Завжди, буваючи в містечку Білопілля, неодмінно знаходжу час зайти на вулицю імені поета-земляка Олександра Олеся, аби вклонитися пам’яті майстра-гранослова  і будинку, в якому він народився й де минули його дитячі літа. А вже потім іду до місцевої районної бібліотеки, названої ім’ям лірика, де завідувач Галина Маценко разом з колегами щоразу залюбки розповідає свіжі новини з життя закладу.

Ось і цього разу Галина Василівна ознайомила з оновленою експозицією музею Олександра Олеся, зокрема десятками нових експонатів, які нещодавно передала дружина онука поета Ольга Кандиба. А потім розповіла про зустріч з ветераном АТО Володимиром Криводубом, що зібрала численних читачів-земляків, під час якої гість ділився споминами про участь у бойових діях, те, як побратими боронять кордони України. Після цієї новини розказала про презентацію книжки сумської журналістки і письменниці Алли Акіменко «Герої нашого часу: 19 історій героїв АТО».

А далі — інші новини: цікаві, корисні, просвітницькі, що доносять до земляків правдиве слово про українське сьогодення, його успіхи, проблеми, перспективи.

Мимоволі поцікавився: скільки таких заходів відбулося у бібліотеці впродовж бодай останнього року? Галина Василівна спробувала порахувати, але після першого десятка збилася. А за секунду уточнила: це ж тільки в районній книгозбірні. А скільки  загалом у Білопільському районі, в якому більш як 20 бібліотек? Набереться не тільки не десяток, а й не одна сотня. Подумалося вдячне: ось яка дієва робота бібліотекарів, які доносять читачам-землякам величезний духовний та інформаційний масив сьогодення! І якими одиницями виміряти корисність таких заходів насамперед з огляду на статус Білопільського району як прикордонного? Адже від районного центру до найближчої ділянки державного українсько-російського кордону менш як 20 кілометрів, а в деяких сільських населених пунктах чимало будинків дивляться вікнами на російську територію з відстані кількох десятків чи сотень метрів.

Не просто книгозбірня

За визначенням начальника управління культури Сумської ОДА Олени Мельник, роль бібліотек краю та їхніх працівників важко переоцінити. Адже за умов малої кількості радіоточок, перебоїв із телевізійними сигналами, невеликих накладів газет та журналів, які до того ж доставляють  у глибинку з величезним запізненням, значно зростає роль і значення бібліотечних закладів, які віднедавна стали рупорами інформаційної та духовної пропаганди. Особливо це важливо для Сумщини, яка має майже 600-кілометрову протяжність державного кордону й уздовж якого на території восьми районів, починаючи з Великописарівського на південному сході й закінчуючи Середино-Будським на півночі, мешкає більш як третина населення області.

Утім, це сповна стосується регіону загалом, який здавна слугує північно-східними воротами і форпостом України. Тож у всіх бібліотечних закладах роботу організовують так, аби кожна книжка, газета, культурно-масовий захід забезпечували максимальний насамперед інформаційний ефект.

Як наголошують фахівці, останніми роками роль і призначення бібліотек докорінно змінюються. Це вже не просто книгозбірні, до яких приходять читачі, щоб узяти прочитати ту чи ту книжку, переглянути періодичні видання, а великий освітній простір, платформа для спілкування, обміну думками, одержання різноманітної інформації, що формують світогляд, становлять фундамент духовних цінностей. Змінюється сам користувач інформації, утверджується новий тип освіченості, на який завжди працювали і працюють нині бібліотекарі.  Але в основі роботи — слово: газетне, книжкове, пісенне, поетичне, прозове, яке водночас може бути і духовним мечем, і цілющими ліками.

Є кому і що читати

Як розповіла завідувач науково-методичного відділу Сумської обласної універсальної наукової бібліотеки Марія Захарченко, книжковий фонд бібліотечних закладів області постійно оновлюють. Торік він збільшився майже на 50 тисяч українськомовних примірників, що робить національну книжку доступною для масового читача.

Джерела надходжень різні. Це  передовсім видання, закуплені Національною бібліотекою України ім. Я. Мудрого на виконання відповідних наказів Міністерства культури, від Українського інституту книги, видрукувані в межах обласної Програми економічного і соціального розвитку, подарунки від народних депутатів, письменників, волонтерів. Серед лідерів прочитання — історичні романи Василя Шкляра «Чорний ворон», «Маруся», Сергія Лойка «Аеропорт», видання сумських авторів про будні АТО, з-поміж яких згадувані «Герої нашого часу: 19 історій героїв АТО», «кіборгів» — тобто книжки, присвячені воєнним подіям на Донбасі.

Такий інтерес зрозумілий і вмотивований, бо читач прагне знати правду про війну, захисників-земляків, високу і важку ціну мирного життя. Не знижується зацікавлення періодичними виданнями, з-поміж яких чільне місце займає «Урядовий кур’єр». За словами бібліотекарів, газетою цікавляться різні категорії читачів, які знаходять на її шпальтах потрібні їм публікації.

Нинішні бібліотечні заклади не обмежуються книжковим та газетним ресурсами, а невпинно урізноманітнюють палітру виховних і просвітницьких заходів насамперед патріотичного спрямування. Це конкурси, вікторини, флешмоби, вікенди, виставки, відеопрезентації, бібліотерапія, бо, як справедливо вважається, правильно підібрана книжка так само важлива, як і правильно підібрані ліки. Щоб проаналізувати їхню тематичну спрямованість, варто звернути увагу на назви: «Я — син своєї землі», «Революція гідності — сторінки мужності», «Краса України», «Слідами козацької звитяги», «Пройди рідним краєм разом з бібліотекою», «Мандрівки в минуле», «Над пам’яттю роки невладні» та багато інших.

«Не люблю, коли забирають моє…»

Бібліотекарі чи не найчастіше організовують зустрічі читачів з учасниками АТО, щоб земляки дізнавалися про буремні події не зі сторінок книжок чи газет, хоч і це важливо, а від сусідів, знайомих, тих, хто брав особисту участь у військових діях.

Наприклад, у Великописарівській центральній районній бібліотеці, яка, до речі, розташована за кілька кілометрів від державного кордону, недавно організували зустріч із колишнім воїном, а тепер церковним старостою місцевого Свято-Миколаївського храму Андрієм Пасюгою. Якщо п’ять років тому він захищав Україну у складі добровольчого батальйону, то нині також тримає оборону — стоїть на сторожі духовності й державності у рідному селищі. На запитання одного з читачів, чому пішов добровольцем, залишивши вдома молоду дружину і двох маленьких дітей, Андрій відповів коротко: «Не люблю, коли забирають моє».

Повернувшись з війни на Великдень 2015-го, відразу ж разом з дружиною Тетяною та волонтерами найняв машину, завантаживши її пасками, солодощами та іншими продуктами, і повіз на передову. Після демобілізації поїхав у Європу — не стільки на заробітки, як побачити і зрозуміти Європейський Союз, проаналізувати життя в Польщі, Німеччині, Франції. І за короткий час дійшов висновку: не зміг би жити в жодній із країн, навіть найзаможнішій, а тільки в рідній Україні, бо лише вдома кожен із нас, українців, господар, а там гість.

Невдовзі Андрій Пасюга повернувся додому. Вигравши грант, розпочав власний бізнес — створює тепличний комплекс. Вважає, що хоч його участь в АТО позаду, боротьба за Україну триває на духовному фронті й у рідній Великій Писарівці. Земляки Андрія переконані: доки бойові та духовні рубежі боронять такі захисники, як Андрій Пасюга, неодмінно буде перемога.

ДОВІДКА «УК»

Бібліотечно-інформаційне обслуговування жителів області здійснюють 545 публічних бібліотек, зокрема 446 сільських. 171 заклад входить до складу 29 об’єднаних територіальних громад, 13 з яких мають статус  юридичних осіб.

Порівняно з попередніми роками активніше закуповують технічні засоби. Нині 238 бібліотек, або 44%, мають 811 комп’ютерів, доступ до інтернету — 183, або кожен третій. Інтернет-центри створено більш як у 20. Доступом до світової мережі торік скористалися 30,5 тисячі читачів.

Торік придбано меблів на півмільйона гривень.

Упродовж 2018-го різні види бібліотечних послуг одержали майже 440 тисяч користувачів.