Замість камуфляжу — вишукані вишиванки, замість берцят — високі підбори, а  замість окопів і польових шпиталів — подіум. У столичному  Мистецькому Арсеналі днями дефілювали жінки, які воюють на українському сході: військові, парамедики, волонтери, військові журналістки.
Серед моделей — герої України, за плечима яких бойові дії  та сотні врятованих життів. Для багатьох дипломатичне прийняття «Українські амазонки», влаштоване з ініціативи  Міністерства інформаційної політики та ГО «Все­світній день вишиванки», —  перший за чотири роки війни привід зняти камуфляж і стати на підбори

Українська економіка високомонополізована. І сталося це не завдяки успішності бізнесу окремих підприємців, а внаслідок сприяння наближеним до влади особам у процесах перерозподілу власності. Прикро, що Антимонопольний комітет (АМК),  надаючи дозвіл на концентрацію, не лише  не перешкоджає, а часто й сприяє цим процесам. Тому в нас не тільки окремі потужні підприємства, а й цілі галузі належать олігархам. Важко тепер усе це перекроїти. Хоч законодавство й надає такі можливості, процедура досить складна. Єдиний вихід — припиняти зловживання монопольним становищем. З іншого боку, навіть зовні незалежні підприємці, щоб обійти конкурентну боротьбу, намагаються домовлятися між собою. Якщо в умовах концентрації відбувається юридичне оформлення одного власника підприємств, які раніше конкурували, то в разі змов перестають конкурувати й ті, хто юридично незалежний. У підсумку на відповідному ринку теж має місце монопольна поведінка

На початку 2000-х років Миколаїв виявився фактично викресленим з новітньої бізнес-історії. Традиційні галузі, як суднобудування, промислове машинобудування, легка та харчова промисловість, майже перестали існувати. Щоб відкрити новий затребуваний бізнес, потрібні були підприємливі ініціативні люди, оригінальна ідея і розуміння, як її втілити. Троє друзів-миколаївців вирішили зайнятися новою для себе й унікальною для України діяльністю — виробництвом ароматів, які використовують як сировину для побутової хімії, косметики й парфумерії

Ось і настала справжня весна. А з нею — відключення гарячої води в будинках задля проведення гідравлічних випробувань і профілактики тепломереж. І якщо у минулі роки тепловики мали витримку до моменту, доки температура за вікном сягне хоча б +15 градусів, цього року принаймні щодо нашого будинку в Солом’янському районі столиці (Чоколівка) вони її втратили, як на мене, зарано — гарячу воду нам вимкнули 13 квітня, коли ще було доволі прохолодно

«Миргород, Житомир, Мирогоща — споконвіку мирні імена,
Нашого коріння не розтрощить аніяким чоботом війна»

Нещодавно в Іспанії розгорівся скандал:  діти із синдромом Дауна відмовлялися йти в школу. Батьки, скориставшись сучасною технікою, з’ясували, чому: дітей за непослух карали у спеціальній кімнаті, щоб легше було з ними справлятися

«Знаєш, дитино, яким було моє найпалкіше фронтове бажання? Дійти до річки і вимити волосся». Так казала мені бабуся: якимось дивом приписавши собі півроку, що не вистачало до повноліття, вона з перших днів пішла на війну добровольцем. І випила ту чашу до дна — аж до переможного травня 1945-го. Русоволоса дівчина набралася болячок, які все життя добряче підкошували здоров’я. Але вона ніколи не шкодувала, що пішла захищати землю від нацистів

Напередодні Дня Перемоги місто Черкаси схвилювала інформація про масове отруєння дітей у школі №8. Під час ранкової лінійки школярі раптом почали непритомніти. На місце події, як повідомила прес-офіцер патрульної поліції Зоя Вовк, терміново викликали бригади медиків і рятувальників. До лікарні із запамороченням та нудотою потрапили 50 дітей і двоє вчителів, проте згодом кількість госпіталізованих зросла до 53 дітей та чотирьох дорослих. 11 школярів опинилися в реанімації у стані середньої тяжкості

Пам’ятаю, у дитинстві мене трохи дивувала поведінка колишніх фронтовиків у День Перемоги. Уже вранці 9 травня я, школяр початкових класів, одягав білу сорочку і мерщій біг до свого діда Івана. Ще б не бігти! Цього дня він дозволяв мені надіти його нагороди, серед яких орден Слави ІІІ ступеня

Це був найкривавіший глобальний конфлікт, у якому загинуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей. Як відомо, українці воювали проти нацизму в семи арміях світу: Червоній, Українській Повстанській Армії, Війську польському, французьких, британських, канадських збройних силах та армії США. Прямі людські втрати України у Другій світовій війні становлять близько 8—10 мільйонів.  З 2014 року національним символом пам’яті українців, загиблих у Другій світовій війні, став європейський і традиційний український знак — червоний мак