Серед тем, які нещодавно всебічно аналізували на форумі «Україна 30» за участі представників уряду та ділової спільноти, варто виокремити дискусію про сучасні тенденції у торговельній політиці України і взаємодію в цій царині з іншими державами.
Під час обговорення заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства —— торговий представник України Тарас Качка наголосив, що українська економіка відкрита для світу, торговельні відносини поєднують нас із багатьма державами, тож це питання слід розглядати у ракурсі конкуренції на зовнішніх і внутрішньому ринках. Особливу увагу варто приділити поглибленню співпраці з країнами ЄС.
Одним зі шляхів підвищення стабільності постачань та скорочення маркетингових ланцюгів від виробника до споживача заступник міністра назвав створення виробничих кластерів спільно з європейським бізнесом. Це прогресивна форма організації виробництва, що ефективно діє у багатьох країнах. Виробники, постачальники сировини та засобів виробництва, маркетингові структури об’єднуються в кластер, це зменшує собівартість продукції та спрощує процедури постачання між його членами.
Однак якщо вже йдеться про залучення закордонних партнерів до створення кластерів на нашій території, не обійдеться без того, аби не зачепити питання нашої інвестиційної привабливості в очах іноземців. А тут далеко не все гаразд.
АПК — топекспортер, але…
Оскільки найбільшу частку українського експорту нині становить аграрна продукція, на ній зупинимося докладніше. Провідний науковий співробітник Інституту аграрної економіки Микола Кісіль, ґрунтуючись на офіційних даних та дослідженнях науковців інституту, зазначає: торішні обсяги капітальних інвестицій у вітчизняний АПК становили 36 мільярдів гривень, що фактично удвічі (на 46,7%) менше, ніж 2019 року. Такі показники, на думку Миколи Кісіля, можна порівняти з тими, що були в агропромисловому секторі України кризового 2009-го.
Інвестиційна криза призвела до зниження обсягу виробництва сільськогосподарської продукції на 11,5%. Найбільшого спаду зазнала харчова промисловість — на одну гривню капітальних інвестицій у неї припадає 1,75 гривні вкладень у сільське господарство.
І це ще не все. Заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академік НААН Микола Пугачов наголошує: за 2020 рік експорт вітчизняної сільськогосподарської продукції до країн ЄС зменшився на 10,7%, до 6,7 мільярда доларів США. Наш торішній експорт, на відміну від 2019 року, не перекрив квоти ЄС на експорт пшениці та вершкового масла. Єдиний показник, за яким нам вдалося значно перевищити здобутки 2019 року, — експорт насіння зернових та олійних культур, і то завдяки зростанню цін на світовому ринку, а не обсягів виробництва.
Як так сталося? Поряд із тимчасовими негативними чинниками — несприятливі погодні умови торік, пандемія, очікування на запровадження ринку землі — тут діють і системні, постійні, які самі собою не минуть, їх доведеться цілеспрямовано позбуватися.
Неекономічні чинники
Більшість таких системних причин лежать поза компетенцією економічного блоку уряду і взагалі за межами економічної галузі, хоч їхній негативний вплив на економіку відчутний. Європейська Бізнес Асоціація наголошує, що спостерігаємо істотне зниження настроїв інвесторів в Україні, якого не було з 2013 року. За підсумками експертного дослідження, проведеного Європейською Бізнес Асоціацією спільно з юридичною фірмою «Василь Кісіль і партнери», індекс інвестиційної привабливості нашої держави наприкінці 2020-го впав до 2,4 пункта із п’яти максимальних. Зі 101 керівника компаній — членів асоціації 78 назвали інвестиційний клімат в Україні несприятливим. Із початку року цей показник зріс на 16 пунктів
Половина опитаних вважає, що протягом щонайменше пів року новим інвесторам не варто намагатися вийти на український ринок, а 45% опитаних очікують на подальше погіршення ситуації.
Карантинні обмеження називають далеко не головною причиною. Чільні місця обіймають криза судочинства, брак верховенства права, гарантій прав власності, корупція, вплив тіньової економіки. Називають також нестабільність податкового законодавства (як кажуть, краще мати правила погані, але стабільні, ніж добрі, які весь час змінюються), складні взаємини бізнесу з митною та податковою службами, іншими контролюючими та правоохоронними органами. Якщо додати загрозу припинення співпраці з МВФ, то буде повний букет.
На тому, що реформа правосуддя тупцяє на місці, наголошує і виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський. Він зазначає, Вищу раду правосуддя, яка стала головним осередком усього зла у судовій системі, досі не реформовано. Інші експерти наголошують на недовірі, що зростає, до судової системи і правоохоронних органів.
Підтверджень цього багато. Скажімо, днями бандити захопили виноробне підприємство на Одещині. І то не за допомогою якихось махінацій з документами, а просто штурмом. Поліцію та законних власників на територію підприємства не пустили. Звідки таке зухвальство? Певна річ, через упевненість у безкарності!
Що скаже потенційний інвестор, побачивши, що у нас рейдери можуть не впустити поліцію, якщо не захочуть, і нічого їм за це не буде? Для громадянин цивілізованої країни це щось зовсім неприйнятне. Як працювати в таких умовах, вони не розуміють.
На нашу думку, сюди слід додати ще один негативний чинник — вплив на агропродовольчий сектор недавно ухваленого Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції». Цей закон нам подавали як велике благо для всіх, насправді ж він виявився благом лише для експортерів зерна та іншої аграрної продукції з невисоким ступенем переробки.
Натомість виробництво та експорт переробленої продовольчої продукції з вищою доданою вартістю опинилося у штучно створеному невигідному становищі, тож інвестиції у галузь переробки теж стали невигідними. І як це узгоджується із проголошеним курсом на виробництво продукції з вищою доданою вартістю?
Доки чинний згаданий закон, навряд чи знайдуться за кордоном охочі вкладати кошти в переробку в Україні сільськогосподарської продукції. Інакше було б, якби пройшла альтернативна пропозиція: знизити ПДВ до цієї самої позначки — 14% не на певні види сільськогосподарської сировини й напівфабрикатів, а на весь ланцюг виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема кінцеві продукти для споживачів. Тоді пожвавився б споживчий попит, відповідно й торгівля. Але маємо те, що маємо.
Щоправда, не все так погано. Керівники компаній, опитані під час того самого дослідження Європейської Бізнес Асоціації, зауважили, що економіка країни відновлюється доволі швидко як для карантинних обмежень, курс національної валюти стабільний, інфляція контрольована, облікова ставка НБУ невисока. Крім того, запровадження електронних сервісів державних служб дає змогу не те щоб подолати корупцію (для цього самої електроніки замало), а принаймні обмежити її. Тобто потенціал зростання є, слід лише застосувати його належно.
До речі. У середу відбулося Шосте засідання українсько-польської робочої групи з питань сільського господарства. Сторони обговорили поточний стан співробітництва в галузі та підтвердили намір розвивати взаємодію за такими напрямами, як ветеринарні та фітосанітарні заходи, органічне виробництво, сільський розвиток, насінництво та охорона прав на сорти рослин.
Зокрема, перспективним для розвитку бізнесу та економічного зростання обох країн є участь у спільних виробничих процесах, створенні кластерів, що дають змогу побудувати багаторічні бізнес-союзи та налагодити ланцюги постачання. Крім того, з огляду на європейський «зелений курс», який підтримує Україна, перспективною є співпраця в галузі органічного виробництва. Україна є одним з лідерів за темпами зростання по органічному виробництву в Європі, що також відкриває нові можливості до розвитку співпраці між двома країнами.
За результатами 2020 року товарообіг агропродовольчої продукції між Україною та Польщею становив $1489,9 млн, що на 18% більше, ніж позаторік. Експорт досяг $759,1 млн, що на 8% більше за відповідний період минулого року.