У Миколаївському обласному краєзнавчому музеї відкрилася виставка «Німці Миколаївщини: історія та сучасність», яка відображає історію, культуру, побут німців і присвячена 20-річчю заснування товариства «Відергебурт». В експозиції представлені матеріали та документи родин німців, які жили і працювали на території нинішньої Миколаївщини, атрибути їхнього життя — предмети побуту, одяг, книги, музичні інструменти, меблі, фотографії із сімейних альбомів тощо.
Як відомо, німці почали заселяти Російську імперію після того, як у 1762 році імператриця Катерина ІІ підписала маніфест, яким дозволила всім іноземцям «в імперію нашу в’їжджати і селитися, де тільки побажають». Перший потік переселенців влаштувався в Поволжі. А на початку XIX століття спостерігається приплив колоністів у Новоросію, Причорномор’я, Бессарабію, Крим, на Кавказ.
Карлсруе, Ландау, Гальбштадт, Катериненталь — такими назвами рясніла карта Миколаївщини на початку XІX століття. У 1809 році іммігранти з німецьких земель Баден, Вюртемберг, Пфальц й інших заснували Березанську колонію, що розташувалася в районі річки Березань. Спочатку з’явилося 12 поселень, згодом їх чисельність збільшилася вчетверо. Це колонії Ландау, Ватерлоо, Катериненталь, Карлсруе, Шпейєр, Зульц та інші.
Перші десятиліття колоністи боролися за своє виживання, а потім піднесли економіку поселень до рівня кращих в Росії. Німці Миколаївщини були дбайливими господарями — хліборобами, вмілими ремісниками і фабрикантами. Вони будували заводи і школи, церкви і театри. Однак усі 200 років життя німців було нелегким, а в окремі роки — особливо суворим.
Одну з таких історій розповіли сестри Гейдт, які походять від давнього німецького роду. Їхні предки переїхали з Німеччини та оселилися в поселенні Зульц. Згодом переїхали до Миколаєва. А під час Другої світової війни сім’ю насильно вивезли до Німеччини. Втім, опинившись в американському секторі, Гейдти не побажали залишатися на історичній батьківщині і повернулися в Україну. Як розповідають жінки, з німецьким прізвищем жити було нелегко, вони відчували негативне до себе ставлення та образи. Але й досі вони пишаються історією своєї родини та з теплотою згадують свого батька, талановиту і працьовиту людину, Зігфрида Гейдта. А поселення Зульц не збереглося, на його місці розташований Широколанівський військовий полігон. До музею сестри передали кларнет батька, родинні фотографії, предмети побуту.
Є на виставці й досить солідний експонат — шафа для одягу німецької родини, зроблена на початку XX століття. Її передав син жінки, яка довгий час працювала в німецькій родині. На знак вдячності працівниці подарували шафу.
Завідуюча відділом етнографії обласного краєзнавчого музею Світлана Романенко підтвердила, що «виставка заснована на матеріалах, які зберігаються у фондах музею, а також на матеріалах, які з радістю надали німецькі родини. Тут демонструються предмети родин Шардт, Пазен, Кагейт. Крім того, у нас налагоджені дружні стосунки з нашими земляками, які проживають у Німеччині. Вперше на виставці демонструємо записи пісень, які надіслав Іван Іванович Вільгельм, документи і фотографії, які надала родина Зонненштуль, і багато іншого.
Виступаючи на відкритті виставки, голова Миколаївського товариства німців України «Відергебурт» Ігор Майснер зазначив, що товариство спільно з фахівцями, істориками-краєзнавцями підготувало низку книжок про історію та культуру німців, видало фотоальбом з німецькими архітектурними об’єктами, які збереглися на території Миколаївщини. Особлива гордість товариства — створення документального фільму про історію німецьких колоній на території Миколаївської області під назвою «Батьківщина, яка була».
«Нині в області проживає 1200 осіб німецької національності, — зазначив Ігор Майснер. — Мета нашого товариства — не тільки сприяння національному і духовному відродженню німців, а й донесення правдивої інформації про історію німців, їх внесок у господарство і культуру Миколаївщини».
Відвідала виставку і гостя з Німеччини Світлана Кречмар. З’ясувалося, що вона народилася та виросла в Миколаєві, а нині — президент німецького міста Фленсбург. Жінка зазначила, що їй дуже приємно бувати на батьківщині і вона сподівається на зміцнення зв’язків між Миколаєвом та Фленсбургом, між Україною та Німеччиною.
Ми в Google+