У день, коли Генеральний секретар РЄ запросив журналістів на інтерв’ю, відбувалося позачергове засідання Комітету міністрів, на якому обговорювали мандат і механізми роботи консультативної комісії, яка стежитиме за ходом розслідувань порушень прав людини в Україні за час останніх громадянських протестів.
Було випито майже всю каву і на тарілках залишилися лише крихти від круасанів, ми з колегами встигли обговорити всі «гарячі» теми європейської політики, але Генсека все не було. «Бачу, доведеться мені станцювати на столі, щоб журналісти не розійшлися», — жартував його спікер Даніель Гельтген. Він уже почав вибачатися за те, що зустріч, радше, доведеться скасувати, коли до кабінету стрімким кроком зайшов Турбйорн Ягланд. Високий і підтягнутий, сріблясте сиве волосся, темно-синій костюм, енергійний потиск руки і відкрита усмішка. «Даруйте, ситуація в Україні справді складна», — пояснює він своє запізнення.
Турбйорн Ягланд, який обіймає посаду Генсека з 2009 року, вдруге балотується на цю посаду. І цієї п’ятниці, за результатами співбесіди з трьома претендентами, Комітет міністрів РЄ оголосить імена тих, серед кого на червневій сесії ПАРЄ і оберуть наступного керівника цієї організації. З питань про реалізоване, планів на майбутнє в разі перемоги і почалася розмова з Генеральним секретарем РЄ Турбйорном ЯГЛАНДОМ.
Права людини порушуються скрізь
— Пане Генеральний секретарю, що ви віднесли б до своїх перемог як керівника Ради Європи?
— Коли я прийшов на цю посаду у 2009 році, Рада Європи потребувала реформ, які відповідали б вимогам часу. Передусім кардинальних змін вимагала робота Європейського суду з прав людини, який просто не міг справлятися з величезним потоком скарг. Нам вдалося завдяки тісній співпраці з урядами деяких держав зробити так, аби національні суди застосовували Європейську конвенцію з прав людини на місцях, а до ЄСПЛ потрапляли лише найсерйозніші та найскладніші скарги. Чудовим прикладом тут може стати Туреччина. Завдяки змінам до законодавства цієї країни громадяни можуть звертатися до Конституційного суду на індивідуальній основі, де їхні скарги розглядаються на базі Конвенції з прав людини та прецедентного права ЄСПЛ. Таким чином, Конституційний суд у Туреччині функціонує відповідно до стандартів ЄСПЛ.
Як ви знаєте, ми почали переговори з приєднання ЄС до Європейської конвенції з прав людини (країни-члени ЄС є сторонами ЄКПЛ, а процес приєднання до неї Євросоюзу розпочався лише у 2009 році, після набуття чинності Лісабонського договору. — Авт.). Конвенція створила саму архітектуру Європи, і без неї ЄС не міг би розширюватися, оскільки грунтується на певних загальних принципах і цінностях. Тому надзвичайно важливо залучити в наше коло такого важливого гравця, як ЄС. Без цього існуватиме небезпека виникнення нових розподільчих ліній в Європі між стандартами для ЄС та решти країн. Спільний європейський законодавчий простір має бути завершений, і це трапиться тоді, коли ЄС приєднається до ЄКПЛ. Мені дуже хочеться побачити, як розпочаті реформи триватимуть далі, і самому продовжувати їх.
— Чи можна говорити про те, що порушення прав людини найчастіше відбуваються у тих країнах-членах РЄ, які не входять до складу Євросоюзу?
— Мені часто доводиться чути, що проблеми, на які останнім часом звертає увагу РЄ, панують переважно на територіях країн так званих нових демократій, тоді коли стара Європа їх не має. Це неправда. Так, в останньому звіті Комітету із запобігання тортурам та нелюдському поводженню РЄ містилася критика пенітенціарної системи Франції і Бельгії. Тож, повірте, глобальні проблеми, з якими нині має справу РЄ, універсальні для всієї Європи.
«Вам телефонує Генсек РЄ»
— Якими якостями, на ваш погляд, повинен володіти керівник Ради Європи?
— У 2006 році, на прохання РЄ, прем’єр-міністр Люксембургу Жан-Клод Юнкер запропонував нові критерії для виборів Генерального секретаря РЄ. У своїх пропозиціях він чітко вказав, що ця людина має бути помітним політичним діячем, з досвідом прем’єр-міністра чи міністра. Адже якщо ти такого досвіду не маєш, то як зможеш згуртувати довкола себе лідерів держав? Уявіть собі Генсека Ради Європи, який дзвонить керівнику уряду чи голові Єврокомісії, а вони просто не відповідають на його дзвінки. Це абсолютно неприйнятно. Для Генсека РЄ важливо вміти підтримувати робочі контакти на найвищому рівні і вести міжнародну дипломатію.
— Уперше за історію існування РЄ її чинний Генсек удруге балотується на цю посаду…
— У цьому немає нічого дивного. Я не чув, щоб будь-яка міжнародна організація, яка перебуває посередині процесу реформ чи на шляху до важливих цілей, вирішила б поміняти свого лідера, особливо якщо той досі непогано справлявся зі своєю роботою. У таких випадках команду не міняють, бо треба продовжувати почате.
Міст із двостороннім рухом
— У якій ще сфері діяльності ви бачите свою можливу майбутню перспективу?
— Я прийшов у цю організацію, бо вірю в Раду Європи. У нас на Півночі ми завжди ставилися до захисту прав людини як до важливої частини міжнародної політики, вважаючи це ключем до стабільності та процвітання країни. Ви знаєте, коли я прийшов на посаду Генсека, між керівництвом Ради Європи і Європейського Союзу майже не існувало прямого контакту, лише конкуренція. Донедавна тут навіть панувало негласне правило: якщо на сесії Європарламенту до Страсбурга приїжджали єврокомісари, вони ніколи не переходили через міст (будівлі РЄ і Європарламенту з’єднані скляним мостом над річковою затокою. — Авт.).
Тепер я часто зустрічаюся у своєму кабінеті з паном Баррозу та пані Ештон, єврокомісарами, коли вони бувають у Страсбурзі. Адже Рада Європи не може відігравати помітну роль у європейській політиці, якщо не має хороших відносин з головними її гравцями: Євросоюзом, Росією, Туреччиною, Україною та іншими. Я знаю, як зробити РЄ сильною організацією, яка представляє пан’європейські інтереси. І сьогодні в Брюсселі визнали, що саме Рада Європи, а не Євросоюз може представляти інтереси всієї Європи. Це дуже важливе досягнення.
Поспіх тут зайвий
— Якою ви бачите роль Ради Європи у врегулюванні ситуації в Україні?
— Однією з головних передумов конструктивного діалогу між владою і опозицією України є прозоре розслідування всіх фактів порушення прав людини, які сталися під час акцій протесту Майдану. Саме тому наприкінці минулого року Рада Європи виступила з ініціативою заснувати консультативну комісію за участі по одному представнику від української влади і опозиції та одного експерта від РЄ. Ця комісія виконуватиме наглядову функцію і спостерігатиме за процесом розслідувань, які вестимуть офіційні органи України. Рада Європи вже призначила свого представника, ним став колишній голова ЄСПЛ Ніколас Братца, назвала ім’я свого експерта і опозиція — Надзвичайний і Повноважний посол, екс-суддя Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії Володимир Василенко. Тепер ми чекаємо, поки Київ визначиться з іменем представника від влади.
— Як довго ви маєте намір чекати, поки офіційна влада України запропонує свого кандидата, адже ініціативу РЄ про створення комісії було висловлено ще в грудні?
— Я працюю у дипломатії понад 30 років. І свого часу сам входив до складу такої комісії з питань врегулювання ситуації на Близькому Сході. Формування комісії — дуже довгий процес призначень і вироблення механізмів її роботи. Це нормально. Тому я вірю, що у таких ситуаціях ліпше зачекати, ніж підганяти хід подій. Поспіх не спрацює. Суть діяльності цієї комісії полягає у встановленні довіри між сторонами конфлікту, які повинні мати спільну волю знайти компромісне взаємоприйнятне рішення. Після моїх зустрічей з одним із лідерів Майдану Петром Порошенком у Києві та Президентом Віктором Януковичем у Сочі я відчув, що вони підходять до спільного рішення, яке повинно стати частиною значно ширшого пакетного рішення.
— Як у Страсбурзі ставляться до ідеї повернення України до Конституції зразка 2004 року?
— Перегляд існуючої Конституції України — ще один важливий аспект врегулювання внутрішньополітичної кризи, оскільки цей крок дасть змогу прийти до спільного, узгодженого рішення щодо розподілу влади між її різними гілками у державі. Крім того, надзвичайно важливо мати нове виборче законодавство. Зараз багато експертів говорять про необхідність позачергових виборів в Україні. Але йти на вибори без узгодженого закону про вибори та чіткої системи проведення виборів — це не дуже гарна ідея. На сьогодні Рада Європи має у своєму розпорядженні найліпші інструменти для допомоги Україні в цьому питанні. Ми не можемо розв’язати її економічні проблеми (тут повинні працювати інші міжнародні гравці), але у врегулюванні політичної кризи Рада Європи здатна, працюючи спільно з українськими політичними силами, сприяти пошуку взаємоприйнятного компромісу.
ДОСЬЄ «УК»
Турбйорн ЯГЛАНД (Норвегія). Народився 1950 року. 1996 — 1997 рр. — прем’єр-міністр Норвегії, 2000—2001рр. — міністр закордонних справ. З 1992-го по 2002 рік — лідер Норвезької робітничої партії. Голова норвезького парламенту з 2005-го по 2009 рік. Голова Нобелівського комітету з 2009 року. На посаду Генерального секретаря РЄ його було обрано у жовтні 2009 року.
Вікторія ВЛАСЕНКО, «Урядовий кур’єр»
Ми в Google+