Не пам’ятаю, щоб нинішнього року наші Збройні сили зазнавали за добу таких великих втрат. І стає по-справжньому страшно: різні речники АТО на щоденних «традиційних брифінгах» уже привчили українців спокійно ковтати порції людського горя. Антитерористична операція забирає дедалі більше життів кращих синів та дочок нації (за заявою міністра оборони Степана Полторака у штаб-квартирі
НАТО, з початку 2016 р. на Донбасі загинули та отримали поранення 623 військовослужбовці ЗСУ), і кінця-краю їй не видно.
Усе це відбувається на фоні порожніх мінських балачок, в яких Україна має вигляд неповноцінного перемовника. Тому більшість громадян вже не лише говорять, а криком кричать про відмову від участі в цьому безглуздому проекті й про скидання важкого каменя з шиї України, який називається «ЛНР» та «ДНР». Зробити це можна, або ж відмовившись від окупованих Росією територій Луганської та Донецької областей (повністю заблокувавши їх та заборонивши переміщення в обидва боки людей, машин, товарів — усього, що «підгодовує» війну), або ж вибивши з Донбасу російських бандитів разом з місцевими найманцями-сепаратистами. Перший варіант (на думку німецької газети Bild) збереже життя тисячам українців, що можуть ще загинути на фронті, зекономить кошти для проведення запланованих Києвом реформ (до речі, день війни на сході України залежно від інтенсивності збройних зіткнень коштує, за різними підрахунками експертів, від 2 до 7 мільйонів доларів).
Окрім того, воювати за територію, на якій проживає значна частина «українців», котрі не люблять Україну, немає сенсу. Жителі терористичної організації «ЛНР», наприклад, безсоромно приїжджають до українського Біловодська по... українську пенсію і заявляють, що Київ повинен їм регулярно її платити, бо вони все життя працювали на Україну. При цьому знахабнілі колишні наші «співвітчизники» стверджують, що своїм життям на території ніким не визнаної «республіки» вони цілком задоволені.Тому німецьке видання робить висновок, що мінські угоди та будь-які вибори на території окупованого Донбасу — це безглуздя: Росія нині не лише повністю контролює окуповані райони Донецької та Луганської областей, а й керує ними, створивши у Москві «тіньовий уряд Донбасу» для надання «гуманітарної» підтримки потерпілим територіям цього регіону. До складу цього органу входять такі одіозні фігури РФ, як віце-прем’єр-міністр уряду Росії Дмитро Козак, заступник міністра економічного розвитку РФ Сергій Назаров, заступник міністра фінансів Росії Леонід Горнін.
Отже, відмовившись від окупованих Росією територій Донбасу, Україна може спрямувати всі свої зусилля на розв’язання інших нагальних загальнодержавних проблем. І таке рішення (на думку фахівців та експертів) має добрі перспективи. За приклад наводять Німеччину: після Другої світової війни ця країна стала єдиною на континенті, де спостерігався приріст населення. Бо етнічних німців-вигнанців (переважно зі Східної Європи) було більше, ніж тих громадян Німеччини, котрі загинули під час війни. Вимушені переселенці, гроші інвесторів та нові робочі руки впродовж короткого часу створили економічне диво і повністю змінили обличчя зруйнованої країни, яка стала толерантнішою, гнучкішою і, звичайно, багатшою.
Скажімо, переважно сільськогосподарська (до війни) Баварія внаслідок припливу висококваліфікованих німців із Чехословаччини зуміла стати індустріальним локомотивом усієї країни. Біженці-німці, які тут оселилися, намагалися якнайскоріше подолати злидні й на надані кошти компенсувати матеріальні збитки, яких вони зазнали у вигнанні. Вони почали створювати власний бізнес.
Наші біженці зі сходу України (а з Донецька та Луганська, завважте, виїхали здебільшого кращі представники тамтешнього населення, у тому числі й фахівці) про таку фінансову допомогу і мріяти не можуть: полишивши на окупованих територіях свої домівки та бізнес, вони поневіряються по Україні в пошуках заробітків. Звідси агресивний настрій у багатьох із них та зневіра.
Біженці зі сходу добре бачать, що від війни на Донбасі у неокупованій Україні дехто чудово наживається. Тому і не припиняються бойові дії в Луганській та Донецькій областях. Про це ж говорять і за кордоном: Стокгольмський інститут дослідження миру (SIPRI) оприлюднив нещодавно інформацію про те, що в 2015 р. Україна продала РФ — другому найбільшому нашому покупцеві — зброї на... 72 (!) мільйони доларів. Цей смертоносний товар, як стверджує SIPRI, агресор постачає і сьогодні сепаратистам (!) на схід України.
Якби таке сталося, наприклад, під час Другої світової війни, спритних ділків давно вже розстріляли б. А в нас усі живуть приспівуючи. Більше того, держконцерн «Укроборонпром» (до його складу входить компанія «Укрспецекспорт», яка й торгує зброєю) мав сміливість навіть похвалитися, що 2015 р. він отримав понад 1,6 мільярда гривень прибутку, тоді як позаторік сумарний чистий збиток концерну становив 348 мільйонів гривень. Якщо 112 підприємств, що входять до складу Укроборонпрому, почали так успішно працювати, то чому Харківський завод імені Малишева, наприклад, продає за кордон новітню українську розробку — танки «Оплот», які не ввійшли до оборонного замовлення для українського війська на 2016 рік? Генеральний директор концерну «Укроборонпром» Роман Романов на це сказав, що «наші Збройні сили цю техніку не замовили». Її (за повідомленням газети «Обозреватель») наприкінці травня 2016 р. Україна поставила в... Таїланд. Ще й третю (!) партію.
для «Урядового кур'єра»
Ми в Google+