Дмитро Коноваленко, колишній начальник відділу кадрів серійного заводу, зустрів звістку про війну у Львові. Там він працював у райкомі комсомолу, а потім став наймолодшим головою Львівської міськради. Дмитро пройшов з боями від Львова до Києва у званні політрука Південно-Західного фронту. Захищав Львів, Тернопіль, Житомир. Визволяв від нацистських загарбників Кривий Ріг. Двічі був пораненим. У вересні 1944-го його комісували як інваліда ІІ групи. З окопу в Дніпродзержинську його, контуженого, витяг… санітарний пес. А лікар-хірург на згадку подарував йому маленьку вівчарку

Реформи в нас нині на кожному кроці. І чекають прості люди від них позитивних змін. Але сьогодні, на жаль, згадаю відомий вислів: обіцяного три роки чекають…

Необхідність раз на місяць піти в поліклініку по пільговий рецепт означає для хворого постійно перебувати під наглядом лікаря

Суха трава на території колишнього технічного майданчика 65-го арсеналу на околиці Балаклії  в Харківській області, де тривали роботи з очищення та розмінування залишків снарядів, що не розірвалися в результаті торішньої надзвичайної події, загорілася 3 травня о 13:35. За однією з версій, протипожежний танк наїхав на снаряд, що й спровокувало спершу вибух, а за якусь мить — і пожежу

У нас стільки всього, що багато чого бракує. Це спало на думку, коли в одному із сіл побачив оригінальний пам’ятник. Він великий і створений довільно. Хто на постаменті — чоловік чи жінка, важко сказати. Волосся коротке, тулуб плоский. Не на руках, а на лівому плечі фігури сидить голий хлопчик. Хто це?  Права  рука скульптури піднята  до неба і тримає брошуру «Програма КПРС (для юних — комуністична партія Радянського Союзу). Накидка на плечах за формою нагадує розкриті крила.  На тулубі стрілки йдуть униз. Основа всього — земля? А може, вони просто вказують на широку панель у підніжжі, на якій зображено символи — від прадавніх людей до обличчя космонавта, від червоноармійця — до єгипетської жриці

На центральній площі Старобільська вирувало свято «А весна вже скресла, що ти нам принесла», а у фойє районного Будинку культури ім. Т. Шевченка гості із захватом роздивлялися роботи майстрів декоративно-ужиткового мистецтва Старобільщини. І запрошені, й учасники фестивалю могли брати участь у конкурсних обрядових, родинно-побутових програмах, народної пісні, гумору й танцю, музикування тощо

Дивна пост-пасхальна історія була в Миколаєві. Під час Великодніх свят група у Фейсбуці вирішила організувати такий собі конкурс-флешмоб. Запропонували друзям розміщувати під одним з дописів найкращі світлини з пасхальними кошиками. Конкурс викликав жвавий інтерес, тож уже після свят користувачі буквально засипали сторінку гарними радісними яскравими фото. Можливо, відіграло роль те, що організатори оголосили призи: передплату на газету. Кожна світлина була незвичайною, в них відчувалося тепло, яке господиня, крім традиційних пасок і крашанок, вклала у кошик

У 2014 році, коли наша армія була не в змозі протистояти російській агресії, український народ піднявся на захист Батьківщини. Пригадую, колектив нашої газети «Урядовий кур’єр» теж вирішив допомогти фронту: ми закупили сім бронежилетів і через волонтерів відправили їх на Донбас. До речі, волонтерський рух відіграв тоді дуже важливу роль. Бо саме через його представників на фронт почали надходити не лише продовольство та обмундирування, а й зброя, різноманітні технічні засоби.

26 квітня 1986 року. Чорнобильська трагедія… Розділені на до і після аварії життя багатьох людей. Залишені на поталу радіації домівки, господарства, школи, дитячі майданчики. Намагання керівництва СРСР та УРСР приховати масштаби страшної трагедії від власного народу і всього світу. І безмежна мужність багатьох тисяч українців, що стала символом жертовності в ім’я Батьківщини, в ім’я мільйонів людей та прийдешніх поколінь

Котрогось непоганого дня 2058 року на потерпілому від гібридної війни Донбасі відбудеться помітна подія. Хтось із саперів нарешті зможе впевнено поставити контрольний підпис під промовистим словосполученням: «Перевірено. Мін немає!» Можливо, це станеться аж у 2064-му чи взагалі у 2088 році. Довго чекати? На жаль, світова практика переконує: рік війни потребує аж 10 років розмінування місць бойових дій і прилеглих територій. А в нас гібридній війні на сході України ще кінця-краю не видно.