Суспільство

  • Ольга ПРОКОПЕНКО

    Сержант має бути лідером

    Співпраця українського війська з арміями країн — учасниць НАТО стає дедалі результативнішою. За три роки воєнної агресії з боку Російської Федерації на сході країни у ЗСУ з’явилося чимало друзів і партнерів. Допомога нашим військовим, отже і цивільним надходить у трьох напрямах: матеріально-технічному, консультативному й освітньому. За словами міністра оборони Степана Полторака, в українській армії тривають безпрецедентні реформи. Співпраця України з НАТО за останні три роки набула широких масштабів майже за всіма напрямами. Значно зріс військово-політичний діалог, регулярно працює комісія «Україна — НАТО». Ми відчуваємо значну допомогу в питаннях, пов’язаних з реформуванням Збройних сил України, зауважив генерал армії. На підтвердження цього можна навести приклади. 

  • Скільки новин потрібно для людського щастя

    Соціальним мережам як джерелу інформації довіряє більш як третина (37%) українців. Про це свідчать дані дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» із 23 листопада до 4 грудня 2017 року серед 1200 респондентів.

    Серед джерел інформації в рейтингу довіри лідирує українське телебачення, якому вірить майже половина опитаних (49%). Друге місце посідають інтернет-сайти з України (41%). На третьому — соціальні мережі. Далі українські преса та радіо з рейтингом довіри 33 і 29% відповідно.

    Отже, соціальні мережі в Україні — джерело інформації, якому довіряє значна частина аудиторії. Насамперед ідеться про Faceboоk. 

  • Володимир КОЛЮБАКІН

    Уроки прикладної математики

    Математику в школі начебто вчили всі, ось тільки там не пояснювали, як застосувати здобуті навички в повсякденному житті. А насправді така потреба виникає дуже часто. Не кажу про випадки, коли довелося згадувати теорему Піфагора чи формулу об’єму циліндра — це потрібно далеко не всім. А ось, скажімо, хоч приблизно прикинути, що насправді дешевше: м’ясо за нижчою ціною, але з кістками, або за вищою ціною без кісток. Тут залежить від різниці в ціні й кількості кісток, точно вирахувати їх у крамниці ви навряд чи зможете, але щоб приблизно прикинути, не треба бути математичним генієм. 

  • Інна ОМЕЛЯНЧУК

    І знову про бурштин

    На Рівненщині 2018 рік розпочався із вкрай болючої бурштинової теми, яку вкотре обговорили керівники виконавчої влади, силовики, лісівники та екологи. У підсумку — нове звернення до Верховної Ради щодо легалізації видобутку сонячного каменю. Та чи буде результат?

    Це питання в останні роки, на жаль, звучить, як риторичне. А всі звернення до офіційного Києва (скільки їх прийняли на Рівненщині, вже й не порахувати!), йдуть, неначе вода в пісок. І якщо раніше нелегальні старателі давали собі й природі перепочинок хоча б узимку, то нинішня аномально тепла зима сприяє видобутку, який, по суті, не припинявся. 

  • Олександр ВЕРТІЛЬ

    У гурті сила прибуває

    У рідній мені Миколаївці не був лише трохи більш як півроку. А цими днями, приїхавши до селища і щойно вийшовши з маршрутки на автобусній зупинці, відразу звернув увагу на новенький тротуар, що акуратною стрічкою проліг вулицею імені братів Рябоконів до самісінького приміщення селищної ради. Не могло не впасти в око й свіже енергоощадне освітлення, яке, як з’ясувалося пізніше, з’явилося одночасно з доріжкою та автоматично дотримується потрібного режиму роботи. Коли про свої спостереження сказав селищному голові Іванові Ігнатьєву, він не тільки охоче погодився, а й уточнив: протяжність доріжки 204 метри, а економія на освітленні становитиме не одну тисячу гривень. Не кажучи про те, що відтепер селяни не спотикаються в темряві в самісінькому центрі населеного пункту. 

  • Оксана ГОЛОВКО

    Біометрика скоротить час очікування

    Багатьох наших співвітчизників, які останнім часом планували закордонну подорож з огляду на те, що швидко отримають біометричний документ, спіткало розчарування. Адже навіть якщо ви пройшли всі попередні етапи здачі даних і заплатили гроші, стати щасливим власником новенької біометрики за обіцяні раніше сім чи двадцять робочих днів проблематично. 

  • Софія НАДЖОС

    Чи є час на життя в українського старшокласника?

    Відраза до навчання, небажання відвідувати школу, психологічні проблеми та занижена самооцінка. Це неповний перелік головних симптомів так званого школотоксикозу — гострого отруєння, спричиненого надлишковим і неправильно дозованим шкільним навчанням. До цього додайте ще й сколіоз, зіпсований зір, брак вільного часу і гостре недосипання. Це далеко не повний перелік проблем, із якими стикається чи не кожен український старшокласник. 

  • Олег ГРОМОВ

    Час фішингу

    У період новорічно-різдвяних свят Національна поліція України неодноразово застерігала співвітчизників про поширення випадків афери в інтернеті з банківськими картками клієнтів фінансових установ.

    «УК» вирішив розібратися в цій темі, яка стосується фактично кожного дорослого громадянина країни. Такі афери трапляються протягом усього календарного року, просто на період свят, коли люди втрачають пильність, їх легко можна обманути і вкрасти їхні гроші. 

  • Станіслав ПРОКОПЧУК

    «Євробляхи»: чи будуть усі рівними перед законом

    Була п’ятниця і кінець робочого дня. Для Києва з його постійними заторами на дорогах це найскладніші години для автоводіїв. Особливо в центрі міста.

    То тебе нахабно підрізає якийсь крутелик на «Порше», то мажор на «Мерседесі» преться і на жовтий, і на червоний. Дай йому дорогу!

    Тож мене вразила витримка Сергія, водія таксі: нуль емоцій на такі порушення Правил дорожнього руху. Він вів свій універсал «Ауді А6» мовчки і впевнено, обережно вибираючись із заторів.

    — Для вас, бачу, це вже не перша власна машина. Їздите чудово.

    — З десяток було, не менше, — з готовністю підтримує розмову таксист. — Цю нещодавно придбав. Їй 12 років, віддав 3,5 тисячі євро. Класне авто.

    — Литовські номери. У країнах Балтії купували?

    — Так. Звідти сам і пригнав. Купував через знайомих. Не довіряю посередникам. Можуть кинути. 

  • Інна КОСЯНЧУК

    Без розкладу

     Місто Вишгород на Київщині — чи не єдиний райцентр України, в якому немає автобусної станції. Відповідно і розклад руху пасажирського транспорту — таємниця за сімома печатями. Тож як курсують автобуси чи маршрутки до сіл району чи до Києва (а з огляду на те, що це передмістя, дуже багато людей щодня їздить до столиці на роботу і назад), можна тільки здогадуватися. А якщо потрібно поїхати в село, залишається розпитувати сусідів чи виходити на зупинки і чекати, коли ж буде автобус. Або ставати автостопером, і це, здається, швидше, ніж чекати громадського транспорту. Цікаво, що з деяких сіл автобуси чи маршрутки їздять до Києва, минаючи райцентр. Хоча… не відомо навіть, чи з усіма селами району райцентр має нормальне автобусне сполучення (і справді, нізвідки дізнатися, як той транспорт ходить, навіть на сайті РДА чи міськради розкладу знайти не вдалося) і як люди добираються за потреби до лікарні чи інших установ.