Із початку повномасштабного вторгнення росії Кластер ООН з питань житла та непродовольчих товарів в Україні забезпечив гуманітарну допомогу та прихисток для 1,6 мільйона українців. Про те, яку саме допомогу надають, де та як її отримати, а також про пріоритети роботи розповів Укрінформу Джон ВЕЙН, координатор Кластера з питань житла та непродовольчих товарів в Україні, що займається гуманітарними місіями у всьому світі вже понад 30 років. Команда кластера добре розуміється на потребах українців під час війни. Наш співрозмовник і сам неодноразово став свідком масованих ракетних атак ворога, забезпечуючи екстрений прихисток потерпілим українцям у Дніпрі.

— Які основні напрями діяльності Кластера ООН з питань житла та непродовольчих товарів в Україні?

— Передовсім слід пояснити, що таке кластер ООН. Систему кластерів було розроблено ще 2005 року після чергової світової кризи, під час якої забезпечення гуманітарною допомогою пройшло не дуже вдало. Я був тоді у Шрі­Ланці, яка оговтувалася після цунамі у 2004 році, і координація гуманітарної діяльності там відбувалася досить складно, бо існувала велика конкуренція за проєкти між підрозділами організації, а координація між донорами та партнерами була неефективною, — це був хаос. Тому в межах процесу реформування гуманітарної сфери в грудні 2005 року в ООН запровадили кластерну систему, яка була покликана розв’язати проблему нестачі секторальної координації та покращити технічну підтримку і підзвітність гуманітарного реагування.

Дванадцять секторів було об’єднано у кластери (або, як ми називаємо, агентства), зокрема й наш — Кластер житла та непродовольчих товарів. Ця система працює в Україні вже кілька років, і безпосередньо перед повномасштабним російським вторгненням ми були в процесі передачі нашої діяльності уряду України. Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, кластерну систему довелося реанімувати, щоб забезпечити ефективнішу координацію та технічну підтримку.

— Розкажіть докладніше про проєкти, які реалізовує ваш підрозділ в Україні з початку повномасштабного вторгнення росії.

— Основними напрямами діяльності Кластера з питань житла та непродовольчих товарів є оцінка потреб цивільних громадян, підтримка й надання послуг, планування та розроблення стратегій, моніторинг та оцінка ефективності, розбудова національної спроможності з питань житла та непродовольчих товарів, а також пошук донорських коштів на ці завдання. Наприклад, на 2023 рік згідно з планом для гуманітарного реагування ми виявили 8,3 мільйона людей в Україні, які потребують допомоги та притулку.

Цього року ми плануємо допомогти 3,3 мільйона українців, а наш кошторис на всі ці заходи становить 525 мільйонів доларів. На сьогодні кластер надав допомогу 1,6 мільйона людей, зібравши 145 мільйонів доларів, тобто приблизно 27% необхідного фінансування.

Загалом процес надання постраждалим житла має три складові. Перша —  сам притулок, помешкання може бути збірною конструкцією, наявною будівлею або ж навіть тимчасовим наметом. Можливість готувати їжу, спати й відносно комфортно жити в цій будівлі — другий компонент. А третій компонент — забезпечення соціальних сервісів (охорона здоров’я, освіта, інфраструктура, транспорт).

— А що таке непродовольчі товари?

— Це забезпечення людей речами першої необхідності для нормального життя. У нас є технічна робоча група, яка займається розробленням складових для відповідних наборів. Наприклад, побутовий набір складається з предметів для приготування їжі — сковорідок, каструль тощо, а також спальних матраців, ковдр та предметів гігієни — ось що ми маємо на увазі, говорячи про непродовольчі товари. Ці речі об’єднані в набори, які ми разом із партнерами закуповуємо, наші співробітники розфасовують, а потім за потреби розподіляють між постраждалими.

У нас є набори непродовольчих товарів на зиму, які допоможуть людям пережити холод та дефіцит електроенергії. Кластер формує набори, консультуючись із нашими партнерами та технічною робочою групою, а наша команда займається розробленням специфікацій для цих речей і вивчає ціни для їх закупівлі. Загалом непродовольчі товари — це речі, необхідні для більш­менш комфортного тимчасового перебування у прихистках людей, що втратили домівку через війну.

— А як щодо проєктів з надання тимчасового житла?

— Допомога із прихистком людям, що потрапили в кризу, складається із заходів, спрямованих на оперативне надання їм притулку та облаштування одразу після надзвичайної події. Скажімо, був напад на місто і сотні будинків пошкоджено. Тож ми розробили набори для екстреного ремонту житла, в які входять будівельна плівка, матеріали для настилу, цвяхи та дерев’яні дошки. Ці набори заздалегідь є в місцях потенційної потреби для швидкого їх розповсюдження, щоб люди мали належний притулок одразу після атаки.

Крім того, ми проводимо легкий ремонт будинків, який складається з ремонту дахів та вікон, вартістю від 1,5 тисячі до 2,5 тисячі доларів, і середній ремонт — від 2,5 тисячі до 4 тисяч доларів. Якщо пошкодження оселі значні, проводимо серйозніший ремонт, який передбачає структурну підтримку конструкцій та коштує дорожче — від 5 тисяч до 15 тисяч доларів.

Агентство також займається будівництвом модульних будинків, тобто збірним житлом. Це готові конструкції з мінімальними стандартами, де витримані рекомендації щодо вартості та необхідної площі на одну людину (так звані стандарти SPHERE). Кілька десятків таких модульних будинків нині збудовано нашими зусиллями та надано українцям, чиї домівки зруйновано вщент. Однак модульне житло дороге, тому воно не є нашим першочерговим пріоритетом. Як правило, модульний будинок коштує приблизно 20 тисяч доларів, і проживання у модульному містечку в результаті часто викликає залежність від цього прихистку. Люди, що там мешкають, починають залежати від підтримки та сервісів, які надають благодійники, і цю залежність потім важко подолати. Сталість життєвих умов має важливе значення, так само як і доступ до соціальних послуг. Жителі таких містечок мають отримати доступ до інфраструктури, медичних послуг, системи освіти і цим мають завчасно опікуватися місцеві громади та органи влади.

Один з інших варіантів надання допомоги — оренда житла. Кластер допомагає українцям орендувати житло, фінансуючи орендну плату за період до шести місяців, якщо, наприклад, будинок було вщент зруйновано. Далі люди повинні знаходити можливість забезпечити себе самостійно.

Кластер також працює з колективними центрами прихистку, як правило, це школи, хостели та всілякі гуртожитки. Ми переобладнуємо будівлі для комфортного перебування там людей, які опинилися у кризовій ситуації. Торік наша команда відремонтувала багато таких колективних центрів для розміщення внутрішньо переміщених осіб під час війни.

— Як визначаєте, кому допомогти передовсім?

— За нашими підрахунками, як я вже казав, потребують притулку або підтримки кластера 8,3 мільйона українців. На жаль, ми не всім можемо допомогти, тож визначаємо найбільш вразливі категорії й встановлюємо, хто найбільше потребує такої підтримки. Допомога одиноким людям, особам похилого віку та сім’ям з неповносправними членами — ось наш пріоритет. У визначенні бенефіціарів допомоги агентство дуже тісно співпрацює з місцевою владою, яка знає свою громаду та може поділитися відповідними списками вразливих категорій громадян із нашими центрами.

— У яких регіонах діяльність кластера найбільш представлена?

— Ми активно працюємо на сході України. У нас є чотири хаби з питань житла: національний хаб — тут, у Києві; східний — у Дніпрі, центральний — у Вінниці, а західний — у Львові.

Хаб на сході насамперед має реагувати на надзвичайні ситуації, пов’язані з наданням оперативного притулку. Найпопулярніші наші послуги там — надання наборів непродовольчих товарів, наборів для екстреного укриття, а також легкий ремонт житла. У центрі та на заході країни — більше проєктів облаштування колективних центрів, де перебувають тимчасово переміщені особи. Наше агентство ремонтує приміщення для таких центрів та допомагає з орендою житла. Звісно, це різне реагування, але основну увагу ми приділяємо прифронтовим регіонам на сході.

— Наступна зима може бути дуже важкою для України. Як ООН збирається допомагати та підтримувати українців у зимовий період?

— Минулого місяця спеціальна робоча група разом з нашими партнерами працювала над підготовкою до зими, розробляли рекомендації щодо зимового періоду та допомоги для приблизно мільйона українців. За нашими оцінками, на ці заходи необхідно 200 мільйонів доларів США. Створено спеціальні набори для зими, в які входять зимові високотемпературні ковдри, матраци, покривала, електричні та твердопаливні обігрівачі.

Ще один вид допомоги — забезпечення паливом: дровами, вугільними брикетами. Кластер тісно співпрацює з вашим Міністерством реінтеграції у питаннях підтримки того чи іншого регіону, а потім узгоджує ці потреби з планами наших гуманітарних партнерів, які закуповуватимуть дрова та паливо і забезпечуватимуть їх доставку. Минулого тижня якраз мали відповідну предметну зустріч із представниками міністерства.

Також можемо надавати допомогу в грошовій формі, але для цього маємо повністю розуміти ринок. Оцінка цінової ситуації на ринку палива, доступного в різних регіонах, — ще одне завдання та частина нашої роботи з координації зусиль, щоб забезпечити такий вид допомоги.

— Як пересічний українець може отримати допомогу ООН?

— Перший і основний протокол для дій пересічних українців у будь­яких надзвичайних ситуаціях — звернення до місцевої влади. Саме вона залишається єдиним беззаперечним механізмом порятунку та підтримки. Будь­які недержавні міжнародні організації тримають оперативний зв’язок з постраждалими та координують свої зусилля насамперед через місцеву владу.

Минулого тижня, наприклад, ми були у Хмельницькому, де сталася російська ракетна атака на військовий об’єкт, внаслідок якої було пошкоджено понад 350 будинків. Для нас тут тепер чималий шмат роботи. Ми змогли скоординувати оперативне постачання найнеобхідніших будівельних матеріалів — руберойду, склопакетів, пластику, цвяхів, щоб люди змогли самостійно відбудувати пошкоджене житло. Громада мобілізувала усіх жителів на допомогу, і це було неймовірно. Силу простих українців часто недооцінюють, ви надзвичайно сильні та стійкі у кризових ситуаціях.

— Ви бували в зонах бойових дій? Чи відчуваєте небезпеку і як із цим справляєтеся?

— Елемент небезпеки є завжди, особливо коли тільки приїжджаєш у країну і бачиш сповіщення на телефоні про тривогу. Це страшно. Гадаю, що довше тут перебуваєш, то більше звикаєш до цього — не знаю, добре це чи погано. Безумовно, важливо дотримуватися протоколів безпеки, й в нас в ООН вони дуже жорсткі. Воєнні дії страшні та приголомшливі, тож особиста безпека — першочергове завдання для всіх в Україні.

— Чи траплялася з вами якась особливо небезпечна ситуація?

— Займаюся гуманітарною роботою вже понад 30 років і не раз потрапляв у страшні ситуації. Нещодавно, коли був у Дніпрі, були масовані російські обстріли, і деякі вибухи траплялися так швидко, що було важко дістатися до укриття вчасно. І хоч вибухи були далеко від нас, це жахливе нагадування про те, що може легко статися, якщо опинився не в тому місці не в той час.

Олександра КЛІТІНА,
Укрінформ