АБІТУРІЄНТУ-2013

Хоч багато хто традиційно мріє про диплом економіста, дедалі більшої популярності набувають творчі спеціальності

Оксана ЧИРВА
для «Урядового кур’єра»

Ще якийсь тиждень-півтора, і вчорашні 11-класники складатимуть тести, результати яких стануть перепусткою у доросле життя. І якщо за часів, коли вступати до ВНЗ готувалися батьки нинішніх випускників, престижними вважалися професії лікарів, інженерів, архітекторів чи конструкторів, нинішня молодь, вихована інформаційним світом, дивиться на свій майбутній фах сучасним поглядом.

Тож результати, отримані соціологами, які провели опитування серед підлітків, навіть не здивували: чи не найбільше 14–15-річним хочеться бути телевізійниками й працівниками шоу-бізнесу, було б добре, якби вдалося стати… знаменитістю або модним дизайнером. Далі у цьому рейтингу — професія економіста, вчителя, лікаря, юриста й журналіста. Пріоритети старшокласників дещо інші: юнаки й дівчата хочуть здобути фах, який буде і цікавим, і водночас даватиме змогу заробляти гроші.

Польські студенти — майбутні дизайнери — розібрали до останнього гвинтика авто «Шкода», яке ще навіть не зійшло з конвейєра, аби створити з отриманих деталей власні проекти. Фото надане автором

«Наші студенти працюють на асоціаціях»

А вже випускники, пройшовши через «букет» сімейних нарад, схиляються до того, що потрібно здобувати «грошову» професію, тож попри будь-які прогнози фахівців вітчизняного ринку праці, які переконують, що економістів маємо аж занадто, вже добрий десяток років пальму першості традиційно віддають саме фахові економіста. Родзинка останніх років — прихильність до міжнародної економіки. На другому щаблі міцно тримаються юристи. А далі йдуть рекламісти, ІТ-шники, фахівці у сфері туризму тощо.

Проте, як вдалося з’ясувати «УК» із власного опитування серед знайомих випускників, цього року більш популярними стають творчі професії, серед яких журналістика і різні напрями дизайну. Майбутніх акул пера, окрім Університету Шевченка, нині готують усі кому не лінь (є навіть курси, на яких із вас обіцяють зробити професійного писаку всього за… кілька місяців!). Тож тим, хто хоче пов’язати своє життя із журналістикою, скажу одне: вміння писати — це як музикальний слух у людини, він або є від природи, або його немає. І на це обов’язково слід зважати.

Що ж до дизайнерів, то їх готують у кількох столичних вишах: національних університетах культури і мистецтв (КНУКіМ), технологій і дизайну (КНУТД), будівництва і архітектури (КНУБА), авіаційному університеті (НАУ) та, можливо, ще кількох приватних. У Нацуніверситеті культури і мистецтв, приміром, підготовкою майбутніх дизайнерів займається Інститут дизайну та реклами. Один з найпопулярніших напрямів — дизайн одягу, хоч чималій кількості молоді подобається графічний і дизайн середовища. «Із 2 курсу ми працюємо над створенням власних колекцій, наші проекти беруть участь у різноманітних конкурсах, організовуємо їх і на базі власного вишу, — розповідає Юлія, студентка 3 курсу КНУКіМ, яка обрала майбутнім фахом дизайн одягу. — Найголовніше, що нас вчать творчо підходити до розв’язання будь-яких завдань. Але дуже хотілося б, щоб більше часу відводили блоку професійних дисциплін, який чомусь постійно урізають на користь загальноосвітніх».

Студенти цього вишу від самого початку своєї професійної кар’єри переконані, що диплом без професійних навичок — це просто папірець, від якого не буде жодної користі. «А щоб наші вихованці набули отих самих професійних навичок, — каже викладач кафедри дизайну одягу Олександра Воронцова, — ми намагаємося не просто відкрити їм очі на світ, а робити це творчо, вчимо молодь працювати на асоціаціях. Саме тому користуємося евристичними методами проектування, в основі яких творче джерело як джерело натхнення.

До речі, так само нині діють і в передових європейських школах дизайну, тож тут ми не відстаємо. Хоч є речі, які нам слід змінювати якнайшвидше. Приміром, у Європі дизайнери відштовхуються від вивчення споживача і розробляють свій одяг під відповідну категорію людей, а ми поки що працюємо абстрактно. Але ж зрозуміло, що випускник університету, який чітко знає, для кого він створюватиме свою продукцію, швидше знайде себе на ринку праці, ніж той, хто тільки придивлятиметься до своєї цільової аудиторії». Думка слушна, тут заперечити важко.

Українці обирають польські виші

«Хоч батьки мені кажуть, що потрібна грунтовна професія, — ділиться своїми планами Ірина, випускниця однієї з київських шкіл, — та я весь рік готувалася до вступу на спеціальність «дизайн одягу». Це те, що дасть мені можливість повністю розкрити себе, проявити власну індивідуальність. Проте мрію вступати не в Україні: консультувалася з друзями, які вже вчаться, і багато хто вважає, що вища освіта, здобута в одній з європейських країн, — це додатковий бонус на майбутнє». Тож «УК», у свою чергу, спробував з’ясувати, де можна здобути фах дизайнера. Зважаючи на те, що останніми роками серед українських абітурієнтів популярні польські виші, ми поцікавилися, що їм у цьому плані пропонує саме Польща.

Один з ВНЗ — Школа форми у Познані — відносно молодий міжнародний дизайнерський університет, який своїх перших студентів прийняв позаминулої осені. Після закінчення бакалаврату випускники отримують диплом Університету суспільної психології за спеціальністю «дизайн». Організувала школу відома голландка Лі Еделькорт, яку називають найвідомішим у світі трендсетером, та вона сама пояснює, що не створює, а тільки прогнозує тренди, тобто передбачає їх. Для познанської Школи форми пані Лі, яка є її стратегічним директором і наставником, разом з авторським колективом розробила унікальну програму навчання, що поєднує елементи дизайнерської й гуманітарної освіти.

«Я приїхала вчитися у Школу форми Лі Еделькорт, тому що хочу знайти себе у цій професії, — каже першокурсниця киянка Вікторія, яка мріє займатися фешн-дизайном. — Сподіваюся, що платформа, створена в цьому виші справді творчим колективом, стане для мене стартовою». Окрім дизайну моди, напрями, які вивчають зокрема й українські студенти, — дизайн комунікації (правильно створювати і розповсюджувати інформацію у сучасному мінливому світі, враховуючи цільову аудиторію), інтер’єру (як, приміром, створити офіс, щоб люди не тільки могли працювати з максимальною віддачею, а й не втрачали гарного настрою) та індустріальний дизайн. На першому курсі студенти вивчають усі спеціалізації, а вже потім обирають напрям, у якому хочуть спеціалізуватися.

«Найважливіше, — зазначає керівник спеціальності «фешн-дизайн» Войтек Джеджиц, який також викладає у лондонському Коледжі мистецтв та дизайну святого Мартина, — змусити студентів забути все, що вони вивчали у попередніх вишах. Чому? Тому, що польська й українська освітні системи мають спільну проблему: вони застаріли. А студенти не повинні помилятися». І світ, у якому ми живемо, переконує, що на помилки часу справді не залишається. 

ВАРТО ЗНАТИ

Як зазначають у Міністерстві освіти і науки України, існує кілька шляхів обрати навчання за кордоном:

• найперше потрібно визначитися з майбутнім фахом;

• якщо ви вже вчитеся в одному з вітчизняних ВНЗ, поцікавтеся, чи має він певні угоди з іноземними вишами-партнерами і чи направляє туди своїх студентів за програмами обміну;

• можна скористатися послугами спеціальних освітніх агенцій, які в Україні займаються підготовкою пакета необхідних документів для навчання за кордоном (їхні адреси є в Інтернеті);

• можна діяти самостійно — через офіційний сайт університету, в якому хочете навчатися (зазвичай і умови прийому, і перелік необхідних документів там вказано); це забере більше часу, але допоможе заощадити кошти;

• можна звернутися у посольство країни, де ви хочете навчатися: які є програми для українських студентів.