Село Нижнє Селище Хустської територіальної громади добре відоме на Закарпатті. Саме тут 1994 року запрацювала перша у країні сироварня, яка виробляє сир «Селиський». Знають село і завдяки гурту автентичної пісні «Гудаки», який успішно гастролює країнами Європи. А з початку війни місцеві підприємці та благодійники активно допомагають вимушеним переселенцям.

Як ресторан став їдальнею

Коли в багатьох регіонах почали рватися снаряди і вибухати ракети, у Нижньому Селищі приймали внутрішньо переміщених осіб. Їх розміщували в оселях місцевих жителів. Але з харчуванням все було непросто — коштів на продукти бракувало.

«Зрозумівши, що відбувається, спеціалізацію сімейного ресторану «Ґелета» (місцевою говіркою бочка), якого ще не встигли відкрити, вирішили змінити, — розповідала волонтерка, член Закарпатської асоціації місцевого розвитку Інна Пригара. — У ньому запрацювала безплатна їдальня для внутрішньо переміщених осіб. Ми годували 180 людей одночасно, загалом приготували понад 60 тисяч безплатних порцій».

Спершу приймали всіх, хто приходив, використовували запаси продуктів для ресторану, а також із власного магазину крафтових продуктів. Коли в Україну почала надходити гуманітарна допомога з-за кордону, залишали її частину для соціальної їдальні.

Нині двічі на день безплатно харчують до 30 осіб. Це ті, хто залишився в Нижньому Селищі й не має змоги харчуватися за власні кошти. Обід — це суп, друга страва із м’ясом і гарніром, хліб і компот. Увечері годують м’ясною стравою або з молочних продуктів, доповненою салатом, десертом і компотом або чаєм.

Двом кухарям ресторану допомагають двоє волонтерів з переселенців або місцевих: готують їжу, миють посуд і прибирають.

Коли потрібно нагодувати багатьох, то приготування вареників стає колективною справою. Фото надав автор

Новорічне новосілля

Новий 2023 рік у Нижньому Селищі зустріли відкриттям шелтера — укриття. Це тимчасове житло для людей, які рятуються від війни.

«Ідея шелтера виникла, коли постало питання про виселення людей зі шкіл і садочків. Альтернативи в переселенців не було, і ми з партнерами зробили все, щоб вселити людей у нове житло», — розповідала на відкритті «Селиського шелтера» Інна Пригара.

Волонтери Нижнього Селища знайшли, а за кошти правозахисної організації Medico International з Німеччини придбали один поверх колгоспної контори. Із ремонтом і облаштуванням допоміг Комітет медичної допомоги у Закарпатській області.

Тепер тут десять кімнат на троє-четверо людей для мешкання і спільний функціональний простір: кухня, пральня, п’ять санвузлів і п’ять душових. Передбачено зручності для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

На відкритті шелтера було чимало теплих слів. Їх говорили і переселенці, і представники влади, і друзі-однодумці. Особливо дякували сім’ї Петра Пригари та його доньці Інні.

«Завжди пишалася, що є «Селиська сироварня». Раділа на відкритті ресторану «Ґелета». Знала, що від початку війни разом з Орестом Дель Солем (швейцарець, який із 1980-х років живе в Нижньому Селищі, займаючись фермерством. — В.Б.) допомагали багатьом переселенцям», — зазначила волонтерка Олена Вайда. Її чоловік Йожеф Вайда займався будівництвом у цьому проєкті.

Із поглядом у майбутнє

На сьогодні «Селиський шелтер» став домівкою для 24 осіб, яким за житло не потрібно нічого платити.

«Тут тепло, зручно і головне — безпечно. Ми придбали меблі і устаткування. Сподіваємося, що мешканці шелтера зможуть інтегруватися в місцеве життя», — зазначила директорка Комітету медичної допомоги у Закарпатській області Наталія Кабацій. Вона подякувала господарям «Селиської сироварні» та ресторану «Ґелета», які разом з партнерами в Нижньому Селищі тривалий час надають послуги з безплатного харчування, а також допомогли розселити тут і в сусідніх селах понад 2 тисячі біженців. У шелтері люди за чергою прибирають приміщення. Старші доглядають дітей і пораються в господарстві. Чоловіки ремонтують що кому треба, частина знайшла роботу. Кожен мешканець підписує угоду на проживання не довше як на шість місяців, бо треба думати про майбутнє і розв’язувати проблеми працевлаштування і проживання. За цей час людина може відпочити і розпочати жити наново. Соціальні працівники контактують із мешканцями шелтера й допомагають пережити складні часи.

Відсвяткувавши Різдво так, як звикли в Нижньому Селищі, — з вертепом і колядками, тут за допомогою волонтерів освоїли плетіння маскувальних сіток. Перші десятки метрів їх невдовзі відправлять на передову.  Життя в шелтері входить у робочий ритм. Волонтери продовжують роботу. Тепер тут очікують на обладнання для кухні, після чого можна буде перейти на приготування їжі «вдома».

Насамкінець. Шелтер у Нижньому Селищі — третій такий заклад на Закарпатті, відкриттям якого опікується Комітет медичної допомоги. Перший у Тячеві відкрили завдяки комітету та швейцарській асоціації «Парасолька», другим був центр «ПрихистОк» в Ужгороді, який профінансувала громадська організація Terre Des Hommes з Німеччини. Комітет забезпечив тимчасовим житлом уже понад 90 осіб — жителів тимчасово окупованих регіонів чи тих, де тривають бойові дії.