Полицям українських магазинів нині не бракує вітчизняної молочної продукції. Її різноманітний асортимент милує око покупця, який навряд чи переймається тим, що кількість поголів’я великої рогатої худоби зменшується і завтра наш ринок ризикує залишитися без молока. Селяни, які утримують корів, змушені їх вирізати через низькі закупівельні ціни на молоко, високі тарифи на електроенергію та інші чинники. І це при тому, що понад 70% молока в Україні виробляють саме в домогосподарствах населення. Отже, вони — основний виробник і постачальник молока на ринок України.
Тривожні тенденції
За даними Мінагрополітики України, 50% валової сільгосппродукції формують дрібні господарства. До того ж значну частину валового виробництва молока забезпечують господарства, які утримують лише одну корову. Офіційна статистика показує тенденції значного скорочення обсягів надходжень молока на переробні підприємства. Із 270 молокопереробних підприємств України вже 35 узагалі не працюють з молоком, яке виробляють господарства населення. У 2015 році із 8 мільйонів тонн молока, яке виробляє населення, на промислову переробку потрапило менш ніж 1,7 мільйона, або 20%. А 6,2 мільйона тонн (80%) залишається на внутрішньому ринку без переробки. Якість молока, яке надходить від населення, вкрай низька: всього 0,1%! має вищий ∂атунок, 9% — перший, а решта — другий ∂атунок або взагалі не∂атункове. Понад 50% молока купують неохолодженим.
«Важливий чинник — наявність земельних ділянок у власності домогосподарств. Адже для того, щоб утримувати ВРХ, на голову має бути щонайменше один гектар. Спостерігаємо чітку тенденцію: якщо в господарстві припадає менше одного гектара землі, то менш ніж 20% з них утримують худобу. Якщо у власності понад гектар, 90% займаються тваринництвом і утримують ВРХ», — зазначає заступник директора департаменту тваринництва Міністерства аграрної політики та продовольства України Олена Альшанова.
За розрахунками (станом на початок 2015 року) Інституту тваринництва НААН України (Харків), у структурі середньої собівартості виробництва 1 тонни молока в господарствах населення 43% — це кормова база. Собівартість тонни молока — 4150 гривень.
«Якщо переробники закуповують у населення молоко за ціною нижчою ніж 4 гривні, господарства вже не вмотивовані виробляти молоко. Ось одна з тих причин, які призвели до нинішньої ситуації. Загалом ключові проблеми на ринку молока в Україні нині — це брак якісної сировини для переробних підприємств, нестача ринків збуту продукції, низька технологічність виробництва, зменшення внутрішнього споживання, неструктуроване виробництво й те, що у нас немає кооперації», — підсумовує Олена Альшанова.
Європейським стандартам відповідає майже 30% українського молока, тому про потужний експорт вітчизняної молочної продукції в ЄС наразі не йдеться.
У структурі українського ринку 72% молока виробляють в індивідуальних господарствах, де утримують менш ніж п’ять корів. «Вони виробляють молоко переважно другого гатунку, понад половина його — несортове, — наголошує директор департаменту закупівель компанії «Данон» в Україні Ірина Кухтіна. — Низька якість через ручне доїння, тому що під час перевезення й на місці молоко не охолоджують. Узимку його мало, тож дефіцит продукту на ринку спонукає місцевих переробників купувати будь-яку білу рідину. У родинах, де тримають 1—2 корови, молоко не є основним джерелом доходу, тому господарі не зацікавлені вкладати кошти в якість і гігієну».
Розбудова сімейних ферм у складі молочарських кооперативів — один із шляхів сприяння розвитку молочної галузі. Досвід запроваджених на Дніпропетровщині спільних міжнародних проектів, спрямованих на розвиток сімейних ферм у складі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, показав, що саме у цих господарствах вищі і якість молока, і продуктивність корів. Адже за якістю молока тут ретельно стежать на всіх етапах виробництва. В кооперативах та на сімейних фермах, обладнаних сучасними системами доїння й утримання худоби, працюють молокопункти з охолоджувачами і міні-лабораторіями якості. В ці молокопункти щоденно здають молоко й інші жителі села (за умови, якщо воно відповідає всім нормам). Продукцію поставляють переробнику, який доплачує фермерам за якість.
Є на кого рівнятися
Нещодавно на Дніпропетровщині відбулася міжнародна конференція, на якій порушували питання розвитку дрібних виробників і сімейних ферм. Цю подію висвітлено у статті «Міні-ферми нині в тренді» («УК» №89 за 13 травня 2016 року). На конференції начальник відділу реформування, підприємництва і малих форм господарювання Міністерства сільського господарства Білорусі Олександр Казакевич зазначив: у Білорусі тільки 0,5% молока здають одноосібники. Але є молочні господарства і великі сімейні ферми, які можна об’єднати за таким принципом кооперації, як в Україні, тож її досвід цікавий.
На відміну від нашої країни, сусіди ще не мають спеціального законодавства про сільськогосподарські кооперативи. А утворені кооперативи працюють за загальним цивільним законодавством. «У нас таких кооперативів шість на республіку: три бджолярські, один овочівницький, один універсальний. А в молочному скотарстві зареєстровано одну сімейну ферму як пілотний проект. У ній п’ять членів кооперативу, 50 корів. Тепер хочемо узаконити діяльність таких сільгоспкооперативів, щоб зрушити це питання», — каже білоруський гість.
А ось у Франції молочна галузь, навпаки, грунтується на розвитку сімейних ферм. Як це організовано в країні, яка виробляє 20% усього європейського молока і посідає 8-ме місце у світі та друге в Європі за виробництвом молока, розповів радник з питань сільського господарства Посольства Франції в Україні Ніколя Перан.
«У Франції держава сприяє гармонічному розвитку сімейних ферм, — зазначив він. — Цей процес розпочався ще 60 років тому. Нині молочне виробництво у нас — це ключова галузь, яка дає 27,2 мільярда євро прибутку. Це 1040 мільйонів щорічних інвестицій, 250 тисяч робочих місць, 1200 переробних компаній. 40% виробленого молока Франція експортує, дві третини — в ЄС. Ми найбільші споживачі сиру і масла — француз з’їдає 12 кілограмів сиру на рік. Маємо багато молочних ферм, 70 тисяч яких постачають молоко. В них утримують 3,69 мільйона корів».
Типова французька ферма — це в середньому 52 молочні корови, 330 тисяч літрів молока на рік, 92 гектари землі, зокрема 32 гектари пасовищ, 16 гектарів — під кукурудзою. Французька корова дає майже 30 літрів молока за день, 6800 літрів — щорічно. Наприкінці 60-х років минулого століття у Франції запровадили правила оплати за молоко відповідно до якості. Ця система довела свою ефективність. Кооперативи забезпечують 54% продукції, решту — приватні компанії. 1,9% молока — органічне, і воно стає дедалі популярнішим. У кооперативах 45 тисяч членів-виробників, товарообіг становить 10,5 мільярда євро. Частка кооперативної продукції на ринку: 66% — молоко, 53% — сухе молоко, 51% — масло, 43% — сири.
У Франції діють сільськогосподарська палата, науково-дослідні установи, які допомагають фермерам, консультують їх. По всій країні також працює мережа навчальних центрів і шкіл, де для фермерів проводяться тренінги. Малі виробники можуть розраховувати на державні гранти і субсидії для придбання обладнання. Розвиток сільської місцевості підтримує Європейський фонд розвитку. Європарламент додатково фінансує програми, спрямовані на відповідне утримання тварин, захист довкілля і водних ресурсів.
Верховна Рада України 31 березня 2016 року ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств» (№1599 від 23.12.2014), який спрощує процес створення сімейних ферм і надає їм статус сільгоспвиробника. Цей закон ухвалено завдяки багаторічній півпраці сільських громад, влади, бізнесу та організацій міжнародної технічної допомоги щодо розвитку сімейної кооперації в Україні.
Торік уряд затвердив Концепцію розвитку сільських територій. Відповідно до неї місцеві органи влади мають розробити концепції розвитку з планом конкретних заходів на два роки у кожному регіоні. Також розроблено проект Концепції реформування Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, який передбачає створення агенції з підтримки малих сільгоспвиробників. Уряд започаткував і проведення регіональних тренінгів стосовно малого і середнього підприємництва на селі.
Що ще необхідно зробити? Як констатує Олена Альшанова, слід внести зміни до законодавства про кооперацію і передбачити опції щодо діяльності та заснування сільськогосподарських виробничих кооперативів. Пропонується також поновити статус неприбутковості для СОК. Адже якість молока, яке збирають кооперативи, значно вища. Є й такі, які досягають якості молока екстракласу.
ДОВІДКА «УК»
Із держбюджету надано 50 мільйонів гривень для дрібних фермерських господарств на придбання племінної худоби або худоби з високопродуктивних стад для відтворення поголів’я: 12 тисяч гривень за нетель або корову, 2400 — за свиню вітчизняної селекції, 2 тисячі за вівцю та барана. По цю держпідтримку селянам слід звертатися в обласні департаменти агропромислового розвитку.
Ми в Google+