Нині у Сєверодонецьку можна зустріти багато людей, які приїжджають із заходу України. Громадські діячі, волонтери, журналісти й письменники — вони їздять по навколишніх селах, везуть гуманітарну допомогу та відвідують земляків-військових і дивляться навкруги, який він, Донбас. І від усіх, з ким довелося спілкуватися, чую співчуття: як же бідно ви тут живете. І поставлене запитання: чому Донбас підтримав сепаратистів?

На це друге запитання днями в Києві надали відповідь правозахисники. Вони стверджують: у конфлікт, що виник у Луганській та Донецькій областях, свого часу значний внесок зробили представники владних структур — адміністративних і правоохоронних органів, місцевих органів влади. А Росія, за словами керівника правозахисної організації «Донецький «Меморіал» Олександра Букалова, вміло використовувала проблеми регіону для розпалювання війни.

На думку голови правління Української Гельсінської спілки з прав людини луганчанина Миколи Козирєва, «в регіоні за роки незалежності було створено класичну систему олігархічної рентної економіки неофеодального типу. Сформувався новий панівний клас у промисловості й сільському господарстві. Його представники отримували прибуток не шляхом технологічних інновацій та розвитку в умовах конкуренції, а за рахунок надмірної експлуатації праці та земельних ресурсів.

Система найманої праці фактично перетворилася на систему рабства. У цих умовах у суспільстві стали домінувати відносини особистої залежності працівника від роботодавця. А те, що, наприклад, у Луганській області приблизно 700 тисяч працівників годували 750 тисяч пенсіонерів, означає, що основна кількість тих, хто ходить на вибори, бідні й підвладні, тому обирають тих, від кого залежать.

Саме ці верстви населення не без підстав були схильні вважати, що два десятиліття незалежної України — це роки погіршення їхнього життя і втрати перспективи для молоді».

За оцінками правозахисників, майже 30% населення краю активно підтримали сепаратистів. У результаті — заколот, утворення на частині територій Донецької та Луганської областей квазідержавних терористичних організацій й гуманітарна катастрофа — понад мільйон вимушених переселенців із зони конфлікту. З таким «букетом» настроїв миру і порядку в регіоні чекати ще довго.

«Років через п’ять, думаю, повернемо край обличчям до України. Але треба не просто сидіти і чекати, а працювати — дуже важко і наполегливо», — сказав голова Луганської ОДА Геннадій Москаль, відповідаючи на запитання, коли ж Луганщина стане проукраїнською.

Та нині «Київ запанів і не хоче бачити, що відбувається на Донбасі», — вважає письменниця народний депутат України Марія Матіос, яка відвідала Луганську область, щоб презентувати тут виставу «Нація», написану за її однойменною книжкою. М. Матіос разом із Г. Москалем відвезла гуманітарну допомогу в с. Трьохізбенка Новоайдарського району, яке потерпає від частих обстрілів.

Письменницю вразило побачене. Тож після повернення з Луганщини вона має намір пройтися по високих столичних кабінетах і переконати чиновників періодично виїжджати на Донбас, щоб на власні очі побачити й відчути, що тут насправді відбувається.