Суспільство

Ті, хто «колекціонує» крилаті вислови членів Клубу веселих та кмітливих (а такі ентузіасти неодмінно є), пам’ятають жарт багаторічної давності від студентів Харківського авіаційного інституту. Як залізний аргумент на користь свого вишу вони пропонували майбутнім абітурієнтам «вступати до ХАІ, бо в небі немає ДАІ». Але Державтоінспекції так само немає не тільки в небі, а й на річках. Скажімо, на Пслі. Якщо ж і з’являються працівники інспекції, то хіба що рибної. А в них, як відомо, зовсім інші обов’язки.  

Нині, за даними соціологічної служби Центру Разумкова, лише 0,7 відсотка українців вірять у рівність усіх перед законом. Каюсь, але автор цієї публікації раніше теж належав до тих, хто вважав, що в більшості випадків все-таки можна домогтися справедливості. Адже як журналіст неодноразово бував на розгляді справ у судах різних інстанцій і переконувався в цьому. 

До вироку дівчатам із Pussy Riot ставлення різне, як і до вчинку самих підсудних. Втім, у будь-якій релігії (навіть первісному язичництві) храм є священним місцем, за святотатство в якому суворо карають. Отож у цьому конкретному випадку краще залишити одвічну для наших сусідів дилему «злочину і кари» на розсуд самих росіян. Тим паче, що вона поєднана з не менш болючою проблемою вихованості (чи, точніше, невихованості) сучасної російської молоді та її ставленням до історії власного народу і його національних святинь, однією з яких є храм Христа-Спасителя.  

На вітчизняному ринку квіти неукраїнські. 90% продукції імпортують із Голландії, Німеччини та Франції. А якщо й вирощують на нашій землі, то переважно із привезеного звідти ж посадкового матеріалу. Ростуть ці квіти у тепличних комплексах, зведених за новітніми голландськими технологіями кмітливими інвесторами. А теплиці, де за радянських часів вирощували якісні сорти рослин, підприємці не бачать сенсу відновлювати. Та й селекцією професійно вже ніхто не займається... 

Від імені Уряду і особисто щиро вітаю Вас із Днем Незалежності України! Державна незалежність відкрила унікальні можливості для економічного зростання, духовного розвитку та культурної розбудови нашої держави.

Напередодні свята «Урядовий кур’єр» запитав у українців: «Як вплинула на ваше життя незалежність держави?» І зібрав думки молодих і людей поважного віку, забезпечених і не дуже, із сходу і заходу.  

Напередодні Дня Незалежності завжди хочеться дізнатися про економічні успіхи рідної країни. Розмова із директором економічних програм Центру ім. О. Разумкова Василем ЮРЧИШИНИМ виявилася непростою, але відомий експерт влучно розписав чимало шляхів, якими нинішня незалежна Україна повинна крокувати далі. Як виявилося, ці «рецепти» не є суперунікальними — вони радше поєднують досвід розвитку інших країн із специфічними історичними, географічними та іншими «надбаннями» України.  

У парадному вестибюлі будівлі МВС України на видному місці в підсвіченій тривожним червоним світлом ніші зберігається Книга пам’яті працівників органів внутрішніх справ, які загинули при виконанні службових обов’язків. На жаль, цей скорботний мартиролог щороку поповнюється новими записами і фотографіями, бо професія  правоохоронця одна з найнебезпечніших. Ось і напередодні Дня пам’яті загиблих міліціонерів вона поповнилася чотирма скупими, але такими промовистими записами… Чотири молоді життя, яскраво спалахнувши, згасли від рук зловмисників. Найстаршому було 40 років, наймолодшому — 21…  

— У програмі комплексного розвитку Придунав’я на 2004—2011 роки  було 11 наших проектів. Жодного не виконано. Гадаю, їх все-таки буде реалізовано. Тепер вся надія на національний проект «Дунайський коридор», — не дуже впевнено промовив Андрій Абрамченко. — Процвітатиме порт — процвітатиме й місто. Воно тісно пов’язане з морегосподарським комплексом. 

Їздимо ми, сучасні українці, вітчизняними не скрізь гладкими автошляхами, даруйте, по-свинськи. Підрізаємо, не поступаємось, не дотримуємося потрібної смуги, перетинаємо подвійну суцільну… Однак особливий шарм нашого кермування в тому, що не включаємо поворотів — навіть у таких ситуаціях, які можуть закінчуватися плачевно.  

Святкові заходи, присвячені визначному ювілею, розпочалися ще у неділю. До Львова з’їхалися представники пластових організацій світу. Вони пройшлися парадом центром міста, а згодом відбулися традиційні пластові церемоніали. Потім 700 хлопців і дівчат сформували велике коло, зняли хустки, пов’язані навколо шиї, і зв’язали їх між собою, утворивши мотузку, довжина якої сягнула понад 500 метрів. Цей рекорд «Найдовший ланцюг з пластових хусток» зафіксували представники Національного реєстру рекордів України. Святкування відбуватимуться протягом тижня.

Як писав класик вітчизняного гумору: «Я тут не буду патякати про те, що таке газета. Усі знають, що це діло дуже велике й поважне». Зрештою, в цьому давно переконалися і передплатники, і читачі нашого видання. Приміром, чого тільки варті започатковані редакцією рубрики «На контролі «УК», «Рік минув: що змінилося» тощо. А оскільки газетні публікації в багатьох випадках посприяли швидшому розв’язанню певних проблем, побільшало й звернень від читачів, які повірили в дієвість друкованого слова. Та знайшлися і ті, хто поставив під сумнів ділову репутацію «УК». Зокрема прокурор одного з районів Донецька, як розповів один із наших читачів, за словом у кишеню не ліз і зопалу назвав газету центральних органів виконавчої влади України… міщанською.