ПРОБЛЕМА 

Як зберегти біологічне та ландшафтне розмаїття Карпат

Минуло два десятиріччя, а та картина, яку залишив після себе смерч, досі перед очима. Моторошно згадувати, а не те що бачити її. Навіть молоді деревця лежали як сіно — вітровал водночас повалив ліс на 970 гектарах, пошкодив понад півмільйона кубометрів деревини. Так природа відповіла на нерозумне господарювання, яке практикувалося в горах із середини ХІХ ст., коли на значних площах вирубували складні мішані деревостани і на їхньому місці створювали чистосмерекові культури. 

Шлях до відновлення корінних лісів

Справжнім випробуванням для працівників Грабівського лісництва тоді ще Брошнівського лісокомбінату стала розробка вітровалів. Чотири роки пішло на те, щоб провести суцільні рубки на всій площі. І водночас засадити її. Аби відійти від смерекоманії, курс взяли на мішані насадження. Окрім буків та ялиць, садили дугласії, модрини, кедри. Чималу увагу приділяли природному відновленню. І залікували рани землі.

Той досвід багато чого навчив горян і добре слугує їм у подальшій праці — 1995 р. Грабівське та ще сім лісництв (Рожнятівський район Івано-Франківської області) влилися до новоствореного Брошнівського лісгоспу. Відтоді лісівники багато зробили, аби перевести вирощування посадкового матеріалу на генетично-селекційну основу. В лісництві існує 4-гектарний базовий розсадник, де, крім основних лісотвірних порід, плекають десятки декоративних. У ялицево-букових насадженнях проводять зазвичай поступові рубки — таким чином отримують здоровий підріст. Аби не знищувати його, заготовляють деревину взимку, трелюють кіньми.

Лісовідновним, а не суцільним рубкам надають перевагу в усіх лісництвах. Тут уже давно переконалися, що біологічно стійке природне поновлення — шлях до відновлення корінних деревостанів, пралісів, та й значне скорочення витрат. У Дубівському лісництві, скажімо, економлять майже третину коштів, призначених на лісовідновлення, завдяки грамотному проведенню у два прийоми поступової рубки в ялицево-букових насадженнях. Сіянці бука під наметом лісу краще ростуть, стійкіші до шкідників, хвороб, вітровалів. У Лугівському лісництві переконалися в перспективності такого напрямку та добре зберегли генетичний фонд місцевих популяцій ялиці білої.

Тишу озера «охороняють» ліси та гори. Фото Марії ЗАВОРОТНОЇ

Оскільки сьогодні загострюється увага на потребі посилення екологічної ролі лісів, на перший план виходить питання їх сталого розвитку. З метою підвищення уваги до проблем гірських районів планети 57-ма Генеральна Асамблея ООН у 2003 р. проголосила 11 грудня Міжнародним днем гір. Відтоді цей день відзначається в усьому світі, в тому числі і в Україні.

У Брошнівському лісгоспі серед головних завдань вбачають підвищення продуктивності та біологічної стійкості насаджень, поліпшення якісного складу, посилення різнобічних функцій лісу — водо- та кліматорегулюючих, ∂рунтозахисних, рекреаційних… Ефективний контроль за веденням господарства ведуть головний лісничий Любомир Лютак, спеціалісти відділу лісового господарства Володимир Войціщук, Олег Захарчук, Василь Шиян, лісничі Михайло Пазяк, Василь Бойко, Віталій Марій та інші.  На європейські, світові принципи господарювання в лісах спрямовує колектив директор Ігор Коляджин. До того, як очолити 1995 р. лісгосп, після закінчення Львівського лісотехнічного інституту він працював лісничим Вітвицького лісництва Болехівського лісокомбінату. Ще на початку 1980-х років захопився науковими дослідами — об’єктами досліджень були ялицево-дубові насадження. Закінчивши повний курс навчання в аспірантурі при лісотехнічному інституті, не полишив наукову роботу і на посаді директора лісгоспу. Тема, якою опікується, — «Сучасний стан, структура та продуктивність ялицевих лісів на Прикарпатті».

Директор Брошнівського лісгоспу Ігор Коляджин

— У регіоні, — ділиться думками директор, — слід вивчати структуру природних лісів і опрацьовувати моделі ведення лісового господарства, які б відтворювали природний хід розвитку мішаних лісів. Маємо створити мережу еталонних лісових резерватів і за цими зразками в ідентичних екологічних умовах відроджувати відповідні їм деревостани. Для відновлення корінних деревостанів активніше слід застосовувати рубки переформування, за яких можна покращувати структуру і склад насаджень — вибираючи як окремі дерева, так і біогрупи з врахуванням мозаїчності поновлення під наметом лісу. З’являється тоді можливість регулювати склад деревостану, збільшуючи частку участі ялиці й бука при одночасному зменшенні участі смереки. Таким чином за 4—5 прийомів через 10—15, а то й 20 років сформуємо різновікові ліси складної вертикальної та горизонтальної структур, які наближатимуться до природних…

Ігор Федорович відстоює принципи захисного, охоронного ведення лісового господарства, втілені в гірських європейських країнах, які засвідчили: в лісівництві треба відмовлятися від сільськогосподарських шаблонів «посіву» та «жнив». «Насамперед, — каже, — це стосується відмови від суцільних рубок. Заборона таких у Словенії, наприклад, за 50 років господарювання дала можливість значно поліпшити стан лісів, у 1,6 раза збільшити їхню біомасу, оптимізувати ландшафт країни, зберегти її біорозмаїття».

Головний лісничий Любомир Лютак і лісничий  Лугівського лісництва Ігор козаровський турбуються про створення еталонних лісових резервів

Треба відзначити, що це не просто теоретичні розмірковування Ігоря Коляджина. Теорію він прагне застосовувати на практиці і в цьому спирається на підтримку колективу. Деякі лісничі, як, наприклад, Іван Сенів з Ілемлянського, налагодили прямий зв’язок з науковцями — під керівництвом науковців Національного лісотехнічного університету створили постійну лісонасіннєву ділянку на генетично-селекційній основі клена—явора. А в Спаському реалізували ідею лісничого Миколи Дичкевича щодо поліпшення якісного складу лісів — уже заклали чималу плантацію технічно цінних культур модрини, ільма, дуба червоного та черешні. Таких прикладів чимало. І свідчать вони про одне: там, де орієнтуються на нове, де сміливо запроваджують не лише кращий вітчизняний, а й світовий досвід, досягають успіхів у збереженні природного середовища, в охороні генетичного, видового, біологічного, ландшафтного розмаїття.

Від радощів до сліз — один крок

Де-де, а в горах таке справді можливе. Скільки лиха здатна принести, наприклад, повінь… У селі Лоп’янка ми їхали вздовж потічка на ймення Манівка.

— Погляньте, скільки води в ньому, — слухали розповідь лісничого Михайла Тріща. — Можна в мештах перейти і ніг не замочити. А влітку 2002-го за якусь мить набігла хмара, вперіщив дощ, і за годину село плавало у воді. Страшно було дивитися на Манівку. Стихія знищила 700 м дороги, 150 м підпірних стінок, вирвала з м’ясом чотири залізобетонні мости. Така сила води. Кажуть: вирубали Карпати, тому й паводки, повені. Погляньте навкруги, чи побачите десь на схилах галявину… Суцільний ліс — і так 10 км до межі з Долинським районом. Але дорогу стихійним явищам природи і найгустіша зелена стіна не перепинить. Це науково довели в цивілізованій Європі, де ніхто лісівників не звинувачує. У них немає таких мудрих політиків, як у нас… Окрім лісівничих робіт там ведеться будівництво гідротехнічних, інженерних споруд, на що в нашій державі зазвичай коштів не вистачає…

Ми проїхали вздовж русла потічка і ніде не побачили слідів стихії. Завдячуючи лісівникам — саме вони за кілька років відновили поруйноване. Лише мостів звели шість — залізобетонних і дерев’яних. В інших місцях, де залишила жахливі сліди липнева повінь 2008-го, теж залікували рани. В лісгоспі для відновлення та будівництва доріг, мостів створили спеціальну комплексну бригаду, яку очолив досвідчений майстер Олег Мартинів. Головна сила — екскаватор голландського виробництва на гусеничному ходу Є-215В, ним керує машиніст Василь Пилипів. 

Нещодавно в урочищі «Лази» Суходільського лісництва, очолюваного Ярославом Дранчуком, урочисто відкрили нову транспортну магістраль завдовжки 2,1 км, яку в рекордні терміни збудували за кошти держбюджету. Проклали її… в обхід села Суходіл, аби зберегти шляхи цього гірського поселення від руху багатотонних вантажівок і тракторів. Нині завершують роботи на ще одній ділянці завдовжки 2,3 км — уже за власні гроші. За п’ять років лісгосп здав в експлуатацію понад 10 км доріг, побудовані вони переважно за зароблені підприємством кошти. З держбюджету виділяється лише 6-7% на рік від потреби і спрямовується передусім на утримання лісової охорони та створення захисних насаджень.

— Господарська діяльність дає змогу підприємству на високому рівні вести лісівництво, — розповів головний лісничий Любомир Лютак. — У нас не трапляється такого, щоб допустили розрив між рубкою та залісенням, завжди вчасно справляємося з лісовідновленням, річні обсяги якого в межах 150—180 га, у тому числі 40—50 га природного поновлення.

…Соціально-економічні аспекти розвитку гірських районів, проблеми збалансованого використання природно-ресурсного потенціалу гір, запобігання стихійним явищам і ліквідація їхніх наслідків, збереження гірського біологічного та ландшафтного розмаїття нині перебувають у центрі уваги світової спільноти. Повсюдно наголос робиться на екологічно безпечних формах господарювання. Саме такий напрямок діяльності обрали і брошнівські господарі лісів, що тягнуться вздовж карпатських хребтів Аршиця, Магура, Круглий Верх, Сиглос.

Марія ЗАВОРОТНА,
Микола ПУГОВИЦЯ
для «Урядового кур’єра»