Сьогодні в Україні майже 54% населення – жінки. Їх умовно можна поділити на дві групи: ті, котрі усвідомили свою суспільну роль і значимість, і ті, які про це навіть не задумувалися. Причина – в тому, що наше суспільство у цьому питанні, на мій погляд, ще не готове перейти до цивілізованих норм. Чому? Бо в цивілізованому світі ця тема не може стояти на такому рівні, як стояла тоді, коли чоловік здобував мамонта, а жінка готувала з нього їжу.  

Березневе сонце припікало і безжально перетворювало щедрі зимові запаси снігу на струмки та калюжі. Тому поблизу вуглегірського Центру культури кілька малих хлопчаків часу не гаяли: завзято ліпили і жбурляли сніжки. Моє запитання: «Ким вони хочуть стати в майбутньому?» застало їх зненацька. Розпашілі від гри, вони лише ніяково усміхалися й переглядалися. Нарешті один відповів: «Мабуть, футболістом». Інший, як виявилося, хоче бути «президентом». А ще один лише знизав плечима.

Боротьба з корупцією та організованою злочинністю визначена керівництвом держави як одне з пріоритетних завдань. Подолати це ганебне явище без допомоги суспільства майже неможливо. Тому в Національній антикорупційній стратегії на 2011—2015 роки передбачається, зокрема, співпраця правоохоронних органів з громадськими організаціями. Це добре розуміють у Всеукраїнській спеціальній колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю (ВСК БКОЗ).  Наш кореспондент розмовляє з  її  головою Юрієм ЛАВРЕНЮКОМ.  

Важко сказати, що змінюється в роботі черкаських тролейбусників із черговою зміною керівництва комунального підприємства. Нині виконуючий обов’язки директора «Черкасиелектротрансу» Андрій Наумчук (від липня минулого року — це вже третій керівник) навіть на телефонні дзвінки не відповідає, не те щоб прокоментувати ситуацію. А вона, скажемо прямо, критична. Принаймні за оцінкою городян, які мерзнуть на зупинках, чекаючи тролейбусів. У цьому особисто довелося переконатися вашому кореспондентові, який    за цілу годину так і не дочекався «сімки», яка, згідно з графіком, вивішеним на зупинці, мала вже кілька разів ощасливити пасажирів.  

Один із телесюжетів спершу розсмішив, а потім викликав щире бажання потиснути героям розповіді їхні нечисті, але такі кмітливі руки. Та й справді. Уявіть бізнесмена середньої руки. Йому вдалося вбитися в пір’я, але хочеться нових перспектив. Та без заручання когось із вищої влади не бачити їх, як власних вух. Як же дістатися монаршої уваги?  

Подарував коханій на Восьме березня кошик рожевих троянд, а вона розплакалася. — Так розчулилась? — Ні, вона хотіла «Бентлі»…  
У цьому анекдоті насправді лише частка анекдоту. Бо неприкрашена правда з року в рік однакова: їх лихоманить, ними трясе,  а в очах упереджене побоювання: раптом не сподобається? І річ тут часто не в товщині гаманця, а в тому, з якою жінкою вам доводиться мати справу. Звісно, маму, бабусю чи доньку шокувати не варто. А от на дружині, подрузі чи колезі можна відігратися.

Я провела в Євпаторії останній день зими. Напередодні ситуацію, що склалася в місті (а воно вже четвертий день залишається без централізованого водопостачання), кваліфікували як надзвичайну на державному рівні. Тут побував міністр з надзвичайних ситуацій Віктор Балога, у Сімферополі вже відбулося засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки, вже прийняті рішення про виділення коштів, аби курортне місто могло відновитися на початок сезону.
 

Ліс завжди був одним з найбільших багатств Чернігівсько-Сіверського краю, а його доступна деревина — головним і улюбленим будівельним матеріалом поліщуків та сировиною для роботи деревообробних підприємств. Тому завдання щороку посадити, більше ніж було зрубано, нині формулюється в дещо іншому ракурсі: забезпечити високопродуктивні, різновікові, біологічно стійкі, цінні деревостани, котрі можуть ефективно протистояти змінам клімату, хворобам і шкідникам.  

Уранці першого дня весни у студентів столичних вишів, які їздять на метро, був привід для радощів. Бо саме з цього дня, як повідомила прес-служба КМДА, у Київському метрополітені впроваджується новий вид студентських проїзних квитків. Точніше, в ролі проїзного буде звичайний… студентський квиток. Утім, і досі студенти могли користуватися пільговими проїзними, але в низці вишів їх купити було не так просто. Як розповіла Олена, мама студентки, спочатку треба було здати гроші старості групи. А потім він казав, у який кабінет звернутися за самим проїзним. Приходити по нього і займати черги інколи доводилось по 2—3 дні, та й то не завжди вистачало квитків.

Звертається до вас сільський голова з Полтавщини. Цього року у віці 55 років при 20 роках спеціального стажу планують піти на пенсію два трактористи-машиністи з нашого села. Але проблема в тому, що після ліквідації СТОВ «Сулиця», правонаступника КСП «Заповіт», документи в архів не надійшли. І нині виходить, що за документами цим людям не вистачає 2 роки до потрібного стажу, хоч записи в трудових книжках в обох є.
Тож виникає запитання: чи є сенс їм подавати документи до Пенсійного фонду для оформлення виходу на пільгову пенсію? Чи буде для підтвердження стажу достатньо даних персоніфікованого обліку районного управління ПФУ?