З1 січня 2018 року чинний закон, яким передбачено сортування сміття в наших містах і селищах. Пам’ятаю, як торік у вересні писав статтю саме на цю тему. Тоді чимало розмовляв із керуючими ОСББ, начальниками комунальних та приватних ЖЕКів Києва та області, і всі вони як один рапортували: готові виконувати цей дуже потрібний закон. Проте минуло вже майже три місяці 2018-го, а все залишилося, як і було.

Понеділок, третя по обіді. Цей часовий маркер назавжди залишиться в історії світової дипломатії. Як зазначає The New York Times, президент Франції Еммануель Макрон  минулої п’ятниці під час перемовин щодо видворення дипломатів Російської Федерації запропонував країнам — членам Європейського Союзу синхронно оголосити про вислання російських представників саме у понеділок о третій по обіді… 

Нещодавно Верховна Рада України ухвалила в першому читанні два знакові законопроекти: №6023 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони географічних зазначень» та №4571 «Про внесення змін до Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних». 

Глухів згадується в літописі з 1152 року. У міста значний туристичний потенціал. Нещодавно Мішель Терещенко відкрив неоднозначний пам’ятник Тарасові Шевченку. В композиції, розміщеній за три хвилини ходи від міської ради, головний акцент на бронзовому тарантасі в натуральну величину. Він нагадує про… Миколу Гоголя, який ввів у світову культуру українську екзотику. А національний достойник Шевченко у 1844 році в повісті «Капитанша» залишив такий відгук про місто до епохи Терещенків: «Глухов… сделался самым пошлым уездным городишком». Нині місто завдяки міському голові, який вже став брендом нової України, перебуває в епіцентрі боротьби за європейський вибір країни: століття французької політичної культури і десятиліття української з рудиментом радянщини. 

Нещодавно поховав кума: рак з’їв бідолаху за три місяці! Не допомогли ні п’ять дорогих сеансів хіміотерапії, ні інші відчайдушні дії родини. Коли про це під час поминального обіду розповідала вдова, хтось із присутніх за столом важко зітхнув, бо теж готується до похорону (в його родині безнадійний онкохворий). 

Практично один за одним в державі відзначили свята двох силових структур. Вихідними суспільство й перші особи держави вітали співробітників Служби безпеки України — 26 років тому ця структура отримала свою нинішню назву, повноваження й довіру. А вже вчора невеличку річницю святкували в  Національній гвардії. Після її відродження минуло чотири роки, але за цей період нацгвардійці встигли зробити не менше, ніж за всі попередні часи. Їх поважають усередині країни й ставлять за приклад

Сєверодонецьк став третім з міст сходу України, де творча група на чолі з письменником Юрієм Андруховичем представила мультимедійний колаж «Безкінечна подорож, або Енеїда». Загалом у турі шість зупинок, останнім його приймає Маріуполь.

Сьогодні багато українців замислюються: як захистити себе і власну сім’ю. Адже рівень злочинності стрімко зріс, а реформована правоохоронна система поки що не може похвалитися значними успіхами. Тож громадяни все частіше поглядають у бік магазинів зброї, яток на ринках, інтернет-сайтів, де виблискують сучасні її зразки. Та на практиці виявляється, що не завжди зброя може захистити, а інколи здатна й нашкодити людині. Як же не потрапити в неприємну ситуацію? 

У фойє Вінницького обласного краєзнавчого музею стоїть скелет мамонта. Коли дивлюся на нього, то мимоволі виникає думка: хто кому прислужився? Коли ти, мамонте, був, то люди бігали за тобою, а  праця і здоровий спосіб життя були в одній долоні. Коли тебе не стало, люди бігають одне за одним. Якщо настає відлига, вони біжать за своїм щастям. А в період, коли ніхто ліній на мапі не ламає, вони (ніби відтоді змінилася природа людини) починають такий диспут. Селянин прокинувся — треба дати їсти курям, гусям, а може, ще він утримує свиней і корову. Поратися біля худоби — це неабияка зарядка. Поснідав — знову спорт, уже на городі. А городяни, щоб бути у формі, тягають залізяччя у спортзалі. То що природно?

На це запитання відповідають малюнки та інтерв’ю, які можна побачити й почути на виставці «О.Ч.А.Г. Історії про дім у період турбулентності», що нині подорожує Луганщиною.