ПЕРСПЕКТИВА

За три роки в країні збудують 20 сучасних насіннєвих заводів

Олександр ОХОТА
для «Урядового кур’єра»

Це дасть можливість заповнити внутрішній ринок власним якісним насінням, зменшити його імпорт і збільшити експорт. Адже дотепер аграрії змушені були купувати посівний матеріал переважно за кордоном, при цьому ніхто не був застрахований від його браку. Про те, як у подальшому розвиватиметься цей ринок, що стримує прихід інвестицій у нього та інші проблеми, з якими стикається галузь, «УК» розповіли експерти.

Українську селекцію визнали у світі

— Маючи добрі сорти і гібриди, розроблені вітчизняними вченими, ми не могли їх реалізувати, бо насіння не відповідало вимогам калібрування, обробки тощо — розповідає перший заступник міністра аграрної політики та продовольства, президент Національної аграрної академії наук (НААН) Микола Безуглий. — Довести насіння до товарного вигляду можна лише на заводських лініях, тому було вирішено будувати такі заводи за допомогою інвесторів. Взамін останнім запропонували оренду цілісних майнових комплексів агропідприємств НААН, що надаватиметься на конкурсній основі.

«Ми плануємо, що умовою оренди для інвесторів буде будівництво насіннєвих заводів», — пояснив особливості державно-приватної співпраці перший заступник міністра, повідомивши, що конкурс може бути оголошений уже за 3–4 місяці.

Крім того, академія підписала меморандум про співпрацю зі світовими насіннєвими лідерами «Піонером» і «Монсанто». Планується спільне створення сортів і гібридів та відкриття селекційних лабораторій з генно-інженерного конструювання і біотехнологічного впровадження нових сортів-гібридів. Нещодавно на НААН вийшла ще й компанія «Лімагрейн», що забезпечує насінням пів-Європи і всю Латинську Америку. Вона просить дозволу на розповсюдження українських сортів зернових, зокрема озимої пшениці, у всьому світі й готова віддавати українській стороні 50% прибутку від їх реалізації. Підписання таких контрактів — це визнання потенціалу української науки, наголосив М. Безуглий.

На уточнююче запитання, чи не стануть ці домовленості згодом кроком до монополізації ринку, він упевнено відповів: «Відповідні досягнення можна мати, лише конкуруючи з найкращими розробками світового рівня. Якщо вітчизняна наука замкнеться в шкаралупі національних меж, то рано чи пізно втратимо ринок. Я, безумовно, проти іноземної експансії, але 20–25% насіння кожної культури іноземної селекції є цілком допустимим».

Що гальмує прихід інвестицій?

Уже сьогодні приєднання України до двох із семи схем сортової сертифікації Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та акредитація лабораторії Укрдержнасінінспекції в міжнародній організації з визначення посівних якостей насіння (ІСТА) дає свої плоди. Вітчизняні виробники отримали міжнародні сертифікати, а, отже, й право продавати насіння у понад 70 країн світу, повідомив голова Держсільгоспінспекції Сергій Тригубенко. За його даними, з початку 2012 року в країни ЄС уже експортовано понад 4,5 тис. тонн насіння.

— Наші експортні можливості набагато більші, та для цього треба адаптувати законодавство до міжнародних вимог, — констатує він, — впровадити європейську систему контролю якості насіння у частині його сертифікації, лабораторного сортового контролю, атестації суб’єктів господарювання на право виробництва насіння та садивного матеріалу, ведення реєстру його виробників тощо.

Це підтвердив і виконавчий директор Насіннєвої асоціації України Валерій Хаджиматов. За його словами, невідповідність системи сертифікації нормам ЄС гальмує прихід інвестицій у цю галузь.

— Будівництво насіннєвих заводів декларується вже чотири роки, а віз і нині там. Міжнародні компанії, які серйозно займаються насінництвом і селекцією, справді готові будувати їх і вкладати в насінництво та селекцію великі гроші. Але вони не стануть цього робити, поки нормально не запрацює законодавче поле, — пояснив він. — Бо якщо система сертифікації не відповідатиме євростандартам, то навіть європейські компанії, які вироблятимуть насіння в Україні, не зможуть експортувати його в ЄС. Крім того, відсутність повної сортової сертифікації відлякує інвесторів і робить ведмежу послугу українським селекціонерам і насіннєвим компаніям. Через брак контролю якості на ринку часто реалізується неякісний посівний матеріал, з нижчим потенціалом, ніж заявляється. При цьому виробники майже не несуть за це відповідальності.

Перейти на євронорми — розширити ринки

З одного боку, Україна вже взяла на себе зобов’язання сертифікувати насіння на внутрішньому ринку за міжнародними правилами ОЕСР і ІСТА, а з іншого — в державі чинний старий Закон «Про насіння і садівний матеріал». Нині готуються зміни до останнього. Це відкоригує правила гри на ринку. Щоправда, і тут, як переконаний В.Хаджиматов, може бути закладена міна уповільненої дії.

— Цей закон був відпрацьований бізнесом і держструктурами, але сьогодні дуже важко передбачити, в якому варіанті його ухвалюватимуть, — зауважує експерт. — Мінагропрод вніс туди стільки правок, що ми побоюємось встановлення непрозорих відносин на цьому ринку. Фактично внутрішній ринок дарується іноземним компаніям. — Уже сьогодні за основними культурами — кукурудза, соняшник, цукровий буряк, ріпак, соя — домінують іноземні гібриди і сорти. І хоч в асоціацію входять здебільшого іноземці, я громадянин України, і хочу, щоб розвивалась українська селекція.

Робота на цьому ринку за «своїми» стандартами призводить до того, що експортуємо насіння переважно у Росію, Білорусь, частково у Туреччину замість продажу у понад 70 країн світу. Чому не налагодити європейську систему сертифікації та отримувати щорічно від експорту насіння у рази більше коштів, аніж від реалізації на зовнішніх ринках фуражного зерна? — слушно зауважує В.Хаджиматов, додавши, що Україна могла б виходити на зовнішні ринки насамперед з насінням озимих пшениць, зимостійкість яких — наш коник.

На уточнююче запитання, скільки Україна могла б заробляти на роялті з огляду на те, що наука поки що не приватизована, В.Хаджиматов зазначив, що це складно порахувати, але однозначно чимало. Про це свідчить приклад одного із французьких селекційних інститутів, де він побував.

— Інститут, у якого 200 га землі, що займається тільки питаннями селекції (не торгує насінням), заробляє приблизно 5 млн євро на рік, продаючи насіннєвим компаніям ексклюзивні права на виробництво певних сортів і гібридів супереліти на тій чи іншій території та на певний період, і 6 млн євро — на роялті, — розповів він. — Україна теж може працювати за аналогічними програмами і матиме від цього неабиякий зиск. Залишилось привести ринок до стандартів ЄС.

ДОВІДКА «УК»

За оцінками експертів, на вітчизняному ринку насіння щороку обертається приблизно $1,5 млрд.