Днями на Херсонщині ледь не сталося серйозної дорожньо-транспортної НП: легкове авто мало не врізалось у колону з шести автобусів з дітьми, які їхали в санаторій. Трагедії вдалося уникнути завдяки інспекторові ДПС УДАІ Херсонщини старшому лейтенанту міліції Валентину Дембровському, який прийняв удар на машину супроводу і на себе.

А ситуація, за повідомленням прес-служби департаменту ДАІ МВС України, розгорталася так. Коли автобуси мали повертати на дорогу до Скадовська, машина, якою керував Валентин Дембровський, їхала попереду і зупинилася на повороті, увімкнувши проблискові маячки. Це був сигнал іншим водіям, щоб вони пропустили колону. Назустріч їхав «ВАЗ-2121» із причепом. Неуважний водій пізно помітив патрульну автівку, що зупинилась на перехресті. Зрозумівши, що зіткнення не уникнути і «ВАЗ» мчить просто на автобуси, Валентин Дембровський повернув авто, і прийняв весь удар на себе. 

Це унікальне видання в трьох книгах у рамках ювілейного проекту на вшанування  200-річчя від дня народження Великого Кобзаря здійснило за підтримки Наукового товариства ім. Т.Шевченка у США видавництво «Критика» спільно з Інститутом критики й Інститутом джерелознавства. А розмова-презентація з цього приводу пройшла в столичній книгарні «Є».
Сама публікація містить, окрім власне факсимільного видання 1841 року, монографію професора Григорія Грабовича з Гарвардського університету «Шевченкові “Гайдамаки”: поема і критика» та працю Олеся Федорука з Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України «Перше видання Шевченкових “Гайдамаків”: історія книжки». 

Нині цей літератор, хоч як прикро це констатувати, належить до категорії маловідомих. Далеко не кожен читав його твори, ще менше тих, хто знає, що в історії Російської імперії була ціла «епоха Короленка».  
Письменник, чиє дитинство і юність пройшли в Україні, вважав себе сином трьох народів — українського, польського і російського, мовою якого він творив. Щодо двох перших, то мати і бабуся Володимира Короленка — полячки, а ось по батьківській лінії — він нащадок миргородського козацького полковника Івана Короля. Тим прикріше читати навіть у деяких сучасних дослідженнях українських(!) авторів, що «батько письменника — росіянин».

Мій чоловік потрапив в автомобільну аварію. На вулиці Миколаївська в сусідній Одесі. Так вийшло, що поїздка була нічною, вимушеною, виробничою. Суворий автомобіліст з 35-річним стажем досі страждає від того, що сталося. Як дитя: «Я розбив машину! Я мав усе передбачити! Я, ймовірно, неправий!» Наслідків цієї аварії безліч. Моральних і матеріальних. Єдине щастя — обійшлося без жертв.
 

Один з найяскравіших споминів мого дитинства — про чисті води і піщані береги оспіваної ще Нечуєм-Левицьким річки Роставиці. Впродовж усього літа вона була улюбленим місцем відпочинку дітей і дорослих, а навіть невмілий рибалка вудкою за годину-дві наловлював кілька кілограмів риби — плітки, карасиків, золотавих линків і пресмачнющих пічкурів, чиє зникнення стало так і не почутим попередженням про грядущу біду блакитних артерій рідного краю.
 

Якщо запитати в пересічного громадянина, як боротися з корупцією, він видасть свій універсальний рецепт: «Пересадити всіх — і край». Та чи гарантує це, що на посади, де існує високий ризик проявів корупції, прийдуть винятково чисті, чесні й достойні люди? 

Нещодавно урочисто відкрився Центр надання адміністративних послуг  (ЦНАП) в Луцьку. Він функціонує на вулиці Лесі Українки, 35. У колишньому радянському будинку побуту, що відремонтований і пристосований до надання двох сотень адміністративних послуг, нині  прийом документів здійснюватимуть дев’ять кваліфікованих адміністраторів, сім державних реєстраторів та стільки ж  державних адміністраторів. 

Коли людина не має власної квартири чи будинку, вона не може почуватися впевненою. Ні автомобіль, ні вишукані меблі, ні суперсучасна побутова техніка, жодні інші матеріальні цінності не в змозі замінити житло. Тож для кожної сім’ї і насамперед молодят це питання завжди мало й матиме виняткове значення.  
Багатодітна родина Литвиненків давно мешкає в селі Чернеччина Охтирського району. Її глава Юрій Анатолійович працює водієм на оптовій базі, а дружина, яка трудилася телятницею в місцевому сільськогосподарському товаристві, нині в декретній відпустці. Подружжя виховує трьох доньок.

Слова старої як світ пісні «Збудуй хату з лободи, а в чужую не веди!» актуальні для молодих і сьогодні. Бо чимало сімей, за оцінками фахівців, розпадається саме через те, що їм після одруження доводилося жити з батьками або винаймати квартиру. Рятівним кругом для молодят стала низка державних програм доступного житла, які реалізуються в усіх областях України. Наскільки доступним є нині житло для молодих сімей на Харківщині, ми попросили розповісти директора регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Наталію Алферову.  

Організована злочинна група, до якої входили п’ятеро молодиків, діяла в Донецьку майже рік. Лідери зграї насамперед подбали про «підбір кадрів». Пізніше з’ясувалося що вхід до угруповання був безплатним, а ось за вихід із нього можна було заплатити навіть власним життям. Приміром, одного зі спільників, який, збагнувши про що йдеться, відмовився допомагати, жорстоко по?били, а потім певний час тримали зв’язаним у ролі заручника. А ще одному незговірливому впертюхові влаштували репетицію… власного похорону: бідолаху тимчасово закопали в землю, а трохи згодом пообіцяли, що наступного разу це буде насправді.