«Диявол ховається в деталях» — не пам’ятаю, хто це сказав, але ця фраза вже давно стала крилатою. Де ключове слово — «ховається».

День Незалежності, День Державного прапора України… Ці свята для нас останнім часом наповнені особливим змістом, осягнуті душею, означені багатьма зовнішніми атрибутами. І це не лише вишиванки, які ми вдягаємо, щоб підкреслити свою належність до українського народу. У свої національні убори вбираються і представники інших національностей, що проживають в Україні, люблять свою країну й пишаються нею. 

Українська освіта роками потерпає від російської інформаційної війни. А в сучасних умовах — і поготів. Адже галузь освіти передовсім охоплює молодь, а отже, майбутнє будь-якої нації.

Тож у Міністерстві освіти і науки запроваджують почергові кроки боротьби проти такої агресії. У відомстві викривають діяльність проросійських організацій і так званих науковців, забороняють відповідні шкільні підручники. А головне — всіляко підтримують десятки тисяч школярів і студентів у тимчасово окупованих Криму й Донбасі, даючи їм змогу отримати українську освіту і почуватися українцями. 

В Україні бум реклами ринку Форекс. Це міжнародний валютний ринок, учасники якого заробляють на різниці курсів світових валют. Потенційних клієнтів заманюють безкоштовним навчанням та легким збагаченням. Безкоштовний сир з мишоловки —  це кілька сотень гривень на рахунок клієнта, нібито подарунок від компанії. І не всі, хто ловиться на такі оголошення, підозрюють про ризики й те, що можна не лише заробити, а й втратити гроші. 

У дні святкування 24-ї річниці Незалежності наш Державний гімн лунав і на площах, і в квартирах, і в місцях відпочинку. Але мене вразило його виконання в російському Ростові-на-Дону. 

Масштабне енергоспоживання сучасного постіндустріального, високотехнологічного та інформаційного соціуму невідворотно породжує розвиток і укрупнення екстенсивних форм енерговиробництва. Наразі це традиційні різновиди палива, значні поклади яких людство навчилось відносно легко видобувати. Це вугілля, природний газ, уранова руда, енергія рукотворних водосховищ на руслах великих річок. Мільярди кіловат-годин, згенерованих на вугільних, атомних та гідроелектростанціях щодня і щомиті живлять наші побутові прилади, обладнання офісів і цехів, де ми працюємо. Сплачуємо ж за них, ніби копійки, і радіємо, що кіловати працюють на наші зростаючі потреби і забаганки.

Популяризації сучасної української літературі сприяють різного ґатунку конкурси. Найбільш знаний і пафосний — «Коронація слова», церемонія якого на початку літа відбулась уп’ятнадцяте. Хоч, за словами співорганізатора конкурсу Тетяни Лопуш, не всі відзначені романи знаходять своїх видавців. Призовий фонд «Коронації» — 100 тисяч гривень. 

Свій перший бойовий орден підполковник Сергій Драченко міг отримати ще десять років тому, коли був у званні старшого лейтенанта. Тоді він командував механізованим взводом 6-ї окремої механізованої бригади коаліційних військ, що виконували миротворчу місію після повалення режиму Саддама Хусейна.

Небезпечні патрулювання, підступні мінометні обстріли, ворог, розпорошений серед мирного населення, — через усе це він пройшов поблизу міста Ес-Сувейра, що за 60 кілометів від Багдада, значно раніше від колег, котрі з усім цим зіткнулися тільки в зоні АТО. 

«А перейменуймо і Робочу вулицю!» — прозвучала, але не пройшла пропозиція на одному із засідань комісії Дніпропетровської міської ради з найменувань та перейменувань вулиць, провулків, парків, мостів. Процес декомунізації настільки захоплює, що дістається навіть тим топонімам, які можна й не чіпати. Під роздачу потрапили вулиці Чкалова, Горького, Московська та інші. Пристрасті навколо виконання закону про декомунізацію в Дніпропетровську розгоряються неабиякі. Особливо, коли через три місяці треба зробити прозвітувати про зроблене те, що ігнорували, саботували і не робили майже чверть століття.

У багатьох регіонах України з комуністичними символами давно попрощалися. Натомість гостей Дніпропетровщини неприємно дивують досі залишені з радянських часів назви. 

Смерть завжди приховує таємницю. Не дарма, коли людина відходить у вічність, про неї воліють говорити лише хороше, хоч вона, може, і не заслужила на той словесний єлей. Затерта від частого вживання фраза «про покійного або добре, або нічого» таки діє. Але не завжди і не для всіх. Особливо якщо йдеться про спочилих українських владних мужів. 

У НОМЕРІ:

Більшість українців підтримує державну самостійність і прагне в Європу 

Бойові знамена за час війни стали символами миру і перемоги, свідками творення нової історії країни 

Держава має пишатися ровесниками своєї незалежності, які у кривавій борні виборюють її майбутнє 

Усі ми різні, але є непереборна сила, здатна об’єднати націю, — любов до Батьківщини