Минулорічна публікація «Урядового кур’єра», (25 березня 2011 року «Були безробітними — стали роботодавцями), присвячена працевлаштуванню безробітних за допомогою Сумської обласної служби зайнятості, не залишилася непоміченою. Крім низки телефонних дзвінків на адресу корпункту «УК» в Сумах, автори яких цікавилися тими чи тими деталями матеріалу, аналітичне дослідження високо оцінили самі фахівці служби. Як сказав директор Сумського обласного центру зайнятості Володимир Підлісний, узагальнення досвіду на сторінках усеукраїнської газети стало додатковим стимулом у роботі, дало змогу надати їй нового позитивного імпульсу.

Хто хоч раз у житті був на кордоні, той назавжди запам’ятав це відчуття: невловимо витає дух незвіданого і прихованої небезпеки… Бо тут — ще твоя, українська земля, а через десяток метрів — уже чужа, іншої держави. І якщо тут ти — громадянин, права якого захищає Конституція, то там — лише гість. І ще невідомо, чи завжди бажаний.  

Якщо те, про що говорив на прес-конференції Генеральний прокурор Віктор Пшонка стане реальністю, то з нинішнього дня підприємці мають з полегшенням зітхнути. У цьому випадку без перебільшення можна стверджувати, що вперше з часів проголошення незалежності буде покладено край свавіллю силових структур стосовно бізнесменів і підприємців. Зокрема це стосується недопустимості зловживання застосовуванням спеціальних засобів спецпідрозділами, які одержали в народі назву «маски-шоу». Коли озброєний до зубів спецпідрозділ вривався  на підприємство чи  в організацію, клав усіх гамузом на підлогу, а інші представники силових структур починали виїмку.  

Поїзд «Шкода», що мав везти пасажирів з Харкова в Донецьк, «утік» від них — відправився на годину раніше, ніж було зазначено в розкладі. Останнім часом запізнення прибуваючих поїздів чи відправлення їх пізніше стали звичним явищем. Але люди розуміли: ремонтують колії, ми ж до Євро готуємось. Однак щоб таке — поїзд пішов на годину раніше…
Тут згадався старий, не дуже смішний і лінгвістично неправильний анекдот. Диктор на залізничному вокзалі через кожні п’ять хвилин оголошує: «Поїзд на Воркутю подається на першу путю», «поїзд на Воркутю подається на другу путю», «поїзд на Воркутю подається на третю путю».

У НОМЕРІ: 

Міністр юстиції Олександр ЛАВРИНОВИЧ: «Чесно кажучи, нашу реформу з ентузіазмом сприйняли не всі» 2 cтор. 

Голова Національного агентства з державної служби
В’ячеслав ТОЛКОВАНОВ: «Профілі компетентності — передусім механізм і процедура» 6 стор. 

«Круглий стіл» «УК».
Децентралізація як стимул до розвитку територій: заможними мають бути всі 8-9 стор. 

На Хмельниччині формують владу, підзвітну суспільству 11 стор.

Мистецтво управління полягає в тому, щоб не дозволяти людям постаріти на своїх посадах. Цю думку приписують Наполеону І, який, погодьтеся, вмів розставляти кадри. Щоправда, його земляк філософ Вольтер, певною мірою полемізуючи з імператором, іронічно завважував: причина слабкості держави не в тому, що бракує грошей, а у нестачі людей і талантів.

Отже, ефективна кадрова політика завжди була і залишається прерогативою та завданням влади. Для нашої країни в контексті реалізації адміністративної реформи, започаткованої у 2010 році Президентом, пріоритетного значення набувають питання модернізації державної служби. Причім розпочинати її треба з центру, принагідно скориставшись порадою мудрих німців, які стверджують, що драбину підмітають згори, а не знизу. 

Нарікань на жахливий стан справ на ринку таксомоторних перевезень напередодні проведення Євро-2012, та й не лише перед футбольним дійством було і є багато. Він на 95% перебуває в тіні, нелегали його остаточно можуть підпорядкувати собі, якщо держава якнайшвидше не візьметься за його впорядкування. «Або влада наведе лад з нелегалами, або легальні таксисти змушені будуть піти у тінь», —  такі настрої превалюють у чесних перевізників. Про це і не лише йшлося на прес-конференції, присвяченій останнім подіям на ринку таксоперевезень.  

Подія немісцевого значення: у центрі одного з сіл на Київщині місток обвалився. Багато років він надійно зв’язував минуле з майбутнім, а одного ранку стомлено впав. Дорога розірвалась, розпочалися проблеми не лише для місцевих жителів. За їхніми оцінками, гуркіт падаючого мосту — своєрідний сигнал неблагополуччя не від села до райцентру, а розвитку держави. Скажете, занадто?! Міркуймо разом.  

Майже на стику Вінницької та Одеської областей, у тій місцевості, де в річку Савранку впадає Рогузка, стоїть  велике мальовниче подільське село Ольгопіль. У писемних джерелах воно вперше згадується у 1780 році. За однією з версій теперішню назву йому дала Катерина ІІ, яку на шляху з Таврії тут  наздогнала звістка про народження внучки Ольги. Імператриця на радощах вигукнула, обводячи довкола рукою: «Хай це поле назавжди буде Ольговим». 

Про газову і бензинову залежність нашої держави від Росії сьогодні говорять на всіх рівнях. І це при тому, що у нас ще є певні запаси вуглеводнів у родовищах. Є ресурси, які можемо знайти шляхом проведення геологорозвідувальних робіт. Але ці багатства чомусь так і лежать незайманими під землею. Держава не розвиває цей сектор економіки, а навпаки поклала підприємства галузі під значний податковий прес. Це й стало приводом для нашої розмови із заступником начальника Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Полтавської облдержадміністрації, начальником управління паливно-енергетичного комплексу, заслуженим працівником промисловості Костянтином БАТЕКОМ.