Математику в школі начебто вчили всі, ось тільки там не пояснювали, як застосувати здобуті навички в повсякденному житті. А насправді така потреба виникає дуже часто. Не кажу про випадки, коли довелося згадувати теорему Піфагора чи формулу об’єму циліндра — це потрібно далеко не всім. А ось, скажімо, хоч приблизно прикинути, що насправді дешевше: м’ясо за нижчою ціною, але з кістками, або за вищою ціною без кісток. Тут залежить від різниці в ціні й кількості кісток, точно вирахувати їх у крамниці ви навряд чи зможете, але щоб приблизно прикинути, не треба бути математичним генієм.

Інший приклад, трохи складніший. Оголошення в одній із численних позикових кас: «Позики, всього 0,4% на добу». Один знайомий переконував, що це мало. Справді, для перекупників, які придбають товар, одразу його перепродадуть і повернуть борг протягом доби, це мало. Але для пересічного громадянина, який розплатиться у кращому разі з наступної зарплати, це вже становитиме 12% на місяць. Для порівняння: один дуже відомий в Україні банк надає клієнтам позику під 4% на місяць. А скільки ж становитиме відсоток у цій позиковій касі на рік? Аж 144%! Як у тому старому фільмі про Ходжу Насреддіна, коли лихвар каже: «Він винен мені сто теньга і ще триста теньга відсотків на цей борг». Тут справжнісіньке лихварство!

Прикро і те, що українці, на відміну від практичних американців, не вміють навіть приблизно оцінювати у грошах витрати часу, праці й здоров’я. Наприклад, що вигідніше — купувати товар в інтернеті самовивозом, пхатися по нього на околицю Києва, витративши гроші на проїзд, чи замовити доставку? Якщо ви мешкаєте на тій самій околиці — тоді інша річ.

Для порівняння згадаймо: після закінчення операції «Буря в пустелі» американці залишили в Кувейті велику кількість зброї та спорядження, бо порахували, що дешевше замовити нове, ніж транспортувати це все назад в Америку.

Натомість наш співвітчизник воліє перти на собі непідйомну вагу, аби не витрачатися на оренду машини. І не думає про те, що видалення грижі коштуватиме в десятки разів дорожче за вартість перевезення, а лікування хребта — у сотні разів, до того ж, результату лікування не гарантують.

Подібна картина і з роботами вдома та з підробітками без офіційного оформлення. Не радійте, що хоч щось заплатять, а перш ніж братися, порахуйте, скільки вам на це потрібно часу, якою може бути продуктивність і чи не варто взятися за щось інше. 

Але це ще не все: математика потрібна й у таких, здавалося б, далеких від неї сферах, як суспільне життя та політика. Скажімо, підсумки численних соціологічних опитувань: чи завжди наведені цифри в сумі дають 100%? У порядних соціологічних конторах дбають про це, але ж то у порядних…

І тут можливі і хитріші маніпуляції. Скажімо, зі шпальт видання, купленого одним не надто патріотично налаштованим олігархом, нам стверджують: «Лише 40% українців підтримують…» (зараз не важливо, що саме). Насправді ж, якщо звернутися до дійсних результатів цього опитування, виявляється, що варіантів відповіді було кілька: крім однозначно «підтримую» та «не підтримую», є і «скоріше підтримую», «скоріше не підтримую», величезна кількість наших співвітчизників не може визначитися з відповіддю навіть на такі запитання, де, здається, все зрозуміло. Таких набирається 15—20%. А заради маніпуляції з усіх варіантів відповіді беруть лише перший. Отож виходить, що не «лише», а «цілих» 40% щось таке підтримують. Або інший приклад: критикують міського голову мегаполіса. Його прихильники (зазвичай службовці міськради, їхні родичі й пов’язані з ними бізнесмени) відповідають: та його ж обрала більшість містян! А виявляється, що в голосуванні брала участь рекордно мала кількість виборців, трохи більш за 20%, бо решту жоден з кандидатів не влаштовував, і перевага цього кандидата була мінімальною. Отож виходить, що «більшість містян» — це відсотків із 12, може, трохи більше, але це не важливо — все одно аж ніяк не більшість! 

Ось така корисна наука математика!