Ще 13 вересня минулого року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Про схвалення Концепції розвитку фермерських господарств та сільськогосподарської кооперації на 2018 — 2020 роки». Цей документ було підготовлено Мінагрополітики в тісній співпраці з Асоціацією фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ) і спрямовано на створення організаційних, правових та фінансових передумов для розвитку фермерських господарств та сільськогосподарських кооперативів, поліпшення матеріально-фінансового становища сільського населення.

«Липові» господарства

На виконання цієї концепції в бюджеті-2018 передбачено 1 мільярд 43 мільйони гривень на підтримку фермерів. Питання, як їх буде використано, адже порядок розподілу цих коштів і досі не затверджено. На це сподівалися до кінця січня, але нічого не відбулося. А коли відбудеться? Крім того, фермери побоюються, що їхніх пропозицій не буде враховано, а розподіл бюджетних коштів здійснюватимуть за іншою, менш бажаною схемою.

І для таких побоювань є підстави. Звернімо увагу: в Асоціації фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ) налічують 34 тисячі фермерських господарств, тоді як за даними Держстату станом на 1 січня 2018 року їх 45 тисяч.

Звідки така різниця? Мабуть, від того, що фермерська асоціація враховує лише реально працюючих фермерів, а статистика — усіх, хто назвався фермером задля отримання державної допомоги. Наприклад, є тривожний сигнал із Черкас: там на обласній конференції АФЗУ голова обласної асоціації депутат облради Віктор Гончаренко зауважив, що нині при кожному агрохолдингу створюють «липові» фермерські господарства, які тут-таки об’єднуються в кооперативи. На думку депутата, саме таким «фермерам» і перепаде левова частка обіцяної державної допомоги. І такі випадки не обмежуються однією областю.

Президент АФЗУ Іван Томич теж зауважує: частину кооперативів створюють не як об’єднання сільгоспвиробників, а як дочірні структури тих самих агрохолдингів. За статистикою, у нас сільськогосподарських кооперативів (і виробничих, і обслуговуючих) приблизно дві тисячі, тих і тих майже порівну. Якщо їх так багато, чому вони займають таку мізерну частину ринку, приблизно два-три відсотки?

Тому, що значну їх частину створено при агрохолдингах, по суті це додатковий ланцюжок у їхньому бізнесі. Тож доходи таких кооперативів і вироблена ними продукція ідуть самому холдингу, тому й виходить, що кооперативи нібито є, а користі від них наче й нема. Тобто вони фактично займають ту саму частку ринку, що й самі агрохолдинги, це не є розподіл ринку і конкуренція, як у розвинених країнах.

Концепція —  не програма

Чи може змінити ситуацію Концепція розвитку фермерських господарств? Найперше: концепція — не програма, є принципова різниця. Якщо концепція — просто оголошення про наміри, то програма — це точний план реалізації заходів, спрямованих на певну мету, із зазначенням виконавців і термінів виконання.

Таку програму розробили в АФЗУ, вона передбачає за три роки довести чисельність фермерських господарств до 250 тисяч. На виконання цієї програми представники фермерів вирахували необхідне фінансове забезпечення. Чотири місяці пропозиції обговорювали на нарадах із фермерською спільнотою в областях.

Наприклад, запропонували підтримку новостворених сімейних фермерських господарств — 1,5 тисячі гривень на гектар нового фермерського господарства три роки поспіль. До 20 тисяч щорічно мало б скеровуватися на придбання насіння та посадкового матеріалу, 100 мільйонів на підтримку створення кооперативів. Окремим напрямом визначали підтримку тваринництва в малих господарствах: 5 тисяч на корову, 24 тисячі на придбання нетелі. Міністерство погодилося з пропозиціями фермерів, але...

З ніг на голову

Як повідомили ЗМІ, 16 січня відбулася закрита зустріч Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з керівництвом Мінагрополітики,  державних банків та народними депутатами для обговорення робочого механізму розподілу бюджетних дотацій для АПК. Цей робочий механізм начебто збиралися оприлюднити 19 січня — не оприлюднили. Втім, деяка інформація з того, про що йшлося на нараді, таки просочилася.

За словами Івана Томича, позицію Прем’єра і першого заступника міністра аграрної політики Максима Мартинюка, що підтримували фермерів, піддали масованій атаці народні депутати — ставленики олігархів, які мали тут особистий інте­рес. Вони запропонували мільярд, наданий з бюджету на підтримку фермерства, розподілити так: 500 мільйонів — на здешевлення кредитів (із них 100 мільйонів — для новостворених фермерських господарств; 205  мільйонів — компенсація вартості сільгосптехніки та обладнання вітчизняного виробництва; 90 мільйонів — компенсація вартості насіння; 100 мільйонів — фінансова підтримка обслуговуючих кооперативів; 5 мільйонів — компенсація вартості дорадчих послуг).

Одразу постає питання: які такі відсотки за кредитами, хто ж дасть кредит новоствореному підприємству, якщо воно ще нічого не має? Давати кредит без застави може лише держава, жоден комерційний банк на це не піде, але тоді мало б ітися про суми, надані на саме кредитування, а не на відсотки!

Або: що це за компенсація вартості придбаної сільгосптехніки? Невже мало того мільярда, що закладено в іншій статті бюджету на цю саму мету? До того ж і грошей у новоствореного фермера поки що нема, відповідно, нічого він не купить. То яка це підтримка?

Виманити селянина з «тіні»

Ситуацію, що складається, голова ради президії Союзу учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, народний депутат України I — IV скликань Іван Заєць прокоментував так: Якщо в згаданій концепції ми говоримо, що треба наростити кількість фермерських господарств, підтримувати новостворені господарства, то цю політику реалізовано не буде.

 Крім того, люди бояться реєструвати новостворені господарства, бо їх лякають складнощі податкової системи та перевірки. І ко­оперативів остерігаються, але причина — зовсім не менталітет, як стверджують деякі чиновники. Селяни бояться об’єднуватися в кооперативи, щоб не довелося декларувати свої доходи і не втратити всілякі субсидії та соціальні допомоги. Через це багато хто воліє господарювати собі тихесенько в «тіні» і продавати вирощене неофіційним перекупникам.

Хто від цього втрачає? Передусім бюджет, бо недоотримує доходів. Але ж втрачають насправді і селяни, бо «тіньові» перекупники занижують закупівельні ціни — за секретність, так би мовити.

Тому, вважає Іван Заєць, держава мала б розробити правовий механізм, який дасть змогу виманити цих людей з «тіні». Коли людина побачить, що працювати відкрито і не здавати свою продукцію за безцінь вигідніше, вона піде в легальний бізнес. Але під час цього переходу людей треба підтримати.

Щоправда, надія є: представник профільного міністерства повідомив нам, нібито вже наступного тижня готовий порядок розподілу коштів буде подано на затвердження Кабінету Міністрів. У якому вигляді він звідти вийде — питання інше. Як заявив кореспондентові «УК» в. о. генерального директора Асоціації фермерів та приватних землевласників України Микола Стрижак, фермери домагатимуться затвердження не будь-якого порядку розподілу, а саме того, який вони запропонували. Також колишній фермер і віце-президент АФЗУ, а нині заступник міністра АПК Віктор Шеремета запевнив, що буде прийнято порядок розподілу коштів на підтримку фермерів, вироблений ними ж самими.

ПРЯМА МОВА

Іван ЗАЄЦЬ,
Голова ради президії Союзу учасників
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів:

 — У нас склалася дика організаційна структура виробництва на первинному рівні. На одному полюсі — особисте селянське господарство, яке взагалі не є товарним, а лише формою зайнятості, на іншому полюсі — холдинги. Вони спеціалізуються на дуже вузькому асортименті продукції, їм не потрібні кооперація, переробка, їхнє виробництво має суто сировинний характер. Тим часом за європейською моделлю переробка створює значну додану вартість, яка не тільки залишається у малих виробників, а й іде на розвиток територій. Нині Україна рухається не європейським шляхом.