Рішення уряду про продовження адаптивного карантину до кінця липня, безумовно, викличе дискусії як у медичних колах, так і в суспільстві загалом.

Світ втомився від карантинних обмежень, люди прагнуть якнайшвидше повернутися до звичайного ритму життя. Однак дані статистики захворюваності на COVID-19, яку щоденно оприлюднює МОЗ, не дозволяють скасовувати карантинні обмеження, оскільки рівень захворюваності не спадає, виявляються дедалі нові осередки. Якщо раніше це траплялося в гуртожитках, інтернатах для дітей, монастирях та пансіонатах для осіб похилого віку, то тепер такі повідомлення надходять із підприємств, агрофірм та навіть медичних закладів — останнім часом це сталося в Харківській обласній інфекційній лікарні, хірургічному відділенні Житомирської обласної клінічної лікарні, у терапевтичному відділенні Кам’янець-Подільської міськлікарні, у Київській міській клінічній лікарні швидкої допомоги.

На переконання фахівців, скасування карантину в умовах санітарно-епідеміологічного неблагополуччя, а тим паче пандемії, має відбуватися зважено, поступово, з урахуванням особливостей кожного регіону. Якщо рухатися семимильними кроками, існує велика ймовірність не помітити ті ризики, які можуть призвести до катастрофи.

Пом’якшення — ще не закінчення епідемії

Поетапне пом’якшення карантинних заходів у європейських країнах свідчить, що пандемія повільно здає свої позиції, і за найменшої необережності COVID-19 атакує знову.

Франція відновила навчання учнів у школах так званої зеленої зони, де рівень поширення пандемії був найнижчим. Варто зазначити, що маски зобов’язані носити не лише педагоги, а й учні. Однак незабаром знову довелося закрити близько 50 навчальних закладів, в учнів було діагностовано коронавірус.

Уряд Іспанії, де пандемія лютувала майже три місяці, п’ять разів, незважаючи на протести, ухвалював рішення про продовження карантину. Після того, як ситуація стабілізувалася, там теж було зроблено перші кроки на шляху пом’якшення карантинних обмежень. Однак після нових спалахів у провінції Валенсія усі послаблення там довелося скасувати і повернути суворий карантин.

У Мадриді та Барселоні, де рівень захворюваності був найвищим у країні, пом’якшення карантину відбувалося значно пізніше, ніж в інших містах, кожен етап здійснювали дуже обережно і виважено.

Німеччина, яка зуміла пройти пандемію майже між крапельками, і порівняно із сусідніми країнами має набагато кращу ситуацію, дуже помірковано запроваджує нові правила. У деяких регіонах карантин залишився без змін. Одна з причин такого рішення — виявлення осередків захворюваності на COVID-19 на підприємствах м’ясопереробної галузі, де в основному працюють громадяни Східної Європи. Так, на одному із заводів Нижньої Саксонії тестування виявило коронавірус у 90 робітників. Підприємство закрили, співробітників відправили на карантин.

Подібні випадки на м’ясопереробних підприємствах та птахофабриках було зафіксовано в кількох країнах, і не лише у Європі, а й у США, Бразилії.

І це ще одна величезна проблема, яка виникла внаслідок розповсюдження коронавірусу. Відтак необхідно готуватися, щоб оперативно реагувати на аналогічні випадки. А головне — проводити такі санітарно-епідеміологічні заходи, які унеможливлять розповсюдження COVID-19 на підприємствах, особливо там, де працює велика кількість людей в умовах, де неможливо дотримуватися соціальної дистанції.

Варто пам’ятати, що інфікування відбувається не лише у транспорті, магазинах чи на родинному святі. Існує велика вірогідність, що повертаючись на свої робочі місця, люди можуть потрапити в зону ризику.

Не варто вірити чуткам, що вірус сам по собі зникне під дією сонячних променів, відпочинок біля басейнів буде безпечним, якщо воду там хлоруватимуть, а на свіжому повітрі взагалі неможливо інфікуватися COVID-19, тому слід дозволити і багатолюдні фестивалі, і футбольні матчі, та й узагалі скасувати всі обмеження. Ситуація надто швидко може вийти з-під контролю.

Так, у Вірменії 18 травня ухвалили рішення про пом’якшення карантину — дозволили відкрити дитячі садки та торговельні центри, запустили громадський транспорт. Проте вже через тиждень довелося запроваджувати обов’язковий масковий режим. Протягом наступних днів кількість інфікованих COVID-19 настільки зросла, що прем’єр-міністр (який теж захворів разом зі своєю родиною), заявив про другу хвилю коронавірусу.

Країна, як зазначив прем’єр-міністр Вірменії, дійшла до межі, коли вже неможливо вчасно госпіталізувати всіх хворих, які того потребують. А спричинили катастрофу — недотримання карантинних обмежень, ігнорування соціальної дистанції та маскового режиму.

Чи можливо влітку ввести такий жорсткий карантин, як це було в березні, і домогтися того, щоб усі його дотримувалися? Питання риторичне.

Кадрові проблеми в умовах пандемії

Скасування карантинних обмежень не має залежати від чийогось бажання — будь то політики, які хочуть заробити на цьому дивіденди, чи бізнес-групи, що обстоюють свої інтереси, — від приватних перевізників та рестораторів до власників нічних клубів, торговельних та розважальних центрів, готельно-курортних комплексів, які навіть влаштовують пікети або відчиняють свої двері для відвідувачів, попри заборону.

Коли у травні запроваджували адаптивний карантин, за даними МОЗ, не готовими до лібералізації обмежень були три області разом зі столицею.

За два тижні список регіонів, де ще не досягли визначених епідеміологічних критеріїв, розширився, тепер до нього входять Волинська, Київська, Житомирська, Закарпатська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області та Київ.

Минуло всього кілька днів після відкриття дитячих дошкільних закладів, а вже деякі з них довелося закрити на карантин, бо і в дітей, і в працівників було виявлено коронавірус. Наразі вирішується питання — коли і де почнуть працювати дитячі табори відпочинку. У планах — оздоровити протягом літніх канікул майже мільйон дітей. Чи вдасться це зробити за умов, що склалися?

Санітарно-епідемічне благополуччя країни — один із найважливіших критеріїв ефективності діяльності держави. Раніше цими питаннями опікувалася державна санепідемслужба. Головний державний санітарний лікар обіймав посаду першого заступника міністра охорони здоров’я, маючи відповідну компетенцію, повноваження і відповідальність, а найголовніше — діяла розгалужена мережа санітарно-профілактичних закладів, де працювали 50 тисяч епідеміологів та гігієністів.

Реформа, яку почали робити кілька років тому, ліквідувала санепідемслужбу, а разом з тим і посаду головного санітарного лікаря. Тому й виникла парадоксальна ситуація, коли COVID-19 вже дістався і до України, а офіційно оголосити про запровадження карантину у зв’язку із пандемією було нікому. Бо згідно із законодавством, таке рішення має ухвалювати саме головний державний санітарний лікар, а також запропонувати план дій та нести за це відповідальність.

Головним держсанлікарем призначили Віктора Ляшка, проте він так і не став першим заступником міністра охорони здоров’я. У ході реформи, про що вже трохи забули, обов’язки державної СЕС поділили між Держпродспоживслужбою, Мінпраці та Центром громадського здоров’я МОЗ. Було ліквідовано службу, де свого часу працювали кваліфіковані фахівці, які зналися на інфекційних захворюваннях, спалахах і епідеміях, уміли проводити лабораторні дослідження, організовувати карантинні заходи, проводити дезінфекцію, вести спостереження за розвитком епідпроцесу і прогнозувати його розвиток.

COVID-19 змусив інакше подивитися на стан справ у сфері профілактики, попередження епідемій та спалахів небезпечних захворювань, різко висвітлив найпроблемніші ділянки.

Нашим медикам неймовірними зусиллями вдалося врятувати тисячі хворих на коронавірус, зокрема й тих, хто перебував у надзвичайно важкому стані. Дякуючи професійній, самовідданій роботі лікарів і фельдшерів, медичних сестер і молодшого медперсоналу, рівень смертності, порівняно зі світовою статистикою, вдалося стримати.

Одне з ключових питань — як система охорони здоров’я засвоїла уроки пандемії?

Варто зауважити, що 23 травня, коли ухвалювали рішення про пом’якшення карантину, у МОЗ повідомили, що «за минулу добу коронавірус виявили ще у 93 медиків. Загалом в Україні вже понад 4000 працівників медичної сфери захворіли на COVID-19».

А за місяць до цього (24 квітня) показники становили 98 і 1458 відповідно.

Промовистий факт — за місяць добова статистика майже не змінилася! Ледь не сто медиків інфікувалися COVID-19 щодоби.

Одна з причин, чому медики так довго залишаються в зоні ризику, недостатнє забезпечення медперсоналу необхідними засобами індивідуального захисту. Як зазначила Ірина Микичак, заступниця міністра охорони здоров’я, «в Україні тривалий час нехтували засадами інфекційного контролю. У бюджетах різних рівнів не було передбачено коштів на забезпечення засобами індивідуального захисту. Відтак у 2019 році на ці потреби в бюджетах різних рівнів було заплановано менше ніж один відсоток від необхідного».

Закупівлю масок і захисних костюмів, засобів дезінфекції і антисептиків довелося проводити в терміновому порядку. Відтак нагальною потребою стало масштабне тестування всіх цих виробів, щоб пересвідчитися, чи відповідають вони стандартам якості та безпеки. Мабуть, найбільше нарікань викликала якість захисних костюмів, оскільки деякі виробники використовували непридатні для роботи в осередках епідемії матеріали.

Наш Інститут проводить мікробіологічні та токсикологічні дослідження дезінфекційних та антисептичних засобів, в тому числі з визначення специфічної активності деззасобів за європейськими стандартами, а також дослідження засобів індивідуального захисту (маски, захисні костюми) на визначення їх біозахисних властивостей для медичних працівників, які контактують із хворими на інфекційні хвороби, зокрема COVID-19.

Наші фахівці провели лабораторні дослідження понад 150 дезінфекційних і антисептичних засобів, 17 зразків захисних костюмів та 9 видів захисних масок.

З метою підвищення рівня обізнаності населення, посилення та проведення додаткових профілактичних заходів, у нашому Інституті було розроблено рекомендації для протидії поширенню коронавірусної інфекції, зокрема на підприємствах та в установах, під час надання транспортних послуг та пам’ятку щодо проведення заходів антисептики та дезінфекції.

Особливу увагу наші фахівці приділили підготовці рекомендацій для лікувальних закладів щодо обробки апаратів штучної вентиляції легень в осередках коронавірусної інфекції.

А для батьків, учителів та школярів наш Інститут підготував п’ять програм, які дають змогу підтримувати здоров’я дітей та зміцнювати їхній імунітет під час епідемії COVID-19 та карантинних обмежень.

Готовність має бути повсякчас

Спалах коронавірусу в Україні допоміг не лише побачити реальний стан справ у системі охорони здоров’я, а й привернув увагу до тих гострих ситуацій, які загрожують санітарному та епідемічному благополуччю країни. На думку науковців і медиків, введення карантину було дуже своєчасним, хоча й доволі непростим кроком. Однак саме різке обмеження контактів дало змогу зупинити масове поширення вірусної інфекції та підготувати лікувальні заклади і лабораторії до прийому хворих на COVID-19.

Карантин збігся зі стартом другого етапу медичної реформи, який передбачає нові умови роботи лікувальних закладів. Стало очевидним, що затверджені торік нормативи призведуть до закриття сотень медичних закладів, і чи не в першу чергу — інфекційних лікарень. Вони не матимуть можливості працювати, якщо отримуватимуть фінансування виключно за пролікованого пацієнта. Епідемії, спалахи вірусних захворювань не відбуваються у плановому порядку, готовність до боротьби з ними має бути високою і повсякчасною. Навіть тоді, коли черговий спалах вдалося подолати і настало короткочасне затишшя.

Під час пандемії ми отримали ще один важливий урок — її неможливо подолати лише зусиллями співробітників інфекційних лікарень. Такий підхід поверховий і небезпечний.

Дорога до лікування хворого на коронавірус може починатися із сімейної амбулаторії, з виклику екстреної медичної допомоги або госпіталізації до перинатального центру, пологового будинку чи відділення ургентної хірургії. Медики, які там працюють, тривалий час залишалися без засобів індивідуального захисту належного рівня, так само як співробітники медичних лабораторій.

Серед медиків, які померли внаслідок інфікування коронавірусом, окрім інфекціоністів та реаніматологів, які перебували в епіцентрі епідемії, були фахівці різних спеціальностей — в тому числі сімейні лікарі, хірурги, медичні сестри, лікарі та фельдшери екстреної медицини.

Усі ці трагічні обставини мають спонукати до перегляду нормативів, за якими працюють ці підрозділи, а також подбати про безпеку їхніх співробітників.

Концепція громадського здоров’я передбачає створення широкої мережі взаємозв’язків як усередині медичної галузі, так і по горизонталі з усіма відомствами, які дотичні до питань людського здоров’я, безпеки продуктів харчування, товарів щоденного вжитку, житла, охорони довкілля, охорони праці та прав людини.

Якщо ми не зможемо виправити ті помилки, які трапилися під час першої хвилі пандемії, не будемо дотримуватися санітарних та протиепідемічних норм, ігноруватимемо профілактичні заходи, то епідемії й довготривалі карантинні обмеження невдовзі стануть звичним явищем нашого життя.

Андрій СЕРДЮК,
академік НАМН України
директор Інституту громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва
Національної академії медичних наук України,
для «Урядового кур’єра»