Схоже, деякі африканські країни знайшли дотепний спосіб поповнення власного бюджету. В один не для всіх прекрасний момент на судні, що заходить до африканського порту, виявляють партію забороненого вантажу, про який місцева влада чудово обізнана. Про те, що річ тут не у високій професійності африканських спецслужб, змушує замислитися подальший розвиток подій. Замість шукати і карати винних, тамтешній уряд... вимагає викуп за судно, затримане в порту.
Що нам, здавалося б, за діло до заморських шахраїв? Своїх вистачає. Та річ у тім, що заручниками таких оборудок стають українські моряки, які наймаються під різні прапори до різних судновласників.
Під арештом
«Ми з вами вперше маємо справу з новим різновидом піратства — державним, — каже голова спостережної ради фонду «Ассоль» Світлана Фабрикант. — Коли представники африканських країн підкидають чи просто завчасно отримують інформацію про наркотики чи якийсь заборонений вантаж і замість документального оформлення арешту, просто затримують екіпаж і вимагають викуп». Ця організація вже 6 років допомагає морякам, що потрапили у халепу за тисячі миль від Батьківщини. Тут намагаються врятувати 10 українських моряків, що перебувають радше в заручниках, ніж під арештом у Гвінеї.
Спочатку все було схоже на звичайний рейс. Контейнеровоз AS Сastor під прапором Маршаллових островів в іспанському порту Лас-Пальмасі взяв на борт два транзитні контейнери із Бразилії й мав доправити їх до гвінейського порту Конакрі. Моряки допрацьовували свій контракт і вже будували плани на літній відпочинок із сім’ями. Та у Конакрі на судно вже чекала поліція. В одному із бразильських контейнерів серед цукру відразу ж знайшли дві упаковки кокаїну загальною вагою 81 кілограм. Відразу ж заарештували капітана та старшого помічника. На судні двічі проводили тотальні обшуки. Уже двічі відбувалися засідання місцевого суду, але звинувачення морякам та операторові судна — німецькій компанії Alpha Shipmanagement так і не пред’явлено. Світлана Фабрикант каже, що вже є звернення до Інтерполу з приводу підозрілої поведінки гвінейської влади. Втім, навіть з огляду на те, що тут маємо справу не з підлаштованою, а з реальною контрабандою, морякам усе одно закинути нічого.
«Моряки працюють за контрактом, вони не обирають ні курсу, ні вантажу», — наголошує голова правління фонду «Ассоль» Ганна Муругова. Вона підкреслює, що контейнери у трюмі були розташовані так (двері до дверей), що ніхто із членів екіпажу не мав доступу до вантажу.
Хто поверне їх на рідну землю?
Тим часом екіпаж судна — 10 українців, 6 філіппінців та поляків — вже майже два місяці фактично перебувають у заручниках. Українець-капітан та філіппінець старпом — ув’язнені. Погані харчі та вода зле позначаються на здоров’ї моряків. Ще небезпечніші типові африканські інфекції — один із членів екіпажу вже захворів на малярію. А якщо додати ще й психологічний пресинг, що створює озброєна охорона на судні, і цілковиту невизначеність, і расистські настрої в тамтешній буцегарні (про них розповів капітан Станіслав Озарінський), то без перебільшення можна говорити й про загрозу життю моряків.
«Така ситуація мимоволі наводить на невтішний висновок, що таким поводженням їх намагаються змусити зізнатися у злочині, якого вони не скоїли, — каже дружина капітана Вікторія Озарінська. — Ми боїмося не дочекатися рідних з цього рейсу». Задля порятунку мореплавців ініціативна група звернулася до всіх причетних дипломатичних служб та міжнародних правозахисних організацій.
Ситуація ускладнюється тим, що Україна не має консульства у Гвінеї. Посол у Сенегалі (до його округу входить і Гвінея) і почесний консул у Гвінеї роблять усе, щоб допомогти морякам, але їхні можливості дуже обмежені фінансами. Ганна Муругова наголошує, що активніше мала б втрутитися у ситуацію і галузева профспілка, якій українські моряки платили внески. Активістка вважає, що профспілка мала б найняти адвоката, який захищав би інтереси екіпажу.
«У Гвінеї працює адвокат судновласника, — каже дружина моториста Світлана Варагян, — але ми побоюємося, що головним його завданням може бути звільнення судна. А про людей у цій ситуації просто забудуть». Щоб не забули, жінки моряків стукають в усі двері, за якими можна знайти підтримку. В найближчих планах — зустріч з німецьким судновласником та гвінейським послом у Києві.
Активістки кажуть, що попри численні проблеми, що звалилися на Україну останніми роками, повністю вдається зберігати налагоджені ще 6 років тому контакти з МЗС. А чекати дієво і наполегливо дружини українських моряків уміють, і вже не раз таке їхнє вміння було винагороджене довгоочікуваною зустріччю. Хай і цього разу вона не забариться.
Морські гастарбайтери
В Одесі зареєстровано 70 тисяч моряків. Від їхніх заробітків залежить добробут ледь не третини населення приморського міста. Після того як у перші роки незалежності було знищене найбільше в Європі Чорноморське морське пароплавство, майже всі вони працюють на іноземних судновласників. Здебільшого це дає змогу отримати значно більший прибуток, ніж той, на який вони могли б розраховувати на українському суходолі.
Однак робота їхня пов’язана з неабиякими ризиками. Вже кілька років до звичних техногенних та погодних небезпек додається й піратство. Кількість українських моряків, що побували в полоні африканських морських розбійників, сягає сотні. За статистикою, українські моряки потрапляють у халепу частіше від інших. Експерти пояснюють це тим, що через низький рівень життя в Україні наші моряки зголошуються працювати навіть і на безвідповідальних судновласників.
Ми в Google+