Попри вихідний, на корпункті «УК» в Рівному лунала настирлива міжміська. У трубці — приглушений і спантеличений голос рівнянина Сергія Кобилінського, якого знаю вже не перший рік:

— Телефоную з київської лікарні «швидкої допомоги». Потрапив сюди, як кажуть, не з власної волі. Просто не розрахував свого життєвого ресурсу: в Інституті Амосова моя черга на чергову, вже четверту, операцію — 25 січня наступного року. А коронарні стенти потрібно міняти вже сьогодні — попередні просто відпрацювали свій ресурс. Ціна питання — 24 тисячі гривень. Але це за умови, що мені дозволять купити три необхідних стенти у німецького виробника, де один коштує майже 800 євро. Таку суму наша сім’я ще могла б «підняти». Але рідна держава робити такого «ходу конем» не дозволяє: по-перше, обкладає ці життєво потрібні для людей речі ввізним митом, по-друге, дає можливість добряче заробляти посередникам. Як наслідок — один стент хворому пропонують за ціною трьох і, як кажуть, без жодної альтернативи! Тож аби жити, маю вже сьогодні викласти понад 70 тисяч гривень — а таких коштів у мене немає. І не лише в мене: повірте, люди просто помирають від безвиході. Чому б у ситуацію терміново не втрутитися урядові?

А й справді, чому? Адже саме серцево-судинна патологія утримує першість у рейтингу смертності в Україні. На сайті МОЗ, як мовиться, чорним по білому: «Серцево-судинні захворювання —  одна з найважливіших проблем в Україні. Показник смертності від них у 2009 році (чомусь в 2011-му МОЗ оперує саме статистикою дворічної давності!) сягнув 65,2% та посів одне з перших місць в Європі як серед усього, так і серед працездатного населення… Найбільш важливим напрямом роботи кардіологічної служби є вдосконалення надання допомоги на гострий коронарний синдром, в тому числі гострий інфаркт міокарда».

Що, власне, й маємо у нашому випадку. Тобто, на словах — усе начебто о’кей, а на ділі? Директор Інституту серцево-судинної хірургії імені Амосова академік Геннадій Книшов у своїх інтерв’ю постійно зауважує, що серцево-судинна патологія не стане вироком, якщо її професійно та вчасно лікувати. Втім, визнав, що навіть у національних академічних установах могли б робити значно більше подібних операцій, якби мали відповідне фінансування.

За умови ж здешевлення самих коронарних стентів подібні операції стануть утричі доступнішими для пацієнтів, тож їх робитимуть і в обласних лікарнях. Це означає, що врятованих життів стане більше.

Чи така, привабливіша, статистика комусь усе-таки не вигідна?