СПРАВИ СІМЕЙНІ

Домовимося полюбовно

Моя подруга Олена повернулася з весілля двоюрідної сестри. Із захватом розповідала про свято, нареченого. Наголосила, що Вадим — із  доволі заможної родини. Його батьки зробили молодятам подарунок — двокімнатну квартиру. А ще Олена зізналася: сестра розповіла їй про те, що... змушена була підписати шлюбний договір. Запропонував їй це Вадим, ідея була його батьків. Ті пояснили Ользі, що хоч і бажають молодим прожити у любові до глибокої старості, проте все ж таки хочуть убезпечити свою власність. Отже, подарована молодятам квартира у разі розлучення має залишитися Вадимові.

Та більшість українців досі не надто добре уявляють, що ж це таке — шлюбний договір. За словами міністра юстиції Олександра Лавриновича, інститут шлюбного договору з’явився в Україні у 1992 році з унесенням доповнень до Кодексу про шлюб та сім’ю. На сьогодні поняття, зміст, правила укладання й розірвання шлюбного договору визначені главою 10 Сімейного кодексу, який набув чинності 1 січня 2004 року. Посилаючись на статистичну звітність Мін’юсту, Олександр Лавринович зауважив, що за 19 років існування в нашій державі шлюбний договір поки що так і не набув великого поширення. Зокрема, за 7 років дії Сімейного кодексу цією можливістю в країні скористалося лише близько 6 тис. подружніх пар. З них у 2010 році нотаріусами було посвідчено трохи більше 1 тис. цих договорів.

За кордоном — контракт,  в Україні — договір

— За кордоном такий юридичний документ називається контрактом, — розповів адвокат Кирило Фесик. — В Україні — договором і належить до сімейного права. Сімейний кодекс визначає, що такий договір — це цивільна угода між повнолітніми чоловіком і жінкою, яка визначає їхні майнові права та обов’язки.  Сторони домовляються про можливий порядок поділу майна, скажімо, після розлучення або у інших випадках. Також у договорі можна зазначити умови фінансової компенсації однієї зі сторін — іншій. А укласти його можна як до моменту, коли пролунає марш Мендельсона, так і одразу після цього або на будь-якому році подружнього життя. Зауважу: договір вступає в дію з моменту укладання шлюбу. Якщо шлюбний договір хоче укласти неповнолітня людина, вона повинна отримати письмову, завірену нотаріусом, згоду батьків або опікунів.

За спостереженнями юриста, 80% пар, які вважають за потрібне оформити такий договір, — дорослі люди, які здебільшого мали негативний досвід розлучення і розподілу майна у попередньому(ніх) шлюбі(ах). Молоді подружжя найчастіше роблять це за настановою батьків, які прагнуть у разі розлучення дітей убезпечити сімейне майно. Самі ж молоді люди до цього не прагнуть, адже вважають, що їхнє кохання триватиме вічно. На думку юриста, вони швидко (на емоціях) приймають рішення про шлюб, ще швидше — про розлучення, незважаючи на наслідки. Якщо у пари відчутна різниця у віці (скажімо, зовсім юна дружина і чоловік поважного віку, що нині — не рідкість), ініціатором укладання договору найчастіше виступає той, хто старший (здебільшого — чоловіки).

Пан Фесик також зауважив, що подібний договір існує і для людей, які проживають у цивільному шлюбі, — «Договір між жінкою та чоловіком, які проживають у фактичних сімейно-шлюбних відносинах». Він вступає в силу з моменту підписання обома сторонами.

З чого почати...

Якщо пара вирішила підписати договір, має діяти за таким планом. Чоловік і дружина повинні чітко визначити, які саме пункти хочуть унести до цього документа, й викласти їх у довільній формі на папері. Далі бажано звернутися до адвоката із сімейного права, який визначить, чи всі бажані пункти можна прописати, пояснить можливі ризики, дасть інші поради. Звісно, як варіант шаблон договору можна навіть скачати з Інтернету. Проте зрозуміло, що документ, розроблений фахівцем-юристом для конкретної пари, буде значно якіснішим. Усталеної форми він не має — записати можна все, що не заборонено законом. Далі договір має бути завірений нотаріусом. Кирило Олександрович зауважив, що звернутися до нотаріуса можна й оминувши послуги адвоката. У них також є стандартні форми таких договорів. Але нотаріуси не завжди обізнані з такими нюансами, як розподіл майна в суді, оскарження цих договорів тощо. Тобто по суті нотаріус — клерк, який має підтвердити дійсність документа. А ось адвокат із сімейного права докладно пояснить, для чого взагалі потрібен цей договір і як правильно його написати для конкретної пари. Розцінки: на складання договору — від 500 до 2 тис. грн, нотаріальне завірення — від 500 до 1,5 тис. грн.

Розірвати чи змінити договір можна у будь-яку мить, але лише за згодою обох сторін. За ініціативою ж однієї сторони його можна визнати недійсним. Проте слід зважати, що це — досить важка судова процедура, під час якої потрібно буде довести, що на момент підписання договору одна зі сторін була недієздатною або ставила підпис із примусу.

Що всередині?

На запитання, чи можна у шлюбному договорі прописати, наприклад, пункти про те, хто з подружжя у які дні має виносити сміття та з ким при розлученні має залишитися дитина, юрист відповів категорично: «Ні!» Адже у Сімейному кодексі чітко зазначено, що у цей документ можна вносити лише пункти про розподіл майна.

— Нині під поняттям «шлюбний контракт» юридично необізнані люди зазвичай об’єднують усі види існуючих сімейних договорів. А це неправильно. Щодо дітей існує окрема угода «Договір про порядок виховання та утримання дитини». У ньому зазначається, що буде з дитиною не лише у разі розлучення, а й, можливо, у шлюбі.

А як у сусідів?

Чи є суттєва різниця між змістом українського шлюбного договору й іноземного шлюбного контракту? Відповідаючи на це запитання, адвокат зазначив, що між Україною та іншими країнами СНД підписана Мінська конвенція «Про допомогу у сімейних, кримінальних та цивільних справах», тож можна з упевненістю стверджувати, що й шлюбні контракти в цих країнах мають доволі схожий зміст. У Євросоюзі — та ж сама картина, вирішуються питання лише майнового характеру. А ось про Сполучені Штати пан Фесик з упевненістю сказати не зміг, адже кожен штат має власне законодавство. Спілкуючись з колегами з інших країн, адвокат зауважив, що і там шлюбні контракти не настільки поширені, як про це кажуть.

Є ще один нюанс — коли шлюб укладають громадяни України з іноземцями. Виявляється, що у шлюбному договорі можна обумовити, законодавство якої країни буде застосовуватися у певній ситуації. Проте чітко визначено, що шлюбний договір, укладений в Україні, не може обумовити майбутнє нерухомого майна, що є у власності подружжя, яке перебуває за кордоном. Для його розподілу застосовуватиметься законодавство тієї країни, на території якої це майно.

Пан Фесик зазначив, що, на його переконання, з часом шлюбних договорів в Україні укладатимуть більше. Проте не через збільшення юридично обізнаного населення, а через те, що більше стане людей, яким при розлученні буде що втрачати. Взагалі, практикуючий юрист радить укладати такий договір подружжям, статки яких перевищують 20 тис. гривень. Аби вберегти не лише майно і гроші, а й нерви та час.

КОМПЕТЕНТНО 

Ольга ДРОБОТ,
психолог:

— Шлюбний договір інколи навіть може стати стримуючим чинником при розлученні. Адже з роками емоції вщухають, проте у багатьох подружніх пар залишається чимало спільного майна, а подекуди   й спільний бізнес, розподіляти який складно. Тому пара може навіть роз’їхатися, проте не оформляти розлучення офіційно. А більшість дітей до 21 року зауважили, що почуваються значно спокійніше й упевненіше, якщо їхні батьки не розлучилися офіційно. Отже, в якомусь сенсі шлюбний договір у певних випадках виступає рятувальним колом для неміцних родин.

На моє переконання, з часом кількість шлюбних договорів в Україні збільшиться, адже люди стануть більш прагматичними у ставленні  до кохання й шлюбу. 

СТАТИСТИКА

Після п’ятдесяти до РАЦСу  не поспішають

Заступник Держстату України Наталія Власенко повідомила, що за перше півріччя 2011 року в державі було укладено 83199 шлюбів (що на понад 3 тисячі менше, ніж за аналогічний період минулого року) та відбулося 25 868 розлучень (а цей показний нижчий за минулорічний у понад два рази).  Найбільше шлюбів — 7287 — зареєстровано на Донеччині. На другому і третьому місцях Київ та Дніпропетровщина  — 6317 та 5615 одружень відповідно. Найменше ж пар стало на рушничок за цей час на Кіровоградщині — усього 1580. Проте «лідером» з розлучень також стала Донецька область — 2764 розірваних шлюби. Трохи менше — 2299 та 1657 — пар «розбіглися» на Дніпропетровщині та Харківщині. А найбільше шанують інститут шлюбу в Севастополі — всього 350 розлучень.

Проте посадовець зауважила, що слід зважати на кількість населення по областях. Донецька область майже завжди перебуває у лідерах статистики, тому що є однією з найбільш населених в Україні. Наталія Степанівна також поінформувала, що цього року найактивніше беруть шлюб чоловіки у віці 25-29 років, жінки — 20-24 роки. Найменше — представники обох статей 55 років і старші. Понад дві третини чоловіків і жінок, які створили подружні пари, раніше у шлюбі не перебували.

Заступник голови Держстату також нагадала, що з липня минулого року органи РАЦС не проводять державної реєстрації розірвань шлюбів, здійснених судами, згідно із Законом «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Тому інформацію до територіальних органів державної статистики РАЦС подають без урахування таких розлучень.