ПРОДБЕЗПЕКА

Яка продукція справді є натуральною, а яка лише її імітацією


Органічний рух уже підкорив Америку та Європу. Поступово мода на таку продукцію дійшла до України. Віднедавна на полицях деяких вітчизняних супермаркетів можна зустріти їжу з маркуванням «органічна». Щоправда, коштує вона дещо дорожче за звичайну. Проте як показало невеличке опитування «Урядового кур’єра»,  далеко не всі споживачі знають, яка ж продукція є органічною, а яка — лише екологічно чистою. Адже плутати ці два поняття не слід.            

Табу на добрива

Моя знайома Іванна нещодавно розповіла, що харчується виключно органічною продукцією. Бо вживає тільки те, що виросло на власному городі. А м’ясо й молоко купує у продавчинь  на базарі. Та коли ми почали розбиратись, як-то кажуть, в термінах, з’ясувалось таке. Однак про все по черзі. Для початку варто визначитись, яка продукція може називатися органічною.

—  Продукція, вирощена старим дідівським способом, має право називатися органічною, — роз’яснює директор Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК, доктор біологічних наук, член-кореспондент УААН Сергій Мельничук. —  Тобто при такому виробництві не можна використовувати пестициди, мінеральні добрива, стимулятори росту, ГМО і так далі. Звісно, і насіння повинно бути тільки органічним. А органічна технологія виробництва потребує пильної уваги з боку аграрія. Наведу простий приклад. Уявімо зелену масу картоплі, яку починає знищувати колорадський жук, селянин узяв відповідні агрохімікати, покропив кущі, і все добре. При органічному виробництві цього робити не можна, інакше продукція вже не буде органічною.

Для того, щоб зайнятися масовим виробництвом аграрної продукції, фермеру доведеться докласти чимало зусиль.

Для початку потрібно сертифікувати виробництво, йдеться не про сертифікацію продукції, а саме виробництва. А для цього потрібно викликати інспектора сертифікації з компанії чи установи, які мають офіційне право цим займатись. Представник сертифікаційної компанії спільно з фермером складають план дій на майбутнє — визначають перелік культур, які чергуватимуться у відповідній сівозміні, потім проводять агрохімічний аналіз ∂рунту, води для поливу, органічних добрив тощо.

Якщо землю тривалий час обробляли пестицидами та вносили мінеральні добрива, то для того, щоб на ній вирощувати органічні овочі, її потрібно очистити. І це не так просто, як здається на перший погляд. Один із способів очистки — фітомеридіація (в землю висаджують певні види рослин, які витягують весь непотріб). Потім ці рослини збирають і утилізують за спеціальною схемою.

А ще є бактеріальна деградація забруднених територій. За цього способу очистки в землю вносять відповідні культури мікроорганізмів, які розщеплюють хімікати до простих складових і дають їм можливість вступити в біогенні цикли. І тільки після цього висаджують рослини, які «витягують» хімікати. А потім  ці рослини збирають і утилізують.

Картопля з власного городу смачніша. Фото з сайту flickr.com

Але це не гарантія, що після таких дій уся ділянка буде чистою. Грунт — складна система, до його складу входить величезний спектр неорганічних і органічних сполук,  і кожна із цих складових  має певні хімічні властивості. Тому частина землі може очиститись не повністю.  Приміром, глина увібрала в себе якийсь отрутохімікат і абсорбувати його із цієї маси практично неможливо. Це надзвичайно складний процес, і завжди потрібно використовувати індивідуальний підхід. Тому краще не забруднювати землю, щоб потім не ламати голову, як її очистити. Адже на занадто забрудненому грунті не зможуть вижити не те що рослини, а навіть бактерії.

Якщо на полі немає надлишку важких металів, пестицидів, радіонуклідів та інших забруднювачів, а є вода, придатна для поливу, й органічні добрива, тільки тоді починається перший етап переходу від інтенсивної до органічної технології вирощування. Триває цей період, як звичайно, близько чотирьох років. За цей час усі залишки основних забруднювачів виводяться із поля, і тільки тоді можна говорити, що на фермі почали вирощувати органічну продукцію.

Важливе місце в цій ланці займає система підживлення рослин — у першу чергу органічні добрива. Ідеальний варіант — гній від тварин, яких утримують на цій же фермі і годують органічними кормами власного виробництва. Тоді можна бути впевненим, що в складі добрив немає залишків антибіотиків, гормонів, важких металів тощо.  

— Звертаю увагу на те, що один інспектор готує землю до сертифікації, а представник іншої компанії сертифікує, — наголошує Сергій Мельничук. — І про це не варто забувати.

Не перевірено, значить небезпечно

Для боротьби зі шкідниками при органічному виробництві застосовують різні способи: біологічні — бактеріальні препарати, настої трав, емульсії господарського мила або фізичні — світло, температурні режими, ультразвук тощо. Та основний агротехнологічний обробіток грунту проводять вручну, щоб не пошкодити рослини.

Якщо йдеться про органічну технологію вирощування тварин, акцент робиться на кормах і воді, до яких заборонено додавати антибіотики, стимулятори росту чи збудники апетиту. Та навіть для тварин створюють безстресові умови утримання та транспортування.

На запитання, як Іванна бореться з тим самим колорадським жуком, вона відповіла, що обробляє кущі агрохімікатами. Ось і виходить, що ця картопля аж ніяк не органічна. Проте екологічною вона може називатись. Далі ще цікавіше. Подруга купує молоко та сир у продавчинь, що торгують з… асфальту. На її думку, так дешевше, адже продавцям не потрібно платити за торгове місце на базарі. Зрозуміло, що ці харчі ніхто не перевіряє. 

Проте вона не враховує того, що, на жаль, сучасні сільські тітоньки дуже підприємливі, тому в коров’яче молоко інколи додають соду, крейду, пральний порошок і навіть синтетичні консерванти. Завдяки чому процес псування молока уповільнюється. Проте такий продукт не те що не  органічний, а взагалі небезпечний для здоров’я.

Тож далеко не всі продукти, які ми вважаємо органічними, справді є такими. Щоправда, для переважної кількості українців усе ще незрозуміло, навіщо платити дорожче і купувати навіть справжню органічну продукцію. Відповідь на це питання лежить на поверхні.

Так, фрукти й овочі, вирощені без пестицидів й інших, не дуже корисних домішок, містять менше води, відповідно більше м’якоті. Окрім того, в органічних овочах та фруктах більше вітаміну С й таких мінералів як кальцій, хром, магній, залізо. А також на 10-15% більше фенольних сполук та антиоксидантів, що протидіють ракові.   

Стосовно органічного молока та м’яса, то в них більше жирних кислот, вітаміну Е та А (бета-каротину). В органічних продуктах дозволено використовувати лише 32 з 290 харчових добавок, схвалених для використання в Європейському Союзі.

Насамкінець, усі агрогосподарства та ферми, які виготовляють органічну продукцію, інспектуються мінімум раз на рік. А якщо в інспектора до виробництва виникають якісь питання, тоді він навідуватиметься на ферму доти, доки не переконається, що там усе добре. Тому в якості цих товарів не доводиться сумніватись.

Приємно, що серед органічних продуктів, які у нас продаються, зустрічаються й вітчизняні. Деякі кмітливі фермери вловили світову тенденцію переходу на такий вид харчування і почали виробляти аналогічну продукцію. Сьогодні в Україні є декілька десятків компаній—виробників органічної продукції, які виробляють її на світовому рівні якості. І це тільки початок. Експерти впевнені, в майбутньому в України є всі шанси, щоб стати головним гравцем на органічному ринку.  

КОМПЕТЕНТНО

                                   
Андрій КОНЯШИН, 
віце-президент Федерації
органічного руху України:

— Органічна продукція — та, що вирощена за відповідними стандартами. В Україні поки що немає законодавства, яке б регулювало це питання. Фермери, які займаються органічним виробництвом, сертифікуються за європейськими стандартами. Їхня  продукція повинна відповідати вимогам, установленим європейським законодавством.

Хочу наголосити, що не варто плутати такі поняття, як органічна та екологічно чиста продукція. Приміром, якщо у господаря є кілька кіз, вони пасуться на луках і його господарство розташоване далеко від міста, але його виробництво не сертифіковане, тоді це екологічна продукція, але ніяк не органічна. Адже ж ми  не знаємо напевне, чи не годують тварину фуражем з ГМО.

Сьогодні в Україні пройшли сертифікацію 140 господарств, які вирощують органічні овочі та фрукти. Щодо м’яса та молока, то кількість господарств, котрі  виготовляють таку продукцію, не перевищує чотирьох. 

Якщо споживач бажає купити справді органічний продукт, варто, прийшовши в магазин, попросити показати копію вищеозначеного сертифіката. А також звернути увагу на маркування. На етикетці органічного продукту має бути спеціальна позначка — у вигляді сонечка (вона діє в Євросоюзі до кінця цього року) або зелений прапорець із зірочками. 

ДО РЕЧІ

 «Наземний» продаж: дешево, але ризиковано

РЕЙД

У Полтаві викорінюють стихійну торгівлю


—Купувала, купую і купуватиму м’ясо та сметану ось у таких жіночок! То й що, що ці продукти лежать на землі, зате вони натуральні, їх не страшно їсти. Боятися треба магазинних продуктів! — голосно обурювалася одна статечна полтавка, відповідаючи на запитання учасників рейдової бригади з боротьби з несанкціонованою торгівлею на площі Слави біля Південного залізничного вокзалу.

Такою була реакція частини городян на першу спробу представників міської влади скерувати «наземну» торгівлю в законне русло. Тобто перепровадити продавців на центральний та інші ринки. Не хоче «народ», і все тут, бо його таке влаштовує. «І що з того, що курячі яйця брудні, зате вони без біодобавок!» — не здаються ті, кому зручно скуплятися на стихійному ринку Полтави. Для продавців, а це переважно селяни, така підтримка, звісно ж, на руку.

Перевіряльники гуртом роз’яснювали їм, що вони не мають права тут продавати свою продукцію. Дехто із селян не встрявав у суперечку й, тихенько забравши товар, ішов з місця торгівлі. Але були й такі, котрі до останнього відстоювали своє право на торгівлю в цьому місці. Казали, що на центральному ринку мало торгових місць і незручно розташовані прилавки.

— А тут зручно, є де припаркувати автомобілі, тим, хто приїхав електричками, не треба нести торби хтозна-куди, та й покупці бачать увесь товар відразу, — переконувала молодиця, яка торгувала яблуками та зеленню.

Покупці, попри гармидер, підходили до продуктів, цікавилися їхньою вартістю та намагалися швидко їх купити, поки до продавця не підійшли члени рейдової бригади, у складі якої були працівники санепідемстанції, інспекції з контролю за благоустроєм, КП «Полтава-сервіс» та міліції. Споглядаючи таку картину, дехто з полтавців висловив припущення, що непросто буде викоренити несанкціоновану торгівлю на Південному вокзалі, та й в усій Полтаві. І це, до речі, наштовхує на певні роздуми. 

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»