У 2014 році, коли наша армія була не в змозі протистояти російській агресії, український народ піднявся на захист Батьківщини. Пригадую, колектив нашої газети «Урядовий кур’єр» теж вирішив допомогти фронту: ми закупили сім бронежилетів і через волонтерів відправили їх на Донбас.

До речі, волонтерський рух відіграв тоді дуже важливу роль. Бо саме через його представників на фронт почали надходити не лише продовольство та обмундирування, а й зброя, різноманітні технічні засоби.

Крим, Чонгар, Донбас...

Нинішнє Українське агентство перспективних науково-технічних розробок Ua.Rpa, яке проектували як український аналог американської DARPA (Defense Advanced Research Projects Agency — агентство міністерства оборони США, яке відповідає за розроблення нових передових технологій в інтересах оборони), теж розпочало свою діяльність із волонтерства.

— У березні 2014 року ми активно допомагали українським воїнам, які перебували в Криму, — розповідає віце-президент компанії Ua.Rpa Даніїл Ситніков. — Спочатку — через «Нову пошту», волонтерів, а потім — через кримських татар, які допомагали нам надсилати волонтерську допомогу до Криму. Тоді ж разом із журналістом Данилом Яневським ми зробили першу передачу про Крим на Громадському ТБ, після якої було створено благодійний фонд, котрий почав збирати кошти для АРК з метою закупівлі касок, бронежилетів, рацій, тепловізорів, інших військових приладів. Купувати військову гуманітарку доводилося переважно за кордоном, бо в Україні на той час, на жаль, майже не було підприємств, які виробляли б цю продукцію.

Але невдовзі Даніїл Ситніков (за освітою він інженер-кібернетик, має досвід роботи в секторі електроніки) зрозумів, що волонтери самотужки не вирішать питання щодо забезпечення українських вояків спеціальними засобами під час війни. Разом з іще кількома такими ж фахівцями він перейнявся ідеєю створення спеціального підприємства, яке займалося б розробкою, виробництвом та впровадженням в оборонну сферу новітніх технологій.

І цьому посприяли дві події: знайомство Даніїла Ситнікова із тодішнім заступником міністра оборони Ігорем Кабаненком, яке відбулося в процесі допомоги українським військовим під час окупації півострова російськими військами (останній не лише підтримав новаторську ідею молодого інженера, а й очолив нову компанію після відставки з поста заступника міністра), і спонсорська допомога компанії Ua.Rpa з боку відомого мецената, підприємця-інноватора у галузі високих технологій в Україні, засновника та президента високотехнологічної інвестиційної компанії КМ СОRE Євгенія Уткіна.

Приватний бізнес

Один розумний чоловік колись правильно помітив, що талантам потрібно допомагати, а бездарності проб’ються самі. У талановитих інженерів із компанії Ua.Rpa теж  могло б закінчитися все на стадії ідеї, якби інвестором не виступив Євгеній Уткін.

— Нас і сьогодні матеріально підтримує ця людина, яка є унікальною у бізнес-середовищі України, — веде далі Даніїл Ситніков. — Пан Уткін заохочує наші перспективні розробки, бо чудово розбирається в цьому. Для довідки: Євгеній Уткін був засновником найвідомішої хай-тек компанії в Україні «Квазар-Мікро».  І хоча він не бере участі в оперативному управлінні нашою компанією, але завжди перебуває в курсі наших перспективних планів і прагне зробити з Ua.Rpa міжнародний проект.

Через те з 12 проектів, які є у нас в роботі на сьогодні, у п’яти маємо вже реальні вироби, що працюють у військах. Наші розробки сприяють створенню сучасних бойових систем, в яких інтегровані новітні комунікаційні рішення, різноманітні сенсори, спеціальне програмне забезпечення й багато іншого. Це дає змогу перегравати противника на полі бою за рахунок технологічної переваги зі збереженням своїх військ. 

На жаль, держава не інвестує сьогодні кошти у високотехнологічні розробки. Основна причина — брак грошей. Від початку війни на сході України майже весь бюджет Міністерства оборони розподіляється на поточні потреби, а не на перспективні розробки. Існує й інша проблема: в державних структурах недостатньо спеціалістів з новітніх технологій. Вони радше працюватимуть у приватній компанії, ніж державній. За кордоном ця проблема розв’язується не через науково-дослідні інститути, як  це було за часів Радянського Союзу, а через державні фонди. Згадана американська DARPA кожен рік, розподіляючи кошти на перспективні розробки серед приватних компаній, отримує 3,2 мільярда доларів інвестицій, які дають змогу США мати технологічні переваги над будь-яким противником.  

— Про нас колись казали, що приватні підприємства розвалять оборонну промисловість, — віце-президент компанії робить паузу. — А вийшло навпаки: приватний сектор працює ефективніше, ніж державні заводи ВПК. До речі, державних військових підприємств у США, Європі, Ізраїлі немає. Тому з нами іноземці швидше знаходять спільну мову, аніж із державним підприємством. Нам пропонують свої послуги навіть зарубіжні науковці: нині Ua.Rpa  плідно співпрацює з норвезьким університетом щодо сучасних технологій міношукачів (пристрій дає змогу мінеру «бачити» під землею контури предмета, порівнювати його з базою даних за певним алгоритмом і з вірогідністю 99% визначати, що це є насправді). Кошти на розробки міношукача надало НАТО. Ця інвестиція допомогла залучити до роботи потрібних фахівців із державних оборонних підприємств, які працювали там неповний робочий тиждень.

До речі, в компанії сьогодні трудиться близько третини колишніх військових із 20—30-річним стажем служби в армії. Вони мають навички роботи з військовою документацією, прийомом, що значно пришвидшує вирішення виробничих питань.

Хай-тек і лоу-тек

На сьогодні низка проектів компанії Ua.Rpa уже перейшла у фазу промислового виробництва і широко використовується українськими військовими. Це, зокрема, прилади нічного бачення для бронетехніки, інтерактивні стимулятори (так звані хай-тек технології), а також засоби екіпіровки: шоломи, маски, інша амуніція  (лоу-тек технології).

— Що ж до приладів нічного бачення, то ми зараз беремо активну участь у поліпшенні «нічного зору» вітчизняних танків, БМП, БТРів. До 2014 року оператори української бронетехніки майже не використовували нічні канали бачення. Війна на Донбасі змусила переглянути це питання, бо бойові дії на сході України ведуться здебільшого за темної пори доби.  Ми розробили технологію, коли із застарілих приладів нічного бачення, знятих із бронетехніки, шляхом повної заміни оптичних та електронних компонентів можна зробити прилади останнього покоління. В основі модернізації — сучасні електронно-оптичні або тепловізійні технології, які широко використовуються в техніці західних країн.

Наш прилад визначення дальності працює вже краще за російський. Він не потребує інфрачервоного прожектора, який був установлений на техніці ще в радянські роки. Тож українські танки стали менш помітними на полі бою, краще бачать вночі й воюють ефективніше. Ворог це вже відчув. Модернізація та виробництво приладів нічного бачення дали змогу нашій компанії повністю заповнити портфель замовленнями на цей рік і створити понад 50 нових робочих місць. Крім технологій, пов’язаних із сучасною мікроелектронікою,  підприємство випускає також елементи екіпірування, в тому числі балістичні маски та кевларові шоломи. Вони успішно пройшли визначальні відомчі випробування в Міністерстві оборони України, а також перевірку в лабораторіях Німеччини та Польщі, де отримали висновки щодо відповідності стандартам НАТО (Stanag 2920).

До речі, шоломи компанії Ua.Rpa тестували не лише на балістичну (як вони тримають, так би мовити, кулю відповідного калібру), а й на стійкість до агресивних речовин, відкритого полум’я та навіть... на комфортність. Всередині шоломів для цього застосована покращена система замків та кріплень, яка дає змогу бійцям, котрі по кілька тижнів живуть в окопах, поєднати потужний захист із комфортністю носіння шолома.

— Комплектуючі до шоломів ми не купуємо, а виробляємо самостійно, — підсумовує пан Даніїл. — Ми взагалі вважаємо, що наша армія повинна бути краще й якісніше оснащена, ніж російська. Тоді морально-психологічний стан воїна буде вищим. Він почуватиметься впевненіше. Іноді за це потрібно трохи дорожче заплатити, але життя українського захисника того варте.

Останнє твердження може стати висновком цієї розповіді про компанію Ua.Rpa. Державно-приватне партнерство в Україні повинно базуватися на підтримці перспективних дослідницьких проектів, які народжуються в приватному оборонному бізнесі. У США на екіпірування одного воїна витрачають 50 і більше тисяч доларів. Ми на цю суму рівнятися не можемо. Але повинні хоча б наблизитися. Шапкозакиданням сьогодні виграти технологічну війну не можна. Це слід нарешті зрозуміти.

Олександр КРЮЧКОВ,
Володимир ЗАЇКА (фото),
«Урядовий кур’єр»