Робочу поїздку  на Харківщину  глава держави  розпочав з відвідин  Військово-медичного клінічного центру Північного регіону. Там він зустрівся з військовослужбовцями із зони АТО, які проходять лікування і реабілітацію. Спілкуючись із бійцями, побажав їм швидкого одужання і наголосив: «Ви потрібні Україні. Ми пишаємось вами. Українська армія і весь український народ дивляться на вас із великою вдячністю». 

Про те, що з чиновниками та силовиками доби Януковича потрібно розпрощатися, в Україні мало хто сумнівається. Активно протестують хіба ті, кого піддають люстрації.  І треба сказати, не безуспішно. Спираючись на рішення «справедливих» українських судів та недосконалість чинного законодавства, часто вони поновлюються на роботі. 

Проректор Європейського університету Андрій Бутенко шість місяців служив рядовим у зоні АТО.
— Ніхто нас, солдатів, не інформував про події в державі і за її межами, — каже він. — Розумію, що в польових умовах складно забезпечити доступ до електронних ЗМІ. Але ж газети доставляти туди хтось мусить?!
Цей факт став одним із мотивів, чому Європейський університет виступив організатором «круглого столу» після того, як на території Донецької та Луганської областей запроваджено режим надзвичайної ситуації, а Верховна Рада визнала Росію країною-агресором.

2008 року на Сумщині почали проводити земельні аукціони, які започаткувала «Сумиагропромбіржа». Завдяки цьому  виділення масивів для ведення фермерських господарств стало максимально прозорим, а місцеві громади почали одержувати вагомі кошти  для розвитку місцевих територій.
Пік аукціонної активності припав на 2012-й, коли в області  реалізували 237 лотів (земельних ділянок). Тоді до місцевих бюджетів надійшло понад мільйон гривень.
Однак із часом таких аукціонів ставало дедалі менше, аж доки торік їхня кількість скоротилася до семи.
У чому причина такого різкого спаду? Про нинішні проблеми у проведенні земельних аукціонів кореспондентові «УК» розповідає заступник директора «Сумиагропромбіржі» Олег ШЕСТАК.

Нині у Сєверодонецьку можна зустріти багато людей, які приїжджають із заходу України. Громадські діячі, волонтери, журналісти й письменники — вони їздять по навколишніх селах, везуть гуманітарну допомогу та відвідують земляків-військових і дивляться навкруги, який він, Донбас. І від усіх, з ким довелося спілкуватися, чую співчуття: як же бідно ви тут живете. І поставлене запитання: чому Донбас підтримав сепаратистів? 

Свого часу тут жирувала радянсько-партійна еліта. Потрапити у часи СРСР на територію Дніпровсько-Тетерівського заповідно-мисливського господарства, що за 60 кілометрів на північ від Києва біля села Сухолуччя, простим людям було неможливо — її охороняли спецслужби. Лише коли серпасто-молоткастий режим почав сипатися, група природоохоронних активістів прорвалася в це спецсафарі. Особливо вразили екологів мисливські вишки з… вуличними ліхтарями біля них. Ліхтарі горіли цілодобово — щоб кабани звикли до світла і, не боячись його, приходили вночі їсти підкормку. Це давало змогу поціляти у здобич навіть п’яним «мисливцям». 

Майже щодня діячі мистецтв виступають перед учасниками АТО. Досі маршрути обирають самостійно. І так уже виходить, що в одних місцях артисти бувають частіше, а інші й зовсім випадають із поля зору. Проблеми виникають не лише географічні. І учасники АТО, і жителі прифронтових районів потребують не лише пісень. Посил культури має зцілювати й бути просвітницьким. 

ЧИТАЙТЕ В РУБРИЦІ:

Коли потрібно міняти паспорт

В яких випадках при розлученні майно не ділиться 

Чутки про те, що в Києві подорожчає проїзд у міському транспорті, поширюються давно. Нині вже достеменно відомо, що це станеться в лютому. Причин для здорожчання — хоч відбавляй. Галузь неприбуткова і ледве виживає. Грошей не вистачає ні на зарплати (через заборгованість під кінець  року був страйк трамвайників), ні на запчастини, ні тим паче  на придбання нового рухомого складу. А все через те, що,  мовляв, з 2008 року не піднімали тарифи. До того ж возять армію пільговиків, за яких держава вповні не компенсує кошти з бюджету. 

Про недоступність правосуддя говорять усі. І громадяни, які, не добившись правди в українських судах, подають позови до Європейського, і політики, які публічно заявляють, що система корумпована, тож треба терміново щось міняти. Перший крок до таких змін парламент уже зробив, прийнявши за основу два законопроекти щодо судової реформи. Тепер депутати намагаються напрацювати єдиний документ, врахувавши найкраще, що є в обох законопроектах. А тим часом судді та юристи дискутують про те, що потрібно зробити, щоб судова гілка влади дійсно стала незалежною.