибуваючих поїздів чи відправлення їх пізніше стали звичним явищем. Але люди розуміли: ремонтують колії, ми ж до Євро готуємось. Однак щоб таке — поїзд пішов на годину раніше…
Тут згадався старий, не дуже смішний і лінгвістично неправильний анекдот. Диктор на залізничному вокзалі через кожні п’ять хвилин оголошує: «Поїзд на Воркутю подається на першу путю», «поїзд на Воркутю подається на другу путю», «поїзд на Воркутю подається на третю путю».