Опитування в Томашпільському районі Вінницької області засвідчило, що 70% селян вважають реалізацію молока основним джерелом своїх доходів. Та загалом у країні село вже багато років живе з молока. Якби це сказати іноземцеві, то він, напевне, подумав би, що в нас потужно розвивається кооперація, а самі члени кооперативів належать до середнього класу.

Низький дохід з молока, яке від населення переважно заготовляють другим гатунком (у магазинах вже меншої жирності воно у рази дорожче) не дає змоги домогосподарствам збільшити поголів’я до рівня європейської міні-ферми. Тут, як кажуть, нібито самі селяни винні, бо ціна залежить від якості, а вони не забезпечують промислового його виробництва без контакту з повітрям, що є нормою в ЄС. Та чи предметно переймалися вирішенням цих питань держава і молокозаводи?

Україна виробляє молока менше від рекомендованої у світі біологічної норми його споживання на одного жителя. При цьому домогосподарства населення виробляють приблизно 74% загальних обсягів у країні. З огляду на те, що понад 10 років тому вони його виробляли приблизно 80%, то очевидно: чимало керівників аграрних формувань не хочуть мати справу з худобою (бо це цілорічний клопіт, до того ж, із живим організмом).

У посередника одна дорога — на молокозавод

Проте Томашпільський район — лідер з кооперації в молочній галузі. Тут ще у 2005 році з ініціативи районної влади створили сільськогосподарський обслуговуючий неприбутковий кооператив «Надія», який надає послуги населенню. На той час у районі місячний фонд оплати працівників був у рази меншим від суми, яку населення протягом місяця отримувало за здане молоко. І тепер у сільських дворах корів утримують у рази більше, ніж у господарствах.

Коли у серпні 2006 року кооператив вийшов на ринок, молокозаводи платили людям 55—58 копійок за літр молока, а він дав гривню. Тому і вони змушені були підняти ціну, і завдяки цьому лише до кінця року населення району додатково отримало 9 мільйонів гривень.

На виконання обласної програми з розвитку кооперації кілька сільських рад придбали холодильне обладнання і здали молокопункти в оренду кооперативу, що збільшило його можливості заготовляти якісний продукт. А в межах державної програми з підтримки сільськогосподарської кооперації він отримав молоковоз. На замовлення кооперативу науковці розробили збалансований раціон годівлі корів в особистих господарствах селян тощо.

Свого часу цей кооператив показували навіть урядовцям. Утім, лише в перший період його робота стимулювала розвиток ринку молока, на який він вийшов як конкурент і формував значну партію сировини. Потім ситуація змінилася, і, не маючи власної переробки, він став звичайним посередником, у якого одна дорога — на молокозавод.

ЄС сприяє самозайнятості

Треба віддати належне томашпільцям, які від самої ідеї не відмовилися. Восени 2014 року вони здобули грант Єврокомісії й тепер упроваджують проект ЄС щодо розвитку можливостей кооперативу для захисту правових та економічних інтересів представників особистих селянських господарств і розширення асортименту молочної продукції соціальної сфери району.

«У новому кооперативі, який створюємо, буде закритий цикл виробництва — від заготівлі молока до реалізації готової продукції. За рахунок цього підвищимо заготівельну ціну, зростуть прибутки домогосподарств, що сприятиме самозайнятості. Другий ефект — у сільській місцевості буде створено 10 робочих місць на переробку молока. Третій — це можливість розширити асортимент якісної молочної продукції в дитсадках, школах та на інших соціально важливих об’єктах району за доступними цінами. Тобто з усіх боків проект важливий для району», — зазначив співкоординатор проекту, керуючий справами виконавчого апарату Томашпільської районної ради Володимир Стратій.

У міні-цеху кооперативу потужністю переробки 3 тонни сировини за зміну виготовлятимуть 5—6 видів молочної продукції. Спочатку її постачатимуть лише у заклади соціальної сфери, а згодом за рахунок якості продукції кооператив матиме й інших споживачів, а цех працюватиме у дві зміни.

«До якості підходимо ретельно. На переробному підприємстві буде власна лабораторія, придбаємо тест-переносні лабораторні комплекси, що дасть змогу робити контроль за кількома позиціями безпосередньо під час прийому молока. До речі, у всіх селах району є установки з охолодження молока, а люди мають доїльні апарати, з яких молоко зливають у спеціальний бідон», — пояснив пан Стратій.

Спочатку кооператив охоплюватиме до 500 молокоздавачів із чотирьох сіл (зокрема Рожнятівки), а з часом зможуть приєднатися ще з кількох. Селяни раді, що славно росте трава на 100 гектарах громадських пасовищ, які засіяли цієї весни: у червні зберуть перший укіс.

Термін реалізації проекту ЄС становить 30 місяців. Районна рада як грантоотримувач обладнання, розпорядник пасовища і приміщення входитиме до кооперативу на правах асоційованого члена. Тож влада і селяни спільно працюють над розв’язанням проблеми самозайнятості та збереження сіл. А кооператив надаватиме продукцію, як модно стало говорити, з додатковою доданою вартістю.

КОМПЕТЕНТНО

Такі підприємства гарантують якість

Анатолій ОЛІЙНИК,
голова Вінницької обласної ради:

— Практика сільськогосподарської обслуговуючої кооперації багато років успішно працює не лише в європейських країнах, а навіть в азійських та африканських. Наприклад у Швеції 96% сільгосппродукції збувають виключно через кооперативи, які є співвласниками переробних підприємств та стежать за ціноутворенням. Нині у Швеції неможливо збути продукцію поза кооперативом, який є гарантом якості. Добре відомий шанхайський досвід у Китаї. Навіть Зімбабве має молочні сільгоспкооперативи. А в Україні, кажуть, це не приживається. Чому? Тому що державна політика у цій сфері потребує серйозного корегування.

Наш вінницький досвід, застосований у Томашпільському районі ще у 2005 році, показав, що це реальна справа. Тоді ми самотужки створили молочний кооператив і організували весь процес, крім переробки.

Власних коштів на будівництво заводу не було, а монополіст-переробник диктував свої, не вигідні для селян умови. Ще тоді ми розробили проект побудови невеликого переробного заводу, щоб замкнути цикл і не залежати від монополіста-переробника.

Переконаний, що кооперація дасть змогу створити умови для самозайнятості населення і допомогти селу фінансово. Є закон про обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи. Достатньо відновити державну програму підтримки, на всіх рівнях сконцентруватись, об’єднати зусилля, і цю ідею можна втілювати в життя.