З диригентом заслуженою артисткою України Оксаною Мадараш поспілкуватися прагнула давно. Неординарна та яскрава красуня-розумниця. Такою сприймають миколаївці землячку, яка досягла музичних висот на міжнародному рівні. А ще Оксана справжній патріот країни і міста. І хоч нині вона диригент Київського національного академічного театру оперети, прагне, щоб Миколаїв став культурною столицею країни.
— Після концерту іспанської музики в Миколаєві із прекрасним камерним оркестром Аrѕ-Nova, — розповідає Оксана Степанівна, — підійшли до мене дві панянки зі Львова. Розповіли, як пишаються рідним містом — центром української культури. І зізналися, що після мого концерту зрозуміли, що центр культурної України нині не лише у Львові. Щиро кажучи, мене вразило це одкровення, порадувало і надихнуло.
Оксана — людина позитивна. Їй не потрібна підзарядка — в неї вона є завжди. Це музика. Надихається нею з дитинства. У родині всі співали, грали на різних інструментах. Тож із задоволенням навчалася в музичній школі, потім у Миколаївському вищому музучилищі. Далі освіту продовжувала в Київській консерваторії.
Оксана Мадараш вдячна всім своїм викладачам, передовсім Людмилі Лакизі. Саме пані Людмила переконала її, студентку 2-го курсу, взяти участь у всесоюзному конкурсі молодих диригентів. У складі журі були представники консерваторій мало не всього колишнього Союзу. Вони й віддали Мадараш друге місце.
Оксана вміє дивувати і дивуватися-радіти успіхам інших. А ще вміє вчитися. Незабутній Світлані Фоміних, у хорі якої співала (а більш іменитого колективу тоді ані в Миколаєві, ані в Україні не було), завдячує щиро. Там її навчили відчувати музику з усіма кольорами і відтінками.
«Світлана Фоміних абсолютно унікально вела репетицію, — ділиться Оксана. — Вона вчила співати фарбами. Це те, чим активно користуюсь на практиці. Адже музика — це набір фарб. І ти як художник можеш малювати звуками. Цими комбінаціями і гармоніями треба знаходити різні відтінки. Тоді така методика була фантастичною. Із твором «Сиріус», що супроводжується ліхтариками, ми побували в Києві, Югославії, Болгарії, завойовували перші місця. Це було 1986 року. Дивно, що сама Світлана Григорівна родом із Росії, але приголомшливо інтерпретувала українську пісню. Аж душа співала».
На концертах Оксани Мадараш теж душа співає. У Миколаєві вона диригує камерним оркестром Аrѕ-Nova. Якось на концерт запросила двох київських солісток. Пояснює: вокалісти готові виступати не тільки у столиці, їм цікавий культурний обмін.
Оксана диригент у душі, в думках, у рухах. Великий педагог Павло Муравський після випускного іспиту в консерваторії вийшов і сказав-показав Оксані на серце: «У тебе, дитино, тут музика». Так. Вона у неї в серці.
Тим часом у Миколаївській філармонії добре що не капає зі стелі й стіни не руйнуються. Втім, донедавна все так і було, адже мистецька установа перебувала в колишньому бараку. Тоді Оксана Мадараш наполягала: рятуйте бібліотеку! Ноти — найцінніше.
Серце землячки болить від ставлення до професійних колективів. Каже: подивіться на мапу міста. У його центрі — Палац творчості учнів, Будинок культури МВС, обласний палац культури тощо. Але немає жодного приміщення, що могло б підпадати під визначення обласної філармонії.
— Я не проти самодіяльності, — каже Оксана Мадараш. — Треба, щоб дітки радували нас талантами. Але я проти того, що міська-обласна влада ухвалює половинчасті рішення. Виселили нині філармонію з аварійного будинку в інше приміщення. Спасибі. Але скажіть: буде в Миколаєві філармонія чи ні?
Річ у тому, що піввіку тому філармонія в Миколаєві розташовувалася у старовинній будівлі в центрі міста. Згодом на цьому місці збудували житловий будинок, а про філармонію забули.
…У день спілкування з Оксаною Мадараш у лютеранській церкві Миколаєва звучав «Стабат Матер» Перголезі й концерт Вівальді. Приміщення храму виявилося єдиним прийнятним для такого виступу. Добре, що є зал із прекрасною акустикою. Добре, що є музична атмосфера. Люди прийшли слухати музику. Почули. А хто почує музикантів?
Ми в Google+