Коли йдеться про доступне житло, більшість людей уявляє щось малопривабливе: нехай недороге, але ж, мабуть, неякісне. А коли говорять про енергоефективні будівлі, то усвідомлюють, що квадратний метр там має коштувати чимало. Тому, напевно, навряд чи це доступно більшості. Чи можна поєднати доступність з енергоефективністю? Проблему обговорили вітчизняні фахівці.
— Питання нині дуже актуальне. Адже через воєнні дії на території України та анексію Криму економіка перебуває у стані стагнації. І, на жаль, чималою мірою це відображається на будівельній галузі загалом і на житловому будівництві зокрема. Робочі місця в галузі скорочуються, енергоносії дорожчають, отже піднімаються ціни на квадратний метр, — зауважив перший заступник голови правління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» Сергій Комнатний.
Він додав, що на сьогодні понад 650 тисяч сімей чекають на покращення житлових умов та на нове якісне житло. Також є майже 1,8 мільйона внутрішньо переміщених осіб, з яких понад 700 тисяч потребують забезпечення постійним житлом на території, підконтрольній Україні, або відновлення зруйнованого житлового фонду на місцях проведення антитерористичної операції.
Фахівець зауважив, що більшість розвинених країн виходили з економічної кризи шляхом стимулювання та розвитку саме будівельної галузі, впровадження державних будівельних програм. А з високими цінами на енергоносії в них просто не було іншого виходу, ніж упроваджувати енергоощадні технології. Україна намагається наслідувати кращий досвід. Нещодавно уряд ухвалив законопроект про енергоефективність будівель, за яким передбачено обов’язкову сертифікацію споруд та надання їм класу енергоефективності. Забудовник має зрозуміти: якщо його житло буде насправді ефективно енергоощадним, це надасть йому неабияких переваг на ринку. Адже покупець знатиме, що витрачатиме значно менше коштів на те, щоб його житло залишалося теплим. Та й сам споживач усвідомить: краще спочатку заплатити трохи більше, ніж потім усе життя витрачатися на те, щоб його родина не мерзла.
Сергій Комнатний сподівається, що й в нас житло будуватимуть із застосуванням саме таких технологій, за якими майбутнє. І що всі житлові програми, які реалізовуватимуть, братимуть до участі переважно об’єкти, які матимуть вищий клас енергоефективності.
Будуємо й ремонтуємо недостатньо
— Майже все сучасне житло, яке нині будують в Україні, якщо, звісно, це не халтура, зводять із доволі високим коефіцієнтом енергозбереження та із застосуванням сучасних технологій і матеріалів. Але, на жаль, будують його замало. Тож маємо обов’язково утеплювати старе, — зазначив віце-президент Конфедерації будівельників України Іван Салій.
Для порівняння він навів Німеччину, де в середньому на рік на нове будівництво витрачають понад 36 мільярдів євро та близько 56 мільярдів на реновацію — ремонт, модернізацію та утеплення старих будівель. В Англії, за його словами, ці показники приблизно 50 на 50. В Україні ж з обсягів будівельних робіт лише 7—8% коштів витрачають на ремонт. А це майже нічого. Обсяги будівництва, щоправда, за перші 5 місяців 2016-го порівняно з минулим роком зросли на 9%. Але це також дуже мало. До всього ще й на 99% цього житла будує приватний власник без жодної участі держави. Тож про доступні квадратні метри тут майже не йдеться.
Щодо регіонів, є в нас і такі, де роками майже нічого не будують. Серед них Херсонська, Житомирська, Чернігівська, Закарпатська, Кіровоградська, Черкаська, Сумська, Чернівецька й Тернопільська області. На загал торік на будівництво освоєно майже 2 мільярди євро. Якщо ні з чим не порівнювати, цифра доволі пихата. Та якщо порівняти, то у сусідній Польщі, наприклад, — близько 36 мільярдів, в Туреччині — майже 28. А країна в нас більша. Тобто напрошується сумний висновок, що будуємо дуже мало. Сяке-таке будівництво триває в Києві та області, на Одещині, Івано-Франківщині та Львівщині. На тому все.
І найсумніше, на думку Івана Салія, що майже не діють державні житлові програми. Адже запроваджені за попередньої влади нині анульовано. А нові й досі не запрацювали на повну потужність. Тому найближчим часом нам слід зосередитися на активній реновації старого житла та нарощувати темпи будівництва нового — як житлового, так й інфраструктурного. Адже саме будівельна галузь має виводити економіку з кризи, як це було в наших європейських сусідів. І активну участь у цьому має брати держава. Лише тоді, на його переконання, в Україні може постати доступне житло, до всього, ще й тепле.
Почати слід із законодавства
Координатор житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі ОПОРА Тетяна Бойко зазначила, що без наведення ладу в законодавстві вибудувати ефективну житлову політику в Україні неможливо. А без неї годі й говорити про доступне енергоефективне житло.
Адже досі користуємося старим Житловим кодексом, який починається словами «У зв’язку з перемогою Радянської соціалістичної революції…» З атавізмів радянської доби також зберегли принцип «черги», коли житло отримували зазвичай вищі посадовці, а не прості люди. Проводити дієві реформи за таких обставин дуже складно. Отже, шлях до нового, на її переконання, починати слід з викорінення недолугих пережитків минулого та оновлення законодавства.
А заступник директора департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Мінрегіону Світлана Старцева зауважила, що, оскільки головними споживачами доступного та соціального житла є громадяни з невеликими статками, таке житло має бути енергоефективним. Адже, по-перше, це допоможе українцям з низьким рівнем доходів у майбутньому значно зекономити витрати на тепло. По-друге, у виграші буде й держава, бо зможе заощадити на субсидіях та пільгах, а це чимала сума. Адже нині їх отримують понад 50% населення, а з часом, мабуть, буде більше. Тому держава має всіляко підтримувати такі програми.
Вона також наголосила, що житлове законодавство, можливо, не так швидко, як нам хотілося, та оновлюється. Так, нещодавно ухвалено закон №417, за яким будинки відтепер сприймаються як об’єкти господарювання, а створені у багатоповерхівках ОСББ зможуть самостійно укладати договори з обраними компаніями для проведення ремонтів та утеплення. І робитимуть це з огляду на доцільність саме для своїх споруд, кошти, які мають, і ступінь довіри до того, кому такі послуги замовлятимуть. Відтепер ніхто нікому нічого не нав’язуватиме. Але й допомогу з місцевих бюджетів, звісно, ніхто не скасовував. І ОСББ, звичайно, можуть по неї звернутися, а місцева влада має допомагати.
Не скасовано й державну допомогу. Але на всіх охочих коштів просто не вистачає. Тому, на думку посадовця, ОСББ та місцевим громадам слід виявляти більше ініціативи, шукати інвесторів та заохочувати їх вкладати кошти в цю роботу.
Гроші повинні працювати
— Нині більшість сімейних бюджетів українців відчутно потерпають від тарифів на енергоносії, які останнім часом підвищилися в рази. Держава допомагає субсидіями: торік на це було витрачено майже 35 мільярдів, цього року плануються приблизно 60. І це добре, адже людей у складних життєвих обставинах слід підтримувати. Але є тут і мінуси, — підкреслив представник компанії «Сканрок» Володимир Черняк.
З одного боку, ці гроші просто віддають на погашення боргів, а було б доцільно вкладати їх у розвиток енергоощадних технологій. Наприклад, корисно видати частину з них мешканцям квартир як кредит на утеплення під 2—3% річних. Кошти пішли б не в кишені енергетичних монополістів, а в економіку, на нові робочі місця для монтажників, ремонтників, будівельників та ін.
З другого — якщо споживач упевнений, що його борги за користування теплоносіями погасять, він просто не має стимулу ні до економії ресурсів, ні бажання робити щось навіть на рівні однієї квартири чи будинку, щоб утримати тепло. Але ж маємо якось його до того спонукати.
А представник Всеукраїнської асоціації «Укрмолодьжитло» Анатолій Неправда зазначив: слід мати на увазі, що більшість із тих, кому люди довірять керувати своїми будинками через створення ОСББ, не фахівці в цьому. І їхні ініціативи можуть бути зовсім не на користь споруді. Тому, на його думку, науковцям слід розробити кілька типових програм із реновації та модернізації старого житла, які ОСББ могли б використовувати як шаблони, замовляючи реконструкцію та утеплення свого будинку. Це допоможе запобігти надмірному використанню коштів, а також завданню шкоди споруді.
Зрештою, всі фахівці погодилися, що будувати житла слід більше і воно має бути енергоефективним. А старі будівлі слід модернізувати й утеплити. Щоб у подальшому кошти на енергозбереженні могли економити як мешканці, так і держава. І щоб усе в нас вийшло, потрібно налагодити співпрацю між законотворцями, будівельниками, проектувальниками і вченими, місцевою владою. А також створювати більше ОСББ і стимулювати людей не чекати допомоги звідусіль, а починати самостійно дбати про те, щоб їхні квадратні метри насправді стали теплими.
ЩО ПРОПОНУЮТЬ НАУКОВЦІ
Можна використати прихований ресурс
Володимир БРУНЬКО,
керівник науково-дослідного інженерно-технічного
центру ПАТ «КиївЗНДІЕП»
— Мене часто запитують, чи насправді можливо вже нині за розумні кошти будувати в Україні енергоефективне житло. Відповідаю: теоретично так, але практично життя повсякчас вносить корективи.
Вітчизняне законодавство чітко регламентує, які для цього необхідні матеріали, і їх якість. Але на практиці їх майже не використовують. Буває, що проектувальники з недостатньою кваліфікацією просто не вміють із ними працювати. Та частіше економить забудовник, посилаючись на вимоги до будівництва, які це дозволяють, адже енергоефективні матеріали недешеві. А ще так вони здешевлюють вартість квадратного метра для майбутнього покупця. Бо для них головне — якомога швидше продати товар й почати зводити новий будинок.
Та врешті економія ця виходить боком. Адже такі новобудови кваліфікуються «за мінімумом прийнятними», а простіше кажучи, холодними. І вже через 2—3 роки доводиться їх модернізувати й утеплювати (попри те, що в середньому будинок має служити не менш як 100 років), витрачаючи на це чималі кошти. До того ж вимоги до енергоефективності швидко змінюються і в Європі, і в Україні. Тож знову приходимо до потреби в модернізації. Чи це практично? Напевно ж, ні. Але, на жаль, в Україні звикли працювати саме так. Не робити одразу якісний продукт, а роками потім освоювати кошти на його ремонт.
Як це змінити? Як у межах можливого в Україні досягти максимуму? Поясню.
Ми пропонуємо більше та якісніше задіювати повітря, яке виходить із будинку. Нині нагрівальні прилади, розміщувані зазвичай під вікнами, точково нагрівають повітря і розганяють його по всьому приміщенню. Але повітря дуже рухоме, і тому важко визначати, як саме воно нагріває приміщення, а надто контролювати це, щоб отримати найкращий ефект. Адже датчик статичний і показує лише температуру певної точки. А якщо відчинити вікно, то про жоден контроль клімату вже не йтиметься. Але ж приміщення необхідно час від часу провітрювати.
Та рішення є. Слід усвідомити: будинок має власну енергію, й тому не обов’язково в нього її весь час додавати, щоб він був теплим. У старих будівлях цієї енергії більше, ніж у сучасних, тому саме для них це рішення більше підходить. Основна проблема — навчитися її правильно використовувати. Для цього наші науковці пропонують у несучих конструкціях будинку розмістити систему капілярів, аналогічну теплим підлогам, під якими рухається нагріта вода. Ними легко управляти (за потреби підвищувати чи знижувати температуру), що дає змогу ефективно використовувати внутрішню енергію будинку.
Зробити це не дуже складно і не надто дорого. А ефект, обіцяю, буде відчутним. Але для запровадження системи потрібні кошти, фахівці та бажання вітчизняних забудовників ці системи купувати й використовувати, не економлячи на комфорті майбутніх мешканців.
Ми в Google+