24 лютого виповнюється рік із дня повномасштабного вторгнення рф на територію України. Прикордонна Сумщина зустріла ворога однією з перших. До початку квітня область перебувала під окупацією та в оточенні росіян. 

Як працювала Сумська обласна військова адміністрації в ті дні? Чим займалися держслужбовці апарату та інших структурних підрозділів ОВА? Про це і не тільки розповідає головний держслужбовець Сумщини — керівник апарату Сумської обласної державної — обласної військової адміністрації Ігор КАЛЬЧЕНКО, з яким зустрілися біля пам’ятника загиблим артилеристам, де відбувалися бої в перші дні війни.

— Ігорю Володимировичу, згадайте, будь ласка, той день, точніше, ранок 24 лютого.

— 24 лютого о 5 годині ранку мені надійшло смс з Офісу Президента. У повідомленні було лише два слова: «Колеги, війна». О 6.00 ми вже були в кабінеті голови Сумської облдержадміністрації. Керівництво ОДА, міської ради, силових структур обговорювало ситуацію, що склалася, і план дій.

Потім я зібрав апарат ОДА. Необхідно було дати доручення щодо секретних і важливих документів. Кожен з моїх працівників знає, що робити з ними в разі надзвичайної ситуації. Не вдаватимуся у процедуру, але всі виконували це завдання відповідно до посадових обов’язків: вивозили особові справи, палили ті, до яких у жодному разі не можна було допустити ворога. Закінчили роботу, вже коли росіяни увійшли в Суми.

— Доводиться чути нарікання, мовляв, усі виїхали, і жителі сам на сам залишилися з ворогами. Ви теж виїхали?

— Нещодавно після одного з моїх дописів у фейсбуці про війну дехто почав дорікати на кшталт: «Керівництва ОДА в Сумах не було? А де ви були?» Тож сьогодні тих, хто «не бачив, але все знає» або відпрацьовує чиєсь політичне замовлення, інформую, що я разом із дружиною і двомісячною дитиною залишився в Сумах. І зміг вивезти сім’ю лише в перші дні евакуації, а потім відразу повернувся додому, тому що необхідно було виконувати поточну роботу.

— Чим займалися працівники Сумської ОДА — ОВА після 24 лютого?

— Коли керівник Сумської обласної військової адміністрації із частиною заступників та радників відбув на запасний пункт управління, всю роботу з документами було покладено на наш апарат. І це не просто папери, а дуже необхідні документи, завдяки яким організовували роботу найважливіших галузей економіки в умовах воєнного часу.

Чомусь люди думають, що все само собою робилось і працювало. Це зовсім не так. Щоб втримати область в умовах воєнного часу, необхідно було розробляти чимало документів. І саме цим займалися. Це були розпорядження голови ОВА, наприклад про безперебійне функціонування галузей життєзабезпечення (електро-, газо-, водопостачання, зв’язок та телекомунікаційні послуги, робота соціальних і закладів охорони здоров’я, комунального транспорту, харчових та переробних підприємств), створення продовольчого резерву, гуманітарних штабів, встановлення комендантської години тощо. Також забезпечували зв’язок між органами державного управління і Сумською ОВА в умовах війни.

Працювати доводилося цілодобово навіть тоді, коли головними вулицями рідних Сум рухалися ворожі колони танків та БТР, а російська авіація руйнувала в області інфраструктуру. Працювали дистанційно, кожен у себе вдома.

Якщо говорити про роботу на посаді керівника апарату Сумської ОВА, то невимовно пишаюся своїми підлеглими. Фактично весь апарат залишився в Сумах. Я особисто обдзвонив кожного керівника, попередив, що всі працюємо з дому. Жоден не відмовився. Налагодили канали зв’язку і працювали: готували документи для нормальної життєдіяльності області в умовах воєнного часу. Бувало, готуємо документи, а за вікнами летить ворожий літак. Сідали якнайдалі від вікон і працювали.

Перехід від обласної державної адміністрації до військової адміністрації у нас був миттєвим. Тому що всі мобілізувалися і впоралися із завданнями на 100%.

Наприклад Андрій Білогрищенко, завідувач сектору господарського забезпечення апарату Сумської ОВА. Цей молодий хлопець щодня приходив у будівлю адміністрації. Стежив, щоб усі цінності були на місці. До речі, Андрій тепер може напевне сказати, хто був, а кого й близько не було у приміщенні обласної адміністрації. Він мав ключі від усіх дверей і допомагав нашим працівникам брати з кабінетів техніку, документи для роботи вдома. До речі, він відповідав за збереження прапорів України, міста Суми та Європейського Союзу на флагштоках біля приміщення ОДА та майдані Незалежності, контролював, щоб не з’явилися жодні триколори в центрі Сум.

Олег Солонар — заступник начальника відділу інформаційно-комп’ютерного забезпечення апарату Сумської ОВА. Без перебільшення, він герой. Свого часу перебував у зоні АТО, а з 24 лютого разом з іншими добровольцями захищав Суми. Разом з побратимами з «коктейлями молотова» й автоматами захоплював техніку ворога, брав полонених. У Токарях, наприклад, хлопці затримали танковий екіпаж, в якому з-поміж солдатів виявився герой росії.

Як розповів сам Олег, війна справді об’єднала сумчан. Адже серед його побратимів були мирні жителі — підприємці, працівник заводу, системний адміністратор і директор СТО. Хлопці були готові жертвувати життями задля перемоги.

Знаю й інших співробітників адміністрації, які залишилися в Сумах і працювали під час оточення міста і області. Це представники соціального захисту, які працювали в гуманітарних штабах. До речі, вони першими приїхали після ворожих ударів у Сумах на Веретинівці до геріатричного пансіонату і спільно з керівництвом міської ради шукали плівку, щоб залатати вибиті вікна. Це і працівники департаменту інформаційної діяльності, які разом із працівниками ЗМІ, не виїжджаючи із Сум, майже без сну в цілодобовому режимі робили все, щоб люди отримували актуальну інформацію.

Хочу подякувати керівникам та працівникам районних військових адміністрацій, головам громад, волонтерам, громадським активістам — усім, хто долучився до захисту Сумщини й наших жителів рік тому. Війна об’єднала нас усіх. Ми залучали рідних, друзів, знайомих до роботи агентами на користь України. Були чати, в які звичайні жителі Сумщини повідомляли про місця перебування ворога, колони танків та іншої російської техніки. А потім вже ці дані передавали військовим.

Прицільні удари «байрактарами», авіацією, рейди партизанів — це все було можливим завдяки спільній роботі всіх жителів Сумщини. І наші держслужбовці відігравали в цьому не останню роль. Вони не вважають себе героями, просто захищали тоді свою область, місто, свій дім. Як і кожен із нас.

— Після повномасштабного вторгнення люди боялися, що залишилися сам на сам зі своїми проблемами.

— Це не так. Хоч робота в Сумській ОВА забирала майже весь час, я розумів, що люди, як ніколи, потребували допомоги. Зокрема й військові. Орієнтовно із середини березня періодично долучався до роботи гуманітарних штабів. Допомагали військовим, людям похилого віку, особам з інвалідністю, вихованцям інтернатних закладів, багатодітним родинам тощо.

До речі, військовим допомагали з перших днів. Ми не розпорошувалися на всіх, а підтримували тих, хто в Сумах взяв до рук зброю і за покликом серця йшов воювати. Цих людей неофіційно називають Sumy Defense. Вони колишні співробітники спецслужб, військові. Але серед них були і цивільні небайдужі, які тепер воюють не гірше, ніж професійні військові. Це справді круті хлопці, які з перших днів війни взяли все необхідне в рюкзаки, автомати в руки й пішли в бій, знищували росіян у всій області. Ця бойова група з перших днів війни завдавала серйозних уражень ворогові, який перебував на території Сумщини. Вони першими взяли в полон 23 російські солдати в селі Стеблянки Лебединської громади Сумського району.

До речі, із квітня цих людей зарахували до Сил спеціальних операцій. Нині вони офіційні військові, виконують бойові завдання на лінії фронту і в тилу ворога. Якось їхній командир казав: «Сили спеціальних операцій не можуть бути без діла. Вони або на завданні, або на тренуванні. Навіть відпочивають  тільки тоді, коли тренуються».

— А чим саме допомагали військовим?

— Я не мільйонер, та й серед тих, із ким підтримував військових, олігархів немає. Тому допомагали всім, чим могли: десь фінансово, десь із юридично правильним оформленням зброї, навіть із розвідданими в перші дні оточення Сумщини. І тепер допомагаємо саме цій бойовій групі. Домовляємося з бізнесом та небайдужими людьми, щоб військові отримували зброю, автомобілі, спорядження тощо.

— Незабаром можливий ще один наступ, зокрема на Сумщину.

— 24 лютого, коли росіяни зайшли на нашу землю, ми знали, хто ворог. На жаль, нині, крім ворога зовнішнього, є певні внутрішні сили, які воліють грати в якісь політичні ігри, звинувачуючи всю систему виконавчої влади і всіх держслужбовців у корупції, втечі тощо. Ні для кого не секрет, що нині розслідують кримінальні провадження, в яких фігурують працівники ОВА. Саме суд має встановити, чи винні ці люди в тому, в чому їх підозрюють. А держслужбовці Сумської ОВА, як ніхто, зацікавлені, щоб у їхніх лавах не було корупціонерів, щоб система виконавчої влади була прозорою і чесною.

У Сумській обласній військовій та районних державних адміністраціях назагал працюють понад 1100 осіб. І більшість з них отримують заробітну плату, трохи вищу за мінімальну, тож не випадає говорити про якісь матеріальні вигоди чи переваги. Ми не герої, але в очі дивитися людям нам не соромно.

А щодо наступу… Ми обстояли область рік тому, але війна, на жаль, не закінчилася. Нині надзвичайно важливо об’єднатися і разом працювати на нашу перемогу.

 Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Ігор КАЛЬЧЕНКО. Народився 14 березня 1989 року в Сумах. Закінчив Українську академію банківської справи НБУ за спеціальністю «правознавство», кваліфікація «магістр із права». Працював на різних посадах у Сумській міській раді, із січня 2020-го — керівник апарату Сумської ОДА, нині ОДА — ОВА. Нагороджений Грамотою Верховної Ради України.