Менш як півроку залишилося до Євро-2012. Столиця активно готується до спортивного свята. Відчули це навіть жителі Чоколівки — зазвичай чомусь забутого комунальниками і міліцією мікрорайону. На диво місцеві комунальники все ж трохи заметушилися. Причепурили фасади стареньких «хрущовок»: підфарбували, повісили таблички з номерами будинків. На вулицях поставили кілька нових урн, відновили розбиті сходинки у підземних переходах. Проте на цьому їхній ентузіазм вичерпався. І не дивно, адже… вже за кілька днів на будинках, по ще свіжій фарбі, з’явилися «послання» від місцевих графітчиків — дивні знаки та страшні потворні малюнки.  

Чого найбільше чекають мисливці аматорського, так би мовити, класу? Звісно, початку сезону полювання, рішення про відкриття якого й умови приймають компетентні органи заздалегідь. В очікуванні цього завмирають багато мисливських сердець, а в магазинах, де продається зброя і спорядження, стає велелюдніше, ніж зазвичай.  

25 березня Служба безпеки України св’яткує своє 20-річчя. Напередодні свята наш кореспондент привідкрила завісу таємниці над донедавна секретним завданням.   Про те, як розгорталася операція під кодовою назвою «Справа пернатих», розповів безпосередній учасник тих подій, ветеран СБУ, колишній посадовець УСБУ в Дніпропетровській області Олександр Богун.  

Ранок вихідного дня в мешканця шахтарського містечка розпочався звично: почав збиратися на базар.

— Купи картоплі, капусти, квасолі, цибулі, вівсяної крупи, олії, борошна, два десятки яєць, — почала загинати пальці дружина. — Запиши, бо забудеш! Ще — масла та цукру. О, ледь не забула! Купи ще два посвідчення гірничого робітника 4 розряду. Чого витріщився? Це для Миколи.

«Боротьба за наукову істину схожа з боротьбою моральною» — ці слова стосуються цілої плеяди визначних учених минулого століття, які були поставлені перед вибором: зректися  власних позицій чи  офіційної точки зору керівної верхівки радянської держави. Здавалося б, абсурдна ситуація, однак вона мала місце в часи ідеологічної боротьби із такою «єрессю», як генетика.  

І не хотілося б тривожити те, що вже нібито вляглося, але, вважаю, це буде не без користі. Мова про ситуацію навколо Коритнянської школи Монастирищенського району на Черкащині, точніше про реагування місцевої влади на сюжет одного з центральних телеканалів, у якому кореспондентка дещо критично поставилася до досягнень сільських освітян. Ціла буря звинувачень у необ’єктивності журналіста, в яких фактично не спростовувалося жодного наведеного факту, мимоволі викликає запитання: освіта в нас поза критикою? Закликаючи журналістів співпрацювати з освітянами, але при цьому брати до уваги «лише позитивні приклади», чиновники цим самим лише роблять спробу закрити від громадськості навчальні заклади, зовсім не сприяючи відкритості і співпраці. Чи не під таким суцільним «позитивом» і визрівають кричущі факти зловживань і порушень, зокрема й тих, які виявила недавно прокуратура в організації харчування дітей?  

Художник-дизайнер, майстер голубівництва України Іван Татарчук зі своїх 52 років життя у Тлумачі на Івано-Франківщині 40  захоплюється цими дивовижними птахами і лише 20 — малярством. До голубів його залучив батько, а професію обрав сам.  

Ситуація навколо перемовин української і російської сторін щодо врегулювання сирного конфлікту нагадує розмову глухого з німим. Складається враження, що наша східна сусідка робить усе можливе, аби відтермінувати його розв’язання. 

Жахливий злочин, що стався нещодавно у Миколаєві, сколихнув усю країну. Та й хто залишиться байдужим до нелюдських «розваг» садистів і страждань дівчини! Тим більше, що й дії представників місцевих правоoхоронних органів, м’яко кажучи, були не адекватними ситуації, що й запустило виявлення громадського обурення по всій країні.

З огляду на тяжкість вчиненого злочину проти Оксани Макар та суспільний резонанс, цю кримінальну справу було передано з Миколаєва до Головного слідчого управління МВС України.  Її розслідування взяв під особистий контроль Генеральний прокурор України Віктор Пшонка.